Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.06 Справа № 5/219
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Федорова М. О. (доповідач по справі),
суддів: Рудченка С.Г. суддів: Міщенко П. К.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці на постанову господарського суду Полтавської області від 30.05.2006 року
по справі №5/219 (суддя Гетя Н.Г.)
за позовом Приватного підприємства «Джей Ель», м. Кременчук,
вул. Маршала Говорова, 2
до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району,
м. Кременчук
про стягнення 55799,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року Приватне підприємство „Джей Ель” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району про стягнення 55799,45 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 30.05.2006р. по справі №5/219 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із винесеною постановою відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 30.05.2006р. і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог приватному підприємству „Джей Ель” в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 03.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі №5/219 та, відповідно до ухвали від 04.07.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 10.07.2006 року закінчено підготовку та призначено розгляд справи № 5/219 на 20.07.2006р.
В зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи №5/219 було відкладено до 21.09.2006р.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову місцевого суду скасувати виходячи з наступного.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, передбаченій Указом Президента України від 03.07.1998р №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999р №746/99. Цей факт підтверджується свідоцтвом про право сплати єдиного податку № 1603003014 від від 19.12.2003р. та свідоцтвом про право сплати єдиного податку № 1603003774 від 17 12.2004р. виданим Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією. (а.с.8,9).
Преамбула Закону №1058-ІV, розробленого відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно ст. 1 Закону №1058-ІV, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону №1058-ІV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону №1058-ІV).
Роботодавцями згідно з п.1 ст. 14 Закону №1058-ІV є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Стаття 15 Закону №1058-ІV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-ІV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1058-ІV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону №1058-ІV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.
Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону №1058-ІV страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.
Стаття 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що для платників збору, визначених пунктом 1 та 2 ст.1 цього Закону встановлюються ставка збору в розмірі 32,3 відсотки від об'єкта оподаткування.
Указ Президента України від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99 передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до Державного бюджету України - 20 відсотків;
- до місцевого бюджету - 23 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов'язані зі сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що позивач був зобов'язаний на загальних підставах нарахувати та сплачувати страхові внески за ставкою 32,3 відсотки від суми фактичних витрат на оплату праці своїх працівників.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція вважає, що підстави для задоволення позову Приватного підприємства «Джей Ель»до Управління Пенсійного фонду України у Крюківському районі -відсутні.
Отже, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Полтавської області від 30.05ю.2006 року по справі №5/219 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Крюківському районі підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці на постанову господарського суду Полтавської області від 30.05.2006 року по справі №5/219 задовольнити.
2. Постанову господарського суду Полтавської області від 30.05.2006 року по справі №5/219 скасувати
Прийняти нову постанову.
В позові відмовити.
3. Матеріали справи №5/219 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Копію постанови надіслати учасникам провадження.
Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Федоров М. О. Судді: Рудченко С.Г. Судді: Міщенко П. К.