Категорія №12.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2012 року Справа № 2а-11760/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Гаркуші Ю.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 24.02.2011 р.)
представника відповідача : ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2012 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ
03 січня 2012 року після усунення недоліків Луганським окружним адміністративним судом було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказів: № 2104 о/с від 15.11.2011 р., № 383 о/с від 23.11.2011 р. в частині звільнення, поновлення його на посаді та зобов’язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що його було звільнено за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). З такими діями відповідача він не погоджується з наступних підстав. 13.11.2011 року у позивача був вихідний день під час якого в супермаркеті «Лелека» відбувся конфлікт із охоронцем через необережність позивача яка призвела до пошкодження столу державної лотереї. На виклик охорони прибули працівники Жовтневого РВ УМВС України у м. Луганську, однак відносно позивача протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності не складався, тому, мовний конфлікт із охоронцем, на думку позивача, помилково оцінено відповідачем як дисциплінарний проступок. Не погоджуюсь із звільненням позивач посилався, що звільнення є крайньою мірою впливу та дуже суворим покаранням для нього за конфліктну ситуацію із охоронцем супермаркету.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для звільнення позивача з ОВС на підставі п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС за порушення дисципліни послугував скоєний ним дисциплінарний проступок. Так 13.11.2011 о 03.25 старший інспектор дорожньо-патрульної служби взводу ДАІ, підпорядкованого УДАІ УМВС, старший лейтенант міліції ОСОБА_1 перебуваючи поза службою у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується протоколом медичного огляду позивача № 7010 від 13.11.2011, у приміщенні цього супермаркету вчинив дії, що призвели до конфліктної ситуації з охоронцем. З метою з'ясування обставин події ОСОБА_1 був доставлений до ОМ-1 Жовтневого РВ ЛМУ УМВС. Позивач знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, як зазначає відповідач у запереченнях, вів себе зухвало, висловлювався з використанням нецензурної лайки, відмовлявся вказати свої анкетні дані, кілька разів надавав невірні анкетні дані співробітнику міліції. Такі незаконні дії з боку позивача, на думку відповідача, містять склад дисциплінарного проступку, оскільки працівник міліції ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присягу працівника міліції, Кодекс честі та Етичний кодекс працівників ОВС, проявив низькі морально-ділові якості, а також проігнорував визначений Міністерством внутрішніх справ пріоритетний напрямок роботи ОВС щодо створення позитивного іміджу міліції серед населення.
Враховуючи наведене, представник відповідача в судовому засідання зазначив, що звільнення позивача з ОВС було здійснено у суворому дотриманні вимог чинного законодавства, а його вимоги про скасування наказів про звільнення та поновлення на службі необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи дану справу адміністративний суд виходить з того, що згідно принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 1, частина друга статті 3, частина друга статті 6, частина перша статті 8 Конституції України).
Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільнення з публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме: Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України та іншими.
Проблемою даного спору є питання щодо правомірності звільнення позивача – старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 1 роти ДПС ДАІ, підпорядкованого УДАІ УМВС.
Судом встановлено, що 12.11.2011 року позивачем було подано рапорт про надання йому вихідного за сімейними обставинами на 13.11.2022 р. (а.с. 15).
Як вбачається з пояснень інспекторів ПС (а.с. 45,46), 13.11.2011 року під час несення служби до них звернувся старший зміни охорони супермаркету «Лелека» ОСОБА_4 З письмових пояснень ОСОБА_4 вбачається, що покупець магазину – невідома особа розбив склянку шампанського, за яку він попросив сплатити цю особу, однак покупець повів себе зухвало та розбив стіл державної лотереї, касовий апарат інше (а.с. 47). Після чого цю особу з метою з'ясування обставин події було доставлено до ОМ-1 Жовтневого РВ ЛМУ УМВС. Як вбачається з пояснень працівників ОМ -1, ними була встановлено, що особа, яку було доставлено, є працівником міліції (а.с. 44).
Згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп”янніня №7010 від 13.11.2011р. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп”янніня (а.с. 59-60).
На підставі рапорту начальника ВІОС УРКЗ УМВСУ- майора міліції ОСОБА_5 від 13.11.2011р. розпочалось службове розслідування відносно позивача(а.с.41), за результатами котрого було складено висновок від 14.11.2011р.,в якому зазначено,що за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги працівника міліції, Кодексу Честі та Етичного кодексу працівників ОВС , проявленні при цьому низькі особисті морально-ділові якості, а також ігнорування визначеного Міністерством внутрішніх справ пріоритетного напрямку роботи ОВС щодо створення позитивного іміджу міліції серед населення, що виразилось у перебуванні 13.11.2011р. у громадському місці у стані алкогольного сп»янніня, вчинення дій, що призвели до конфліктної ситуації з охоронцем торгівельного супермаркету «Лелека», які супроводжувались застосуванням фізичної сили та призвели до пошкодження майна і порушення встановленого порядку функціонування цього торгівельного закладу, старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 1 роти ДПС ДАІ, підпорядкованого УДАІ УМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з ОВС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом ОВС України після його виходу на службу (а.с.62-66).
Наказом Управління МВС України в Луганській області від 15.11.2011р. №2104 «Про покарання окремих працівників Державтоінспекції області» до позивача було застосовано заходи дисциплінарного впливу шляхом його звільнення після його виходу на службу з ОВС України за порушення дисципліни (а.с.67-68).
Фактичне звільнення позивача з займаної посади відбулось на підставі наказу Управління МВС України в Луганській області від 23.11.2011р. за №383 о/с (а.с.12), що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача (а.с.33).
Трудова книжка,військовий квиток направлення на постановку на військовий облік та витяг з наказу про звільнення з ОВС 23.11.2011р. позивач отримав особисто та був ознайомлений зі змістом висновку службового розслідування, що підтверджується відповідним актом (а.с. 83).
Вирішуючи спір по суті дійшов наступного.
Порядок проходження служби осіб рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством, таким як: Закон України "Про міліцію" від 01 січня 1991 року; Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (Положення).
Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію», встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів Української РСР № 114 від 29.07.1991 р.
Згідно ст. 20 Закону України «Про міліцію», регламентовано, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.
З вказаних норм вбачається підвищенні вимоги щодо статусу працівників міліції та їх поведінки.
Законом України від 22.02.2006 року № 3460, затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі Статут). Зазначений Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно ст.1 Статуту, службова дисципліна - дотримання особа рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерств» внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяга працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Наказом МВС України «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та дисципліни серед особового складу ОВС України» від 12.10.1997 р. № 708 пріоритетним напрямком у діяльності співробітників міліції усіх рівнів визнано роботу зі зміцнення дисципліни і законності.
Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам встановлених законами та спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтуються на усвідомленні кожним з них свого службового обов’язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку.
Відповідно до положень Директиви МВС України від 28.04.2004 року № 8 підкреслюється, що дисципліна в ОВС зобов’язує кожну особу рядового та начальницького складу дотримуватися законодавства, виконувати вимоги присяги, наказів, статутів, з гідністю та честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку.
Відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460, службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівників органів внутрішніх справ.
У розумінні ст. 4 Статуту наказ – є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначається мета і предмет завдання,строк його виконання та відповідальна особа, якій належить виконати. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.
Згідно з п. 8 ст. 12 Статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни в якості дисциплінарного стягнення може бути застосовано звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 13 Статуту …міністр внутрішніх справ України має право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу. Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих міністром внутрішніх справ України. Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники. Дисциплінарні стягнення, такі як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не
відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту передбачає вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень від найменш суворого до найбільш суворого. Звільнення з органів внутрішніх справ є найбільш суворим та крайньою мірою дисциплінарного стягнення.
Твердження позивача щодо застосування до нього крайньої міри дисциплінарного впливу, а саме: звільнення з лав ОВС, суд оцінює критично, оскільки визначення особі виду дисциплінарного стягнення, згідно вищенаведених норм, належить його прямому начальнику – начальнику Управління МВС України в Луганській області, а суд, враховуючи завдання адміністративного судочинства, не може підміняти або заміняти уповноважений на це орган, особу або переймати на себе його права та обов'язки.
Відповідно до ст.14 цього Статуту, з метою з’ясування всіх обставин проступку, начальник призначає службове розслідування.
Згідно Інструкції про порядок проведення службового розслідування задачами проведення службового розслідування є повне, об’єктивне та всебічне дослідження обставин порушень, скоєних особами органів внутрішніх справ, встановлення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування діючих нормативно-правових актів.
За змістом п.13 цієї Інструкції посадова особа при проведенні службового розслідування має право: отримувати від працівників органів внутрішніх справ та громадян письмові пояснення, проводити одночасні опитування осі, в поясненнях яких є суттєві протиріччя про обставини порушення, знайомитися з відповідними документами та вчиняти інші дії, визначені Інструкцією.
Пунктом 23 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до підпункту "є"пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Так, за наслідками службового розслідування по факту порушення ОСОБА_1 дисципліни встановлено, що останній 13.11.2011р. у громадському місці у стані алкогольного сп”янніня, що підтверджується протоколом від 13.11.2011 р. за № 7010 та було визнано позивачем, вчинив дії, що призвели до конфліктної ситуації з охоронцем торгівельного супермаркету «Лелека», які супроводжувались застосуванням фізичної сили та призвели до пошкодження майна і порушення встановленого порядку функціонування цього торгівельного закладу, тим самим позивач порушував громадський порядок, що не заперечувалось та визнавалось в судовому засіданні позивачем.
Судом не беруться до уваги твердження позивача, що ним було відшкодовано заподіяну шкоду, оскільки матеріальне відшкодування, враховуючи положення Статуту, не може слугувати підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності за дії, вчиненні позивачем 13.11.2011 р.
Щодо посилань представника позивача на той факт, що 13.11.2011 р. позивач не знаходився на службі та на ньому не було форменого одягу, тому, на думку представника позивача, дії вчиненні позивачем не можуть бути порушенням службової дисципліни, суд дійшов наступного висновку.
Враховуючи, що особливий статус працівника міліції, який визначений Законом України "Про міліцію", передбачає певну поведінку такої особи як під час несення служби, тобто виконання безпосередніх обов’язків, та і поза службою, тому порушення громадського порядку в стані алкогольного сп”янніня вчинене позивачем визнається судом як порушення дисципліни – певного порядку поведінки працівника міліції.
На підставі наказу Управління МВС України в Луганській області від 15.11.2011р. №2104 «Про покарання окремих працівників Державтоінспекції області» було видано наказ Управління МВС України в Луганській області від 23.11.2011р. за №383 о/с, яким було звільнено позивача із займаної посади на підставі п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницькім складом ОВС України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення дисципліни, необхідно з'ясовувати у чому конкретно виявлялось порушення, що стало підставою для звільнення, чи додержаний порядок застосування дисциплінарних стягнень, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок (постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з послідуючими змінами).
Судом встановлено, підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами та матеріалами справи, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення посадові особи відповідача діяли відповідно до порядку накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.ст. 14- 16 Дисциплінарного статуту, з боку посадових осіб МВС України в Луганській області відсутні порушення трудових прав ОСОБА_1, а тому у суду відсутні підстави для скасування наказів Управління МВС України в Луганській області за №№ 2104 о/с від 15.11.2011 р., 383 о/с від 23.11.2011 р. в частині звільнення.
Разом з суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного посту № 1 роти ДПС ДАІ, підпорядкованого УДАІ УМВС, оскільки накази відповідача №№ 2104 о/с від 15.11.2011 р., 383 о/с від 23.11.2011 р. визнані судом законними.
Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Оскільки судом звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ визнано законним, а позивачу відмовлено у поновленні на посаді, тому позовні вимоги стосовно зобов’язання відповідача виплатити позивачу у повному обсязі середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено правомірність видання Управління МВС України в Луганській області від 15.11.2011р. №2104, від 23.11.2011р. за №383 о/с, на підставі відповідних доказів та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідачем правомірність своїх дій доведена.
Оскільки в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, тому суд вважає, що підстав для стягнення судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 15, 17, 94, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування наказу № 2104 о/с від 15.11.2011 р., наказу № 383 о/с від 23.11.2011 р. в частині звільнення, поновлення на посаді та зобов’язання виплатити середній заработок за час вимушеного прогулу відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 06 лютого 2012 року.
Суддя ОСОБА_6