ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-7425/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Костіва М.В.
при секретарі судового засідання Жарській І.М.
у відкритому судовому засіданні в м. Львові
розглянувши справу за позовом: ОСОБА_1
до В ійськової частини А-2595
про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
встановив :
З позовною заявою про стягнення грошової компенсації звернулася ОСОБА_1 (надалі-позивач). Позивач проходила військову службу у військовій частині А-2595 з 02.08.1993 року по 05.06.2008 року. З огляду на те, що позивач була звільнена у відставку за станом здоров'я та виключена із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, з нею був проведений розрахунок, однак не виплачена належна їй компенсація за речове майно на суму 5 483 грн. 96 коп.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі. Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак подав заперечення на позов.
У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У позовній заяві позивач стверджує, зокрема, що всупереч вимогам діючого законодавства відповідач не виплатив грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 5 483 грн.96 коп., що підтверджується довідками-розрахунками №17, 18 та довідкою військової частини А-2595 від 09.09. №1273. З приводу виплати вказаної компенсації позивач зверталася до командування частини, однак отримувала відмови у зв'язку із відсутністю фінансування. Просить позов задовольнити.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач проходила військову службу за контрактом, тимчасово виконуючи на час звільнення обов'язки за посадою старшого техніка технічної частини батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення у військовій частині А.2595.
Відповідно до наказу командира військової частини №102 від 03.06.2008 року рядового військової служби за контрактом ОСОБА_1. звільнено з військової служби у відставку за п. 85 пп. «в» - за станом здоров'я, та виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Позивач посилається на те, що вона не забезпечувалася за останнім місцем служби до моменту звільнення з лав Збройних Сил України в повному обсязі речовим майном та не отримувала грошову компенсацію.
Згідно з довідками-розрахунками Відповідача щодо заборгованості за речове майно №17 та №18 від 03.06.2008 року за час перебування на військовій службі Позивачу підлягало видачі всього предметів в кількості сорока двох найменувань на суму 2 332,73 грн. до 11.03.2000 року та на суму 3 151, 23 грн. після 11.03.2000 року.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», в редакції від 03.11.2006 року №328-16, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2012) Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 року було прийнято постанову №1135 «Про забезпечення військовослужбовців речовим майном у мирний час, яка діяла до 28.10.2004 року. Порядок забезпечення військовослужбовців речовим майном на момент звільнення позивача з військової служби у запас здійснювалося на підставі Постанови №1444, відповідно до якої військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч.2 ст.9 Закону №2012 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року №328-V (який набрав чинності з 01.01.2007 року) ст. 9 Закону №2012 викладено в новій редакції та доповнено ст. 9-1, яка встановлює, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами та в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, на час звільнення позивача з військової служби діяла вже ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», яка на 2007 рік була зупинена п.59 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Суд звертає увагу сторін на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) положення п.59 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік) не визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними). Законом України від 28.12.07 року № 107-VІ з 01.01.2008 року п. 2 ст.9-1 Закону №2012 щодо виплати грошової компенсації за речове майно виключено.
Таким чином, суду доведено у встановленому законом порядку наявність підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації за не отримане речове майно лише до 11.03.2000 року.
Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача заборгованості з виплати грошової компенсації Позивачу за належне йому речове майно в сумі 2 332, 73 грн., в іншій частині позовних вимог на суму 3 151, 23 грн. визнає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету. Згідно з ст. 90 КАС України позивач самостійно несе витрати, пов'язані із наданням юридичної допомоги.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 90, 94161-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. Позов задовольнити частково.
2. 2. Стягнути з військової частини А-2595 (80600, м. Броди, вул. Г.Храпая) 2 332 грн. 73 коп. грошової компенсації за не отримане до 11.03.2000 року речове майно на користь ОСОБА_1(80600, м. Броди, вул. Г. Храпая).
3. 3. Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1(80600, м. Броди, вул. Г.Храпая) 23 грн. 33 коп. судового збору.
4. 4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. 5. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя М.В. Костів
Повний текст постанови виготовлено 19.05.2009 року.