ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" січня 2007 р. Справа № 3/4333
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - суб'єкта підприємницької дільяності ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 29.01.2007р. ,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Залозецький спиртовий
завод", смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "22" серпня 2006 р. у справі № 3/4333 ( суддя Вибодовський О.Д. )
за позовом Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, смт. Гриців
Шепетівського району Хмельницької області
про стягнення 16643,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Хмельницької областівід 22.08.2006 р. про відмову у позові, позивач у справі №3/4333 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме :
- суд дійшов помилкового висновку, що початок перебігу строку позовної давності розпочався 30.05.2003 р., та безпідставно не врахував положення ст.530 ЦК України;
- на думку скаржника, початок перебігу строку позовної давності розпочався через 7 днів після пред"явлення відповідачу вимоги про проведення розрахунку за НОМЕР_1 від 17.05.2004 р. та відповідно на момент звернення до суду ще не сплив, а. отже, його не пропущено.
Позивач ( скаржник ) свого представника в судове засідання не направив, у листі за 85 від 30.01.2007 р., що надійшов до апеляційного суду по факсу, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Відповідач у письмовому відзиві від 30.01.2007 р. на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні, як і його представник. проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що згідно з усною домовленістю між сторонами позивач відповідно до видаткової накладної НОМЕР_2 від 30.05.2003 року по довіреності НОМЕР_3 від 29.05.2003 року відпустив відповідачу солод пивоварний в кількості 9,780 тонн на загальну суму 16643,00 грн.
Судова колегія розцінює вищезазначені правовідносини, що виникли між сторонами, як правовідносини купівлі-продажу в розумінні ст.224 ЦК УРСР ( що діяв на момент виникнення зобов"язань ).
Слід наголосити, що вищевказаною статтею не визначено, коли саме настає строк сплати за отримане майно певної грошової суми.
Однак, враховуючи, що з 01.01.2004 р. набрав чинності ЦК України, який відповідно до п.4 його Прикінцевих та перехідних положень застосовується до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки зобов"язання по оплаті продовжували існувати між сторонами у справі, правомірним буде застосування правил п.1 ст.692 ЦК України, яка визначає, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, на думку судової колегії, відповідач зобов"язаний був провести розрахунок з позивачем 30.05.2003 р.
Проте, як свідчать матеріали справи, взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості в сумі 16643,00 грн. відповідач належним чином у вищезазначений строк не виконав, за поставлений товар не розрахувався.
З врахуванням викладеного позивачем 17.05.2004 року направлено вимогу за НОМЕР_4 про сплату заборгованості в сумі 16643,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.
На момент звернення позивача з позовом до суду, розгляду справи та прийняття рішення відповідачем заборгованість перед позивачем у згаданій сумі не погашена; в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне.
Таким чином, відповідач порушив приписи ст.ст 161,162 ЦК УРСР; 525,526 ЦК України.
Незважаючи на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення боргу не можуть бути задоволені з огляду на пропуск строку позовної давності, про застосування якої 21.08.2006 р. ( тобто до прийняття рішення ) заявлено стороною ( відповідачем ) - а.спр.29. Саме такий порядок визначено частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Про те, що позивачем пропущено строк позовної давності дійшов висновку і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок ( у даній ситуації перебіг строку позовної давності розпочався 31.05.2003 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, позов ДП "Залозецький спиртовий завод" подано до суду 08.07.2006 р., що підтверджується датою на відтиску штемпеля відділення поштового зв"язку на поштовому конверті, в якому позовні матеріали були надіслані на адресу господарського суду Хмельницької області, а трьохрічний строк позовної давності закінчився 31.05.2006 р. Таким чином, позов заявлено за межами встановленого строку.
Відповідно до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДП "Залозецький спиртовий завод", відмовивши йому у позові, вірно вирішив питання розподілу судових витрат,а також правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача згідно зі ст. ст.66,67 ГПК України, оскільки останнім не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Підсумовуючи все вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не є переконливими.
Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2006 року у справі №3/4333 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Залозецький спиртовий завод", смт. Залізці Зборівського району Тернопільської області - без задоволення.
2. Матеріали справи №3/4333 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
----------------------
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд