КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
21.09.06 р. № 75/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.
Секретарі судового засідання Рустам’ян Е.А.
за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 21.09.2006р. (в матеріалах справи)
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Росава» на рішення господарського суду Київської області від 14.06.2006 року
по справі № 75/20-06 (суддя Іваненко Я.Л.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика
«Лагода», м. Кагарлик
до Закритого акціонерного товариства «Росава», м. Кагарлик
про стягнення 8800 грн.
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006р. ТОВ „Кондитерська фабрика „Лагода” (далі по тексту –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення 8800 грн. з ЗАТ «Росава», м. Кагарлик.
В ході розгляду справи, позивач подав клопотання від 27.04.2006р. за № 56ю про уточнення позовних вимог (а.с.107-109).
Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2006 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Лагода»задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням господарського суду Київської області, закрите акціонерне товариство «Росава»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги ЗАТ «Росава», згідно ст.98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі №75/20-06. Розгляд справи призначено на 21.09.2006р.
Позивачем на адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду надіслано заперечення на апеляційну скаргу від 08.08.2006р. за № 32/6-ю.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст.43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (Роз‘яснення ВАСУ від 10.12.96р. №02-5/422 “Про судове рішення”).
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Лагода»та Закритим акціонерним товариством «Росава»з квітня 2004 року по серпень 2005 року склалися договірні відносини, згідно з якими ЗАТ «Росава»на замовлення ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода»здійснювало переробку зерна на борошно, а ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода»оплачувало викопані роботи.
Вищеназвані відносини підтверджуються рахунками-фактурами, що надавалися Відповідачем, платіжними дорученнями, банківськими виписками, підтверджуючими сплату виконаних робіт та Актами виконаних робіт підписаними сторонами.
16.05.2005р. за узгодженням з ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода»ЗАТ «Росава»виставило рахунок-фактуру №10 від 16.05.2005р. на суму 8800,00грн. за переробку зерна на борошно.
За вказаним рахунком-фактурою ТОВ «Кондитерська фабрика «Лагода»сплатило 8800,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 19.07.2005р. (а.с.123).
В матеріалах справи не вбачається, що за вказаною оплатою Відповідачем були проведені Роботи, оскільки відсутній Акт виконаних робіт.
В своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що акт звірки взаємних розрахунків є актом виконаних робіт. Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким твердженням відповідача, оскільки акт звірки взаємних розрахунків є документом по якому бухгалтерії Позивача та Відповідача звіряють бухгалтерський облік підприємств, і ніяким чином не підтверджує факт здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов’язання, які виникають між учасникам господарський відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор мас право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом з тим, відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 13.09.2005р. звернувся до відповідача з листом про повернення грошових коштів, що підтверджується копією чеку про відправлення та поштового повідомлення про отримання Відповідачем вказаного листа №162 (а.с12-14).
В матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів Відповідачем, а також відповідь на вимогу позивача. За таких обставин, Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарсько суду вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8799,77гри. заборгованості є обґрунтованими, та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області по справі №75/20-06 від 14.06.2006р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Росава» на рішення господарського суду Київської області від 14.06.2006 року по справі №75/20-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.06.2006 року по справі №75/20-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 75/20-06 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Федоров М. О.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.