КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.05.2009                                                                                           № 14/239 (№ 10/235)-27/63

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача          ОСОБА_1.

 від відповідача          ПерепьолкінаЮ.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна”  

 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009

 у справі № 14/239 (№ 10/235)-27/63 (суддя  

 за позовом                               Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна”

 про                                                   стягнення 45760,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 позовні вимоги в частині стягнення витрат на проїзд та добових у сумі 108,07 грн. припинено. Решту позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 950,62 грн. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 9,52грн. та 2,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (позивач) звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в частині відмови в позові та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, Відкритим акціонерним товариством ”Страхова компанія ”Універсальна” (відповідач) була подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009, в якій просить його скасувати частково , в частині стягнення з відповідача пені, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржувального рішення порушено норми процесуального права.

Сторони відзив на апеляційні скарги не надали.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

10.12.2002 між позивачем та відповідачем були укладені договори страхування майна № 03/58, № 03/59 та № 03/60, а саме договори страхування внутрішнього оздоблення офісу, комп’ютера та принтера, меблів у офісі (п. 1.1).

Відповідно до умов договорів страхування № 03/58, № 03/59 та № 03/60, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 банківських днів після настання страхового випадку, а у випадку затримки виплати страхового відшкодування страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми, що підлягає виплаті за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, в ніч з 03.08.2003 року на 04.08.2003 року в офісному приміщенні позивача сталося затоплення стічними водами з водопровідних систем, внаслідок чого було пошкоджене застраховане майно на суму 13 543,25 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2006 року у справі № 1/618-7/193 позов задоволено повністю, та 19.01.2007 року видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення.

13.03.2007 року позивачу перераховано меморіальним ордером кошти по відшкодуванню вартості зіпсованого страховим випадком майна у розмірі 14 796,68 грн.

Згідно умов договорів страхування № 03/58, № 03/59 та № 03/60 передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 банківських днів після настання страхового випадку, а у випадку затримки виплати страхового відшкодування страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми, що підлягає виплаті за кожен день прострочення (п. 6.3.5.).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2006 року у справі № 1/618-7/193 встановлений факт страхового випадку, що є підставою вимоги сплати належної суми за договором страхування. Відповідач складеного кошторису не оспорив, оцінки пошкодженого майна та збитків відповідно до п.п. 6.3.3., 6.3.4. договорів страхування не провів та збитків не оплатив.

Як доведено матеріалами справи, страхове відшкодування в сумі 13 543,25 грн. у встановлений договорами строк виплачене не було, тому позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 760,40 грн.

Під час розгляду спору позивачем було збільшено ціну позову до 45 760,40 грн., обґрунтовуючи тим, що оскільки через безпідставну відмову страхової компанії оплатити вартість зіпсованого страховим випадком майна, на протязі 11 місяців після настання страхового випадку - в ніч з 03.08.2003 на 04.08.2003 року і до проведення будівельно-технічної судової експертизи 26.09.2004 року позивач змушений був орендувати інше приміщення для розміщення в ньому офісу та здійснення підприємницької діяльності. Тобто, позивач поніс додаткові затрати на сплату оренди приміщення у сумі 44 000,00грн. Факт оренди позивачем підтверджується договором оренди приміщення від 20.10.2003 року укладеним між ним та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, та квитанціями до прибуткових касових ордерів про сплату орендної плати.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проїзд та відрядження у напрямку Жмеринка-Львів, Львів-Жмеринка у розмірі 108,07 грн. Проте зазначена вимога при новому розгляді справи не розглядається у зв’язку із тим, що в зазначеній частині постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 року була залишена без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України ”Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 988 ЦК України, страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові та у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.

Відповідач посилається на те, що залиття приміщення, яке знаходиться за адресою м. Жмеринка, вул. Київська, 14 не вважав страховим випадком, оскільки пошкодження сталося внаслідок затоплення каналізаційними стоками. Після ж встановлення рішенням  господарського суду Львівської області від 17.10.2006 року у справі № 1/618-7/193 страхового випадку відповідач здійснив страхове відшкодування.

Відповідно п. 3.1.8 договорів страхування майна, страховим випадком є пошкодження або знищення застрахованого майна внаслідок води з водопровідних систем.

В довідці Жмеринського комунального господарства від 04.08.2003 року № 328, яка була надана позивачем відповідачу для підтвердження настання страхового випадку зазначено, що затоплення відбулося водами, каналізаційними стоками.

Отже в свою чергу відповідач повинен був здійснити всі необхідні дії для виплати страхового відшкодування позивачу.

Відповідно до ст. 992 ЦК України, майнову відповідальність страховика за несплату або прострочку виплати у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Договорами страхування, які укладені сторонами 10.12.2002 року передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 банківських днів після настання страхового випадку (п. 6.3.4 договору), а у випадку затримки виплати страхового відшкодування, страховик зобов’язаний сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0, 01% від суми, що підлягає виплаті за кожний день прострочки.

Згідно ст. 3 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (пені), проводиться тільки за шість місяців з дня коли зобов’язання мало бути виконано та страхове відшкодування повинно було здійснено протягом 10 банківських днів, тому пеню нараховуємо з 16.08.2003 року до 16.02.2004 року (950,62грн.).

Відносно вимог про стягнення з відповідача збитків понесених позивачем у зв’язку із необхідністю орендувати інше приміщення для здійснення підприємницької діяльності є необґрунтовані з наступних підстав.

Відповідно ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Таким чином, додаткові збитки, які поніс позивач сталися у зв’язку із тим, що 04.08.2003 року в підвальному приміщенні, яке займав позивач сталося затоплення приміщення водами, каналізаційними стоками. Отже, страховий випадок стався не з вини відповідача, а тому прямий причинно-наслідковий зв’язок між додатковими збитками, які поніс позивач та діями відповідача відсутній.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на проїзд, добові та поштових витрат у розмірі 1 007,61 грн. за період з 14.08.2007 року по 10.03.2009 року.

Як вбачається з матеріалі справи, що в частині витрат на проїзд та добові за 22.11.2007 року у сумі 108,07 грн. вже було прийнято рішення господарським судом, а саме постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року у справі № 10/235 відмовлено у задоволенні зазначених вимог. В даній частині постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 15.07.2008 року у справі № 10/235.

Отже припиняючи провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України суд першої інстанції обґрунтовано, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір про той ще предмет і з тих же підстав та між тими ж сторонами.

Відповідно до ст. 44 ПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв’язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

За таких обставин судом першої інстанції відмовив в вимогах позивача про стягнення витрат на проїзд, добових та поштових витрат обґрунтовано.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується сторін, яки мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони просили скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційних скарг Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційні скарги Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 та Відкритого акціонерного товариства ”Страхова компанія ”Універсальна” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 без змін.

Матеріали справи № 14/239(№ 10/235)-27/63 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді