ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2009 року Справа №2а-2410/08/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого - судді Костіва М.В.
|
при секретарі судового засідання |
Жарській І.М. |
|
|
|
|
|
|
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Контех”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі, м. Львів, про визнання нечинним та скасування рішення №0004333311 від 23.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
встановив:
Позовні вимоги заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Контех”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним та скасування рішення №0004333311 від 23.04.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 16.12.2008 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорюваним рішенням до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за не оприбуткування готівки в касі, що полягало у невідображенні в КОРО на сторінці 55 запису за 31.03.2008 р., а на сторінці 63 запису за 08.04.2008 р. на загальну суму 1338 грн. Визнавши факт невідображення в КОРО зазначених записів, ствердив, що готівка все ж була оприбуткована в касі підприємства, оскільки для первинного обліку таких операцій передбачено не лише касові книги, а й касові ордери, книги обліку розрахункових операцій тощо. Отримана готівка у вказаній сумі була проведена позивачем через реєстратор розрахункових операцій із видачею фіскального чека та була оприбуткована в касі, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Тому вважає, що порушень норм Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” позивачем допущено не було. Перевірку вважає проведеною всупереч закону, оскільки оприбуткування готівки в касі підприємства не може розцінюватись як сплата податків та зборів, на перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати яких може спрямовуватись планова перевірка. Посилається на те, що про проведення перевірки позивач не був повідомлений у встановлений ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” 10-денний строк.
Відповідач в запереченні ствердив, зокрема, що відповідно до п. 2.6. положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 р., готівка в повному обсязі, що надходить до кас, має своєчасно (в день надходження коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, чого здійснено позивачем не було, внаслідок чого було винесено оспорюване рішення. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У відповідності до направлення №634/238 від 08.04.2008 р. з 08.04.2008 р. було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Постанови правління НБУ №637 від 15.12.2004 р. “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” на підставі п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Згідно із ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позивач посилається на неотримання ним повідомлення про проведення такої перевірки у встановлений строк, невідповідність даної перевірки визначенню предмету планової перевірки в ст. 11-1 вказаного закону, оскільки планова перевірка, на думку позивача, може полягати лише у перевірці своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а не в оприбуткуванні готівки в касі. Однак, таке посилання не заслуговує на увагу, враховуючи, що порядок проведення планових та позапланових перевірок порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог регулюється спеціальним законом - Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно із ст. ст. 15, 16 вказаного закону, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. При цьому, планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього закону. Позивач не заперечив своєї належності до вказаної категорії осіб і, як вбачається зі змісту вказаної норми, нею не передбачено обов'язкового попереднього повідомлення про проведення планової перевірки.
Належних доказів порушень порядку проведення перевірки суду не надано і матеріали справи свідчать, що відповідач був допущений до проведення такої перевірки.
З акту №034759 від 09.04.2008 р. перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності вбачається та позивачем визнається, що у книзі обліку розрахункових операцій позивачем не було відображено на сторінці 55 запис за 31.03.2008 р., а на сторінці 63 запис за 08.04.2008 р.,на загальну суму 1338 грн. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004333311 від 23.04.2008 р., яким відповідно до ст. 1 абз. 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 р. “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” до позивача було застосовано санкції в сумі 6690 грн.
Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, відповідно до п. 2.6. якого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). При цьому, суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. З фіскальних чеків вбачається проведення позивачем отриманої готівки через реєстратори розрахункових операцій та її зазначення в касовій книзі. Однак, у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків такі суми зазначені не були.
Суд не погоджується з посиланням позивача на формальний, дублюючий характер записів у книзі обліку розрахункових операцій, яка, хоча у відповідності із п. 1.2. Положення, містить лише щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг), але її ведення визнано обов'язковим у встановленому Положенням порядку.
Згідно із абз. 2 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про підставність застосування до позивача зазначених санкцій.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, однак, лише якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, лише у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо та своєчасно.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити. Керуючись ст. ст. 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 18.05.2009 року.