Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2006 р. Справа № 47/350-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Бортнік О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського Національного університету внутрішніх справ, м. Харків (вх. НОМЕР_1) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.06 р. по справі № 47/350-06
за позовом СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків
до Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків
про стягнення 48 666,41 грн.
встановила:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Харківського Національного університету внутрішніх справ, заборгованості у розмірі 48666,41грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати отриманого товару на підставі накладних.
Позивач в процесі розгляду справи надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості з урахуванням інфляційних у розмірі 49201,73грн., пені у розмірі 4879,79грн., 3% у розмірі 816,00грн. та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2006р. по справі № 47/350-06 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського Національного університету Внутрішніх справ на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 основної заборгованості з урахуванням інфляційних у розмірі 49201,73грн., 3% річних у розмірі 816,00грн., держмита у розмірі 499,65грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 107,52грн. В решті частини позову у сумі 4879,79грн. відмовлено.
Рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49201,73грн., 816,00 грн. - 3% річних мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо розрахунків за отриманий товар на підставі відповідних видаткових накладних, в зв'язку з чим місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та правомірними, оскільки вони підтверджуються наданими позивачем доказами по справі.
В частині відмови позивачу у стягненні 4879,79 грн. рішення мотивовано тим, що відповідними правовідносинами, які виникли між сторонами по справі, не було передбачено відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповністю з'ясовані обставини, які мають значення для справи, посилаючись на те, що факт поставки спірного товару відповідачу не підтверджений належними доказами по справі, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості у розмірі 49201,73грн., 816,00 грн. - 3% річних скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення місцевого господарського суду мотивованим, таким, що відповідає дійсності, прийнятим на підставі чинного законодавства, посилаючись на те, що поставка позивачем товару відповідачу підтверджується, зокрема відповідними накладними, крім того, зазначає, що своїми листами позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити за поставлену продукцію, однак, відповідей не отримав. На цій підставі просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2006 року без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що протягом 2005р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію харчування різного виду (овочі та ягоди), згідно накладних, які залучені до матеріалів справи, вартість якої було обумовлено з відповідачем.
Відповідач від позивача продукцію отримав, що підтверджується, зокрема, відповідними накладними (а.с. 16-29), проте оплату вартості отриманого товару не здійснив.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи листом НОМЕР_2 від 24.02.2006р., отриманим канцелярією відповідача 06.03.2006р., позивач повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості у розмірі 48666,41грн.
Вказана вимога залишилась відповідачем без відповіді.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту звірки взаєморозрахунків від 12.04.2006р., який скріплений печаткою та завірений підписом уповноваженої особи Харківського Національного університету внутрішніх справ, заборгованість відповідача перед позивачем становить 48666,41грн.
Листом за НОМЕР_3 від 06.11.2006р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом, в якому, зокрема, зазначив, що враховуючи, що СПД ФО ОСОБА_1 проводились поставки продуктів харчування, в зв'язку з чим просив зобов'язати співробітників господарчого відділу Харківського національного університету внутрішніх справ видавати довіреності на одержані продукти харчування, а також просив визначити, комірники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи були в 2005р. і чи є в 2006р. матеріально-відповідальними особами, тому як вони в основному приймали продукцію харчування.
Однак, даний лист також залишився без відповіді.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, факт наявності заборгованості відповідача в розмір 49 201,73грн. з урахуванням інфляційних підтверджується матеріалами справи, останнім належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу відповідач не представив, аргументованих заперечень щодо позовних вимог ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не надав.
Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу з урахуванням інфляційних в розмірі 49 201,73 грн. обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню, посилання відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем факту отримання відповідачем товару за спірними накладними є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 816,00грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки, відповідними правовідносинами, які виникли між сторонами по справі не було передбачено відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову позивачу щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4879,79грн.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2006 року по справі № 47/350-06 прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарськогосуду Харківської області від 11.10.2006р. по справі № 47/350-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді