ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-8356/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді Костіва М.В.
|
при секретарі судового засідання |
Жарській І.М. |
|
|
|
|
|
|
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації про стягнення невиплаченої щорічної разової грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, в якому просить суд стягнути з відповідача 5410 грн. 00 коп. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій. Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій та що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу за 2006-2008 роки, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ та п.3 ст.22 Конституції України. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась внаслідок неправомірних дій відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі. Просить суд позов задовольнити.
Відповідач умов ухвали не виконав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 виданим 04.07.1996 року.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, передбачено щорічно до 5 травня виплачувати учасникам бойових дій разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 цього ж Закону - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України.
Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" встановлено виплату щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій у розмірі 250 грн. Дані норми не визнавались неконституційними.
Щодо позовних вимог за 2007, 2008 рік суд зазначає наступне.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році учасникам бойових дій виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у розмірі 280 грн. В 2008 році дана сума становила 310 грн. згідно постанови КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» від 12.03.2008 року N 183.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким встановлюється щорічна разова грошова допомога учасникам війни в розмірі 280 грн. та деякі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року, зокрема пункту 20 розділу ІІ, згідно якого, розмір щорічної до 5 травня виплати разової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішення Конституційного суду України мають пряму дію і не можуть бути підставою для перегляду розміру вже виплачених сум допомоги. Отже, у 2007 році на момент виплати позивачу разової грошової допомоги учаснику бойових дій були чинними стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та змінена редакція ч.5 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, їх соціального захисту" вищевказана допомога виплачується до 5 травня поточного року.
Як вбачається із позовної заяви первинна виплата разової щорічної допомоги учасникам бойових дій проводилась з 2006 року і становила: у 2006р. - 250 грн., у 2007р.- 280 грн. та у 2008 р.- 310 грн.
Таким чином, вимоги позивача стосовно виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2006-2008 роки не підлягають до задоволення, оскільки такі були здійсненні відповідачем у розмірах, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та в розмірах, передбачених Постановою КМ України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» від 12.03.2008 року N 183.
У зв'язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 4 Декрету Кабінету України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст. 11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя М.В. Костів
Повний текст постанови виготовлено 12.05.2009 року