ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2007 р. Справа № 15/2647
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Вечірка І.О
Ляхевич А.А.
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бузак О.І. - керівник,
від відповідача: Карпенко В.І. - директор,
розглянувши апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олекса",
смт.Черняхів Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "26" вересня 2006 р. у справі № 15/2647 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олекса",
смт.Черняхів Житомирської області
до Навчально-дослідного господарства "Україна" Державного агроекологічного університету, смт.Черняхів Житомирської області
про стягнення 4940,00 грн. майнової шкоди, 25000,00 грн. моральної шкодиз перервою в судовому засіданні з 26.12.2006 р. по 01.02.2007 р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.09.2006р. у позові СФГ "Олекса" до Навчально-дослідного господарства "Україна" Державного агроекологічного університету про стягнення 12930грн. майнової шкоди, 25000грн. моральної шкоди та 640грн. на відшкодування втраченого робочого часу представника позивача при участі в судових засіданнях відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуваний судовий акт скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись при цьому, зокрема, на наступне:
- суд не взяв до уваги наявні у справі докази, які підтверджують факти потрави посівів позивача худобою відповідача, а саме: ухвали судових колегій в цивільних справах Житомирського обласного суду (а.с. 32, 36, т.1), в яких було досліджено та доведено, що обидва факти потрави посівів позивача худобою відповідача мали місце;
- місцевий господарський суд безпідставно в обґрунтування своїх висновків послався на лист Черняхівського районного відділу статистики від 28.11.2002р. про те, що позивач в звіті про збір врожаю (форма 29сг) не відобразив загибелі сільськогосподарських культур, оскільки цей лист спростовується офіційними роз'ясненнями Житомирського обласного управління статистики №08-55 від 25.03.2003р. та №08-57 від 01.04.2003р. (а.с. 119, 120, т.1);
- клопотання про призначення судової експертизи у даній справі було заявлено відповідачем, який погодився оплатити її проведення, однак, ухвалою від 04.12.2003р. оплату вартості експертизи було з незрозумілих підстав покладено на позивача; вважає, що суд безпідставно поклав на позивача оплату експертизи, оскільки оплатити її повинен відповідач;
- висновок суду про те, що розрахунок майнової шкоди не може бути взятий за основу рішення, тому що позивачем не враховані витрати на вирощування, збирання, зберігання, транспортування та реалізацію врожаю, суперечить ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України;
- судом не взято до уваги наявне в матеріалах справи експертне дослідження, проведене фахівцями Володарсько-Волинського районного управління сільського господарства та продовольства, де підтверджено розмір втрат позивача, а також проігноровано розрахунки позивача в частині вартісної оцінки втраченої продукції;
- позивач надав суду обґрунтовані розрахунки, однак вони судом не досліджувались та не були враховані, що обумовило прийняття незаконного рішення;
- висновок суду про відсутність моральної шкоди не узгоджується з нормами ГК України, ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та роз'ясненнями ВАСУ №02-5/95 від 29.12.1996р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".
Представник позивача в засіданні апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданої шкоди, а саме: вартості неотриманого врожаю зерна проса в кількості 31 ц на суму 10850 грн.; вартості втраченої соломи в кількості 55 ц на суму 1925грн.; вартості втрачених буряків в кількості 625 кг на суму 155 грн., а всього - 12930грн. Крім того, просить стягнути з відповідача 640 грн. на відшкодування втраченого робочого часу представника позивача при участі в судових засіданнях, а також 25000грн. на відшкодування моральної шкоди, яка, як вважає позивач, полягає в моральних стражданнях членів фермерського господарства в зв'язку з діями відповідача та в зв'язку з тривалим розглядом справи, а також в приниженні ділової репутації позивача (а.с. 4 - 7, т.1; 18, 22 - 31, 46 - 62, т.2).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в червні 1997р. стадом корів відповідача була скоєна потрава посіву проса позивача, внаслідок чого на площі 1,3 га було знищено 20% рослин проса, та на площі 0,5 га. - 5% сінокосу, про що складено акт від 20.06.1997р. У вересні 1997р. стадом корів відповідача вдруге було вчинено потраву посівів позивача, в результаті чого на площі 1,76 га посіву проса знищено 70% рослин та на площі 0,02 га знищено кормові буряки, про що складено акт від 05.09.1997р. Позивач зазначає, що внаслідок потрави посівів він не зібрав 31 центнер зерна проса, 55 центнерів соломи та 6,22 центнерів буряків.
Просить задоволити позовні вимоги з посиланням на ст.ст.1166, 1167, 1172, 22, 23 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 226 ГК України, ст. 77 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду необхідна наявність наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків та відшкодування в натурі.
Під збитками розуміються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа мала б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).
Позивач просить стягнути з відповідача шкоду, яка складається з вартості неотриманого врожаю.
В позовній заяві та в доповненнях до неї позивач вказав на протиправну поведінку відповідача, а саме: потраву посівів позивача худобою відповідача 19 червня 1997р. та 1 вересня 1997р., в підтвердження чого додав до позовної заяви акти від 20.06.1997р. та від 05.09.1997р. (а.с. 20, 21 т.1).
Проте, колегія суддів вважає, що позивач не довів факту неотримання внаслідок потрави посівів урожаю 31 ц зерна проса, 55 ц соломи та 6,22 ц буряків, тобто не довів факту настання шкідливого результату (шкоди).
Так, з листа Черняхівського районного відділу статистики №100 від 28.11.2002р. вбачається, що за 1997р. в звіті по формі №29с/г "Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур" СФГ "Олекса" відображена посівна площа проса 2,7 га; зібрана площа - 2,7 га, валовий збір зерна у початково-оприбуткованій вазі - 36 ц, у вазі після доробки - 30 ц; урожайність з 1 га - 11,1 ц/га. Середня урожайність проса в колективних сільськогосподарських підприємствах склала 8,3 ц/га, а по селянсько-фермерських господарствах - 10,0 ц/га. Посівна та зібрана площа кормових буряків по цьому ж звіту - 0,2 га, валовий збір - 56 ц, урожайність - 280 ц/га. Середня урожайність в колективних сільськогосподарських підприємствах - 187 ц/га, в селянсько-фермерських господарствах - 190 ц/га (а.с. 66, т.1).
Таким чином, позивач в 1997 році отримав значно більшу врожайність проса та буряків, ніж середня врожайність по району, що спростовує його твердження про втрату врожаю.
Отже, позивач не надав належних доказів та не довів суду, що потрава посівів призвела до негативних наслідків – зменшення врожайності та заподіяння шкоди.
Висновки бухгалтерсько-агрономічної експертизи управління сільського господарства та продовольства Володарсько-Волинського району Житомирської області від 19.03.2001р. (а.с. 26-27, т.1) суд не розцінює як належний доказ, оскільки таким доказом можуть бути лише висновки судової експертизи, яка не була проведена в зв'язку з відмовою сторін в її оплаті.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено наявності майнової шкоди, в зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в цій частині.
Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність заподіяння шкоди позивачу, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть братися судом до уваги.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позові в частині стягнення моральної шкоди.
Так, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 1 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно частини 2 цієї ж статті, під моральною шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації.
Зважаючи на згадані вимоги Закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що моральна шкода, яка заподіяна саме юридичній особі, не може полягати в моральних стражданнях та переживаннях членів фермерського господарства – фізичних осіб, а також не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди факт тривалого розгляду справи в суді.
Щодо доводів про приниження ділової репутації юридичної особи – позивача у даній справі, то в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували вказаний факт.
Так, обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача позивач втратив партнерські стосунки зі своїми контрагентами; відсутність коштів не дозволило господарству здійснювати технічне оснащення, що принизило престиж господарства та його ділову репутацію.
Однак, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному господарському суду не надано доказів, які б свідчили про наявність партнерських стосунків позивача з іншими юридичними особами, а також про втрату таких стосунків, або про його наміри здійснювати технічне оснащення господарства.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов також вірного висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 640грн. на відшкодування втраченого робочого часу представника позивача при участі в судових засіданнях, оскільки вказана норма встановлена ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, а господарський суд, здійснюючи правосуддя, не керується нормами Цивільного процесуального кодексу України. Нормами Господарського процесуального кодексу України відшкодування втраченого робочого часу не передбачено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у позові, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26 вересня 2006 р. у справі №15/2647 залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олекса", смт.Черняхів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №15/2647 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Зарудяна Л.О.
судді:
Вечірко І.О
Ляхевич А.А.
віддрук. 4 прим.
1- до справи, 2- позивачу,
3- відповідачу, 4- в наряд