Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 року Справа №АС –11/320-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О. , Сіверін В.І.
при секретарі П*янова Я.В.
за участю представників:
позивача –Близнюк Ю.П.
відповідача - Березової Л.М., Маслій –Шишової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3726Х/1-6), Територіальної державної інспекції праці у Харківській області, на постанову господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06
за позовом ЗАТ «Ремонтно –механічний завод №2», м. Харків
до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області, м. Харків
про визнання незаконним розпорядження
встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06 (суддя Черленяк М.І.) вимоги позивача задоволені. Визнано незаконним припис Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 1055 від 02.06.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490. рахунок 31113095600002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь ЗАТ "Ремонтно-механічний завод № 2" (м, Харків, Московський проспект, 283, рахунок 26004301730263 в філії Орджонікідзевського відділення ПІБ м. Харків, МФО 351351, код 01267171) - 3, 40 грн. витрат по сплаті державного мита.
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06 не згоден, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати.
Позивач вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06прийнята з дотриманням вимог законодавства, підстави для її скасування відсутні.
При розгляді матеріалів справи судова колегія встановила, що на підставі направлення № 1463 від 23.05.2006 року відповідач здійснив перевірку позивача щодо додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складений акт перевірки № 1615 від 02.06.2006 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем ст. 1 Закону України „Про оплату праці" та працівникам нарахована заробітна плата нижча за встановлені штатним розкладом посадові оклади. В порушення ст. 103. КЗпПУ працівників про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не повідомили за два місяці до їх запровадження,
02 червня 2006 року на підставі акту перевірки відповідачем винесений припис № 1055 (оспорюваний акт), яким приписано позивачеві привести у відповідність до вимог ст, 1 Закону України „Про оплату праці" нарахування заробітної плати
працівникам за період серпень 2004 року - липень 2005 року. Накази № 85 від 31.08.2004 року, № 99 від 30.09.2004 року, № 121 від 29.10.2004 року, № 131 від
30.11.2004 року, № 144 від 30.12.2004 року, № 9 від 31,01.2005 року, № 17 від
28.02.2004 року, № 28 від 31.03.2005 року, № 37 від 29,04.2005 року, № 50 від
31.05.2005 року, № 81 від 30.06.2005 року привести відповідно до вимог ст. 103
КЗпПУ.
Як вбачається із змісту вказаних наказів в зв'язку з невиконанням плану на підприємстві працівникам з почасовою оплатою праці розмір заробітної плати визначений із розрахунку 2/3 посадового окладу або тарифної ставки.
Відповідач вважає, що працівникам з почасовою оплатою праці не може встановлюватися оплата у розмірі 2/3 посадового окладу та мало місце фактично зменшення розміру заробітної плати, в зв'язку з чим і було запропоновано в приписі позивачеві привести накази відповідно до вимог ст. 103 КЗпПУ.
Задовольняючи вимоги позивача господарський суд Харківської області виходив з наступного.
У судовому рішенні зазначено, що підприємство позивача знаходилося в скрутному фінансовому та в тяжкому економічному стані в період прийняття наказів про оплату праці на підприємстві. Колективом підприємства не виконувалися планові завдання, підприємство знаходилося в процедурі банкрутства, що підтверджується Ухвалою господарського суду Харківської області від 2103.2005 року по справі № Б-39/25-05.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
На думку господарського суду Харківської області оспорюваний акт прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, непропорційно та без врахування приписів законодавства, що регулює відносини оплати праці.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу законів України про працю розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 92 Кодексу законів України про працю визначено, що при почасовій оплаті працівникам встановлюється нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників.
Згідно із статтею 111 Кодексу законів України про працю при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
На підставі зазначеного господарський суд дійшов висновку, що роботодавець має право при невиконанні норм виробітку не з вини працівника сплачувати місячну заробітну плату у розмірі 2/3 окладу. Оскільки при почасовій оплаті праці допускається встановлення нормованих завдань, то положення статті 111 Кодексу законів України про працю можуть застосовуватися і до працівників з почасовою формою оплати праці.
У постанові господарського суду Харківської області зазначено, що підприємство позивача, в зв'язку з тяжким фінансовим станом, скороченням виробництва, банкрутством підприємства, не могло забезпечити своїх працівників, у тому числі із почасовою формою оплати праці роботою в повному обсязі, та останні в силу вказаних обставин не виконували норми виробітку не з їх вини.
При таких обставинах, у позивача були правові підстави для застосування до працівників з почасовою формою оплати праці положень статті 111 Кодексу законів України про працю. При застосуванні статті 111 Кодексу законів України про працю не передбачено виконання вимог статті 103 Кодексу законів України про працю.
Відповідно до висновків Господарського суду Харківської області, викладених у оскаржуваній постанові, відповідач передчасно, необґрунтовано та без врахуванням вимог ст. ст.. 92, 111 Кодексу законів України про працю виніс припис не з'ясувавши усіх обставин справи, що є підставою для визнання такого припису незаконним.
Висновок господарського суду Харківської області не може бути визнано обґрунтованим з наступних підстав.
Посилаючись на ч. 2 ст. 94 КЗпПУ, ст. 92 КЗпПУ та ст. 111 КЗпПУ господарський суд Харківської області констатував, що роботодавець має право при невиконанні норм виробітку не з вини працівника сплачувати місячну заробітну плату у розмірі 2/3 окладу. А також зазначив, що положення статті 111 КЗпПУ можуть застосовуватися і до працівників з почасовою формою оплати праці, оскільки при почасовій оплаті праці допускається встановлення нормованих завдань.
Судом встановлено, що підприємство позивача в зв’язку з тяжким фінансовим станом, скороченням виробництва, банкрутством підприємства, не могло забезпечити своїх працівників, у тому числі із почасовою формою оплати праці, роботою в повному обсязі, та останні в силу вказаних обставин не виконували норми виробітку не з їх вини.
При цьому зроблений висновок, що при застосуванні ст. 111 КЗпПУ не передбачено виконання вимог ст. 103 КЗпПУ.
Але при винесенні постанови не враховано наступне.
Норми виробітку - це встановлений обсяг роботи, який працівник (група працівників) повинен виконати за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов.
Ст. 92 КЗпПУ передбачає види норм праці, які можуть застосовуватися
при почасовій оплаті праці. Разом з тим, працівникам, зазначеним в акті,
норми виробітку не встановлювалися, тому посилання на ст. 92 КЗпПУ є
необґрунтованим. Слід зазначити, що ст. 111 КЗпПУ визначає порядок оплати праці при невиконанні працівником норм виробітку не з його вини, а саме: за фактично виконану роботу, при цьому місячна заробітна плата не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому окладу.
А коли працівникам не встановлені нормовані завдання, то і порядок оплати праці, передбачений ст. 111 КЗпПУ, не може бути застосований.
Як свідчать матеріали справи в ході перевірки встановлено (акт від 02.06.06р. №1615), що згідно табелів обліку використання робочого часу працівники з серпня 2004 року по липень 2005 року працювали з 8-годинним робочим днем 5-денним робочим тижнем, тобто відпрацювали повну місячну норму тривалості робочого часу.
При цьому в порушення ст. 1 Закону України "Про оплату праці" працівникам нарахована заробітна плата нижча за встановлені штатним розкладом посадові оклади та в порушення ст. 103 КЗпПУ та п. 3.8. колективного договору працівники не повідомлені за два місяці про зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення до їх запровадження.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову були відсутні, оскільки припис Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 1055 від 02.06.2006 року здійснений з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням усіх обставин, постанова господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06 прийнята з порушенням норм матеріального права, керуючись ст. ст. 160,167,198, 205,206,209 п.4 ст.202, 254 КАС України судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу територіальної державної інспекції праці у Харківській області, м. Харків задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 12.09.06 по справі № АС-11/320-06 скасувати та ухвалити нову, якою ЗАТ «Ремонтно –механічний завод №2», м. Харків в позові відмовити.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Івакіна В.О.
Сіверін В.І.