Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2006 р. Справа № АС-03/177-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивач - Любімов О.М.
1-й відповідач - Бичко Л.І., Дикань І.Д.
2-й відповідач - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3807 Х/3) на постанову господарського суду Харківської області від 28.09.06 р. по справі № АС-03/177-06
за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства, м. Харків
до 1) Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі м. Чугуїв
2) Чугуївського відділення Державного казначейства України в Харківській області, м.Чугуїв, Харківської області
про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Позивач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції таТрудового Червоного Прапору виробниче підприємство в інтересах відокремленого підрозділу Чугуївського авіаційного технологічного заводу, звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до УПФ України в Чугуївському районі Харківської області, до Чугуївського відділення державного казначейства в Харківській області про визнання неправомірною бездіяльність першого відповідача в частині невиконання вимог чинного судового рішення - Ухвали від 04.02.05 по справі № А-47/529-04, визнання неправомірними дії першого відповідача стосовно поширення недостовірної інформації у друкованих засобах масової інформації, стягнення з першого відповідача матеріальну компенсацію завданої моральної шкоди у сумі 6508,0 грн., зобов'язання другого відповідача вчинити відповідні дії по стягненню з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у суми 6508,0 грн. на користь позивача, розподілити судові витрати.
Постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2006р. справі № АС-03/177-06 (суддя Подобайло З.Г.) позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність першого відповідача в частині невиконання вимог чинного судового рішення - Ухвали від 04.02.05 по справі № А-47/529-04. Визнано неправомірними дії першого відповідача стосовно поширення недостовірної інформації у друкованих засобах масової інформації у відношенні ЧАТЗ.
У задоволенні вимоги про стягнення з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у сумі 6508,0 грн., зобов'язання другого відповідача вчинити відповідні дії по стягненню з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у суми 6508,0 грн. на користь позивача, відмовлено.
Позивач з даною постановою не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 28.09.2006 р. скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у сумі 6508,0 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому відповідач не погоджується з висновками суду про недоведеність розміру матеріальної компенсації моральної шкоди.
Управління Пенсійного фонду в Чугуївському районі Харківської області надало заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає її необґрунтованою та безпідставною, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів щодо причинення управлінням шкоди підприємству, не підтверджено факту зменшення рівня його ділової репутації, оскільки борг підприємства до ПФУ мав місце, що підтверджується, зокрема карткою особового рахунку страхувальника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Чугуївське відділення Державного казначейства України в Харківській області відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання апеляційної інстанції 12.12.2006р. не з’явилось, про причини неявки не попередило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце слухання справи.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Харківської області від 28.09.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що відокремлений підрозділ позивача - Чугуївський авіаційний технологічний завод є самостійним платником страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідно до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З наданих суду документів вбачається, що відповідачем, ПФУ, з посиланням на ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” була сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу від 07.05.04 р. № Ю-86, який виник станом на 01.05.04р. у розмірі 636180,28 грн. Не погоджуючись з отриманою Вимогою, позивач оскаржив її до господарського суду Харківської області . Рішенням від 20.12.04 р. по справі № А-47/529-04 у позові позивачу відмовлено, оскільки оскаржувана Вимога про сплату боргу від 07.05.04 р. № Ю-86 вважається скасованою, так як пенсійним фондом були порушені строки розгляду заяви про її узгодження . З метою з'ясування наслідків скасування Вимоги позивач по справі звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення. Ухвалою суду від 04.02.05 р., яка є чинною, суд роз'яснив зміст рішення та вказав про те, що відповідач зобов'язаний з 07.06.04 р. вчинити відповідні дії по списанню суми заборгованості, визначеної вказаною вимогою у обліковій картці позивача, яка знаходиться у відповідача, незважаючи на ту обставину, що у задоволенні позову відмовлено.
Судом встановлено, що Рішення суду від 20.12.04 р. по справі № А-47/529-04 набрало законної сили з 05.04.05 р., тобто з моменту прийняття постанови ХАГС ( ст.85 ГПК України), враховуючи встановлені факти, викладені в описовій частині рішення, враховуючи прийняту ухвалу про роз’яснення рішення від 04.02.05 р. відповідач -ПФУ повинен був виконати рішення шляхом вчинення передбачених діючим законодавством дій та виключити з особової картки платника внесків суму заборгованості, зазначеній у вимозі у розмірі 636180,28 грн. Таких дій відповідачем не було вчинено з посиланням на оскарження рішення суду та постанови апеляції в касаційній інстанції. Такі дії є неправомірними, вони не відповідають ст.121-1 ГПК України, оскільки суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації, про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала, після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.
Доказів прийняття ухвали судом касаційної інстанції про зупинення виконання судового рішення відповідачем суду не надано, тому вимоги про визнання неправомірною бездіяльність першого відповідача в частині невиконання вимог чинного судового рішення - Ухвали від 04.02.05 по справі № А-47/529-04, місцевим господарським судом правомірно визнано такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, з наданих суду документів вбачається, що у газеті „Новини Чугуєва” від 05.11.05 № 45 тиражем 1885 шт., газеті „Червона зірка” від 16.11.05 № 90 тиражем 4623 шт. заступником начальника Управління ПФ у Чугуївському районі Бичко Л.І. розповсюджена інформація про заборгованість ЧАТЗ до Пенсійного фонду України у розмірі 1213,4 тис.грн., до складу якої входила і сума у розмірі 636180,28 грн., визначена у вимозі, яка , як встановлено чинним рішенням суду від 20.12.04 р., є скасованою з 07.06.04 р. , тобто цей факт підтверджує розповсюдження посадовою особою відповідача інформації, що не відповідає дійсності.
За таких обставин суд першої інстанції також правомірно визначився, щодо неправомірності дій першого відповідача стосовно поширення недостовірної інформації у друкованих засобах масової інформації.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у сумі 6508,0 грн., зобов'язання другого відповідача вчинити відповідні дії по стягненню з першого відповідача матеріальної компенсації завданої моральної шкоди у суми 6508,0 грн. на користь позивача, в зв’язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Проте, позивач, в апеляційній скарзі вважає, що поширивши недостовірні дані про наявність недоїмки зі страхових внесків у сумі 1213,4 тис.грн., посадова особа першого відповідача порушила вимоги ст. 47 Закону України „Про інформацію” в частині надання друкованим засобам масової інформації тієї інформації, що не відповідає дійсності, а також в частині поширення відомостей, що не відповідають дійсності та принижують ділову репутацію позивача та ЧАТЗ. Моральна шкода відповідно з положеннями частини 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, на думку позивача, полягає саме у приниженні ділової репутації а тому, на погляд позивача, перший відповідач повинен відшкодувати завдану моральну шкоду у грошовому розмірі 6508,00 грн.
Колегія суддів зазнає про помилковість та необґрунтованість таких тверджень, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а згідно пункту 4 даної статті моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує того факту, що дані стовно суми заборгованості підприємства позивача перед УПФУ станом на 01.10.05р. в розмірі 1213,4 тис.грн., які були надані друкованим засобам масової інформації, не відповідають дійсності, оскільки в цю суму також включалась сума заборгованості, яка за рішенням суду від 20.12.04р. та відповідно до роз’яснень від 05.04.05р. підлягала списанню в розмірі 636180,28 грн., тобто сума заборгованості позивача на 01.10.05р. в дійсності складала 577,22 тис.грн.
Отже, сам факт наявності заборгованості позивача перед УПФУ повністю підтверджується матеріалами справи, самим позивачем не спростовується.
Відповідно до чинного законодавства, а також виходячи із змісту п.4 ст. 23 Цивільного кодексу України, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посягненням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Але жодних доказів вищезазначеного позивачем не надано, борг підприємства до ПФУ мав місце. Позивач не представив доказів того, що після вказаної публікації стосовно існування заборгованості підприємства позивача до УПФУ, пішло масове звільнення працівників або мали місце конкретні факти по зниженню престижу чи підриву довіри до діяльності підприємства, а тому відсутній причинний зв’язок між порушенням ділової репутації підприємства, про що твердить позивач, та самої публікацією в засобах масової інформації.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
На думку колегії суддів, позивач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав доказів щодо підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Харківського державного авіаційного ордена Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства в інтересах відокремленого підрозділу Чугуївського авіаційного технологічного заводу, м. Харків позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, постанова господарського суду Харківської області від 28.09.2006 р. по справі № АС-03/177-06 прийнята без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування постанови, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевказаним.
Керуючись статтями 86, 195, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 28.09.2006 року по справі № АС-03/177-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді