КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.05.2009                                                                                           № 37/26

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача          ВергелесР.А.

 від відповідача          не з'явились

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл”

 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009

 у справі № 37/26 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю ”Логістика і сервіс”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл”

              

             

 про                                                   стягнення 15293,78 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Логістика і сервіс” 15 293,78,00 грн. основного боргу, 152,94грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл” (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами справи за відсутністю представника відповідача, якого було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи. Причини неявки представника відповідача у судове засідання суду не відомо.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

08.04.2008 між позивачем в якості постачальника та відповідачем в якості покупця, було укладено договір постачання № 18/4, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язувався прийняти товар та сплатити його вартість (п. 1.1.).

З 08.10.2008 року по 27.10.2008 року на виконання умов договору № 18/4 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 16 519,63 грн., що підтверджується відповідними копіями товарно-транспортними накладними. Факт отримання відповідачем продукції за товарно-транспортними накладними підтверджується підписом повноважної особи та скріплено печаткою відповідача на них.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони погодили, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 35 банківських днів з моменту отримання товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем було виконано свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором № 18/4. Відповідачем в свою чергу не надано належних доказів на спростування заборгованості за договором № 18\4.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами було погоджено строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно до п. 5.5 договору, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Відповідач посилається, що між сторонами було підписано додаток № 2 до договору № 18/4 від 18.04.2008 який є невід’ємною частиною договору. Вказаним додатком визначено, що відповідач вправі вимагати від позивача сплати суми на свою користь у розмірі що становить 22 260,37грн. (пункти 1.2, 1.3., 1.4., 1.12. додатку № 2). Також пославшись на ту обставину, що неодноразово засобами факсимільного зв’язку та електронною поштою направлялись рахунки на сплату, акти виконаних відповідачем послуг відповідно до додатку № 2, листи про здійснення взаємозаліку між сторонами та вимоги про сплату, але в свою чергу позивачем щодо здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог залишено позивачем без розгляду.

Відповідно до п. 5 додатку № 2, підставою для надання послуг згідно додаткових умов є заявка, що подається постачальником (позивач) покупцю (відповідач) до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть надані послуги. Заявка оформляється згідно з додатком до цих додаткових умов та є підставою для проведення розрахунків між сторонами та може бути використана в якості доказу в суді.

Як вбачається з матеріалі справи, належних доказів подання заявки позивачем на виконання п. 5 додатку № 2 до договору № 18/4 від 18.04.2008 відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано заборгованість у розмірі 15 293,78 грн. перед позивачем за договором № 18/4 від 08.04.2008 про що підтверджує акт звірки взаєморозрахунків від 04.12.2008 який підписано представника сторін та скріплено печаткою підприємств.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”МД Рітейл”залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 без змін.

Матеріали справи № 37/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді