Справа № 22а-604/2011 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Категорія: 01, 57 Доповідач у суді ІІ інстанції ОСОБА_2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Оношко Г.М., Семенцова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області, про зобов’язання виплати недоотриманих сум щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю,-
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2008 року позивач звернувся до відповідача з названим позовом. У позові зазначав, що проживає в зоні посиленого радіологічного контролю, не працює. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щомісячну доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Проте вказана доплата проводяться в значно меншому розмірі, здійснити перерахунок відповідач відмовився, тому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати провести перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням: щомісячної надбавки до пенсії, яка повинна бути встановлена в розмірі однієї заробітної плати та виплатити заборгованість з недоотриманих сум щомісячної доплати.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії відповідача щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії позивачеві протиправними, зобов’язано відповідача провести перерахунок доплати до пенсії з урахуванням раніше виплачених сум вказаної доплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач є особою, яка проживає в зоні посиленого радіологічного контролю зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України як непрацюючий пенсіонер.
Відповідно до паспорта позивача він зареєстрований та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року м. Вишгород Київської області віднесено до IV зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а відтак позивач як непрацюючий пенсіонер, має право на таку доплату. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, така доплата проводиться відповідачем значно в меншому розмірі, який передбачений постановою KM України від 26.07.1996р. за №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і що випливає з огляду на розмір мінімальної заробітної плати в період виплати.
Так Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлювався з 01.01.2008 року 470 грн., 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року-482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн. Статтю 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» встановлений з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515-00 грн., з 01.04.2008 року 525-00 грн., з 01.10.2008 року-545 грн.. з 01.12.2008 року-605 грн.
Таким чином, розмір додаткової пенсії, нарахування та виплату яких позивачу проводить відповідач відповідно до вищевказаних нормативних актів, суперечить вимогам ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позиція відповідача щодо обставин даного спору ґрунтується виключно на положеннях постанов KM України, тоді як відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. За ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України. На думку суду відповідач нараховував позивачу допомогу без врахування рішення Конституційного Суду України №10 рп/2008 від 22.05.2008 року, згідно яких призупинення, обмеження та скасування прав і свобод громадян є неконституційним.
Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою KM України від 26.07.1996р. за №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інших законів, що стосувалися встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2008 від 09.07.2007 року було встановлено, що ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» не мав обмежень щодо застосування положень ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до території України, остаточним і оскарженню не підлягає.
Крім того, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про те. що відповідачем порушено право позивача на підвищення пенсії та отримання доплати до неї відповідно до положень Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і що право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати позивач набув з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного вище рішення, оскільки за ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати до пенсії у зв’язку з проживанням на радіоактивно забрудненій території, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка суперечать вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності своїх дій з посилання на відсутність бюджетних коштів та відсутність фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які здійснюються не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок державного бюджету не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного с пору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених позовних вимог, не є підставою для невиконання відповідачем своїх обов’язків.
Колегія суддів вважає, що оскільки рішення Конституційного суду України № 6 – рп було постановлено 09 липня 2007 року, тому у позивача право на доплату до пенсії виникло з 09 липня 2007 року.
Однак відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на час винесення рішення) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Оскільки позивач звернувся до суду 18 вересня 2008 року, тому позов підлягає задоволенню з 18 вересня 2007 року.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування суд не ухвалював.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.
Керуючись статтями 197, 198, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2009 року в частині періоду перерахунку доплати до пенсії ОСОБА_3 період змінити з «з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року» на «починаючи з 18 вересня 2007 року».
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили в порядку визначеному ч.5 ст. 254 КАС України, та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді