Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.06 Справа № 17/252
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів: Ткаченка Б.О. суддів: Рибченко А.О.
.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р.
по справі № 17/252 (суддя Коршенко Ю.О.)
за позовом Кременчуцького колективного підприємства «Житлобуд», м. Кременчук
до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької
ОДПІ № 1490/483/1630 від 20.05.2005р.
Обставини справи:
Кременчуцьке колективне підприємство «Житлобуд»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 1490/483/1630 від 20.05.2005р.
Постановою господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. у справі № 17/252 позов задоволений: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 1490/483/1630 від 20.05.2005р., яким визначено податкове зобов’язання по сплаті штрафу в сумі 3638,50 грн. за затримку на 121 календарний день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 7277,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не довів наявність податкового боргу у позивача за грудень 2002 року. Також докази, наявні в матеріалах справи (копія платіжного доручення № 259 від 22.02.2002р.) підтверджують повну сплату суми узгодженого податкового зобов’язання позивачем.
Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Полтавської області, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить постанову господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. по справі № 17/252 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідно до якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях. Як стверджує відповідач, зазначені в платіжних дорученнях суми були зараховані на погашення податкового боргу, оскільки станом на 20.06.2002р. за ККП «Житлобуд»рахувався податковий борг в сумі 32911,88 грн. недоїмки та 11670,36 грн. пені.
За апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ на постанову господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р., ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.08.2006р., порушено апеляційне провадження у справі № 17/252.
Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2006р. склад суду змінювався.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу із доводами відповідача не погоджується та просить апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. без змін.
В судовому засіданні 25.09.2006р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступного.
Кременчуцькою ОДПІ була проведена перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість КПП «Житлобуд» відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складений відповідний акт перевірки (а.с. 9).
Як зазначено в акті, відповідачем встановлено порушення КПП «Житлобуд»пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке призвело до несвоєчасного перерахування належного до сплати податку на додану вартість.
На підставі вказаного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Кременчуцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення № 1490/483/1630 від 20.05.2005р., яким донараховано 3638,50 грн. штрафних санкцій, які складаються з суми штрафу у розмірі 50 % за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (а.с. 8).
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. має бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон України № 2181-ІІІ), податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України Закону № 2181-ІІІ, податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
17.01.2002р. позивачем була подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2001 року із зазначенням суми узгодженого податкового зобов’язання в розмірі 7277,00 грн. Кінцевий строк оплати даного зобов’язання спливав 27.01.2002р. (а.с 10-11).
Як вбачається із матеріалів справи позивач діяв в межах положень пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Вказана обставина підтверджується сплатою КПП «Житлобуд»на відповідний бюджетний рахунок 7277,00 грн., перерахованих платіжним дорученням № 259 від 22.01.2002р. в призначенні платежу якого чітко зазначено за що саме перераховані ці кошти (а.с 55).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на пп. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ в якому зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Апеляційний господарський суд не приймає вказані доводи, оскільки дана норма не поширюється на правовідносини 2002 року, оскільки вона почала діяти з 26 березня 2003 року з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 550-IV від 20.02.2003р. Попередня редакція Закону 2181-ІІІ взагалі не містила припису щодо погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.
Крім того, згаданою нормою не передбачено самостійного права відповідача здійснювати зарахування поточних платежів при чіткому визначенні позивачем їх призначення на погашення податкової заборгованості попередніх періодів, оскільки вказана норма є необов’язковим приписом платнику податків щодо порядку погашення податкового боргу, в тому числі перед різними бюджетами по обов’язковим податкам і зборам на умовах пропорційності.
Крім цього відповідач зазначає, що п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, в зв’язку з чим строк в 1095 днів повинен обраховуватися з моменту сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Апеляційний господарський суд не приймає вказані доводи, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в якому визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи те, що податкова декларація за грудень 2001 року була подана 17.01.2002р., то податкове зобов’язання вважається узгодженим саме з цієї дати. Граничний строк сплати узгодженої суми спливав 27.01.2002р., а тому відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ нарахування штрафної санкції могло бути здійснено до 27.01.2005р., в той час як податкова інспекція винесла податкове повідомлення-рішення 20.05.2005р.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Посилання відповідача на дані карток особового рахунку платника податків не можуть братися до уваги, оскільки ці дані не є достатньою підставою для підтвердження виникнення податкового зобов’язання та нарахування на нього штрафних (фінансових) санкцій.
За вказаних обставин судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду що у Кременчуцької ОДПІ не було законних підстав для нарахування штрафу позивачу та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що постанова суду першої інстанції господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. у справі № 17/252 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції та залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржене постанова місцевого суду прийнята з виконанням наведених вище вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду залишає оскаржену постанову без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
у х в а л и в :
1. Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Полтавської області від 11.07.2006р. по справі № 17/252 залишити без змін.
3. Справу № 17/252 повернути до господарського суду Полтавської області.
Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю. Судді: Ткаченко Б.О. Судді: Рибченко А.О.