КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
21.09.06 р. № 102/17-05/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Швець В.О
Фаловська І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” на рішення господарського суду Київської області від 18.05.2006 року
у справі № 102/17-05/20-06 (суддя Іваненко Я. Л.)
за позовом Українського фінансово-промислового концерну “УФПК”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства “Комгрі”, с. Красилівка
Броварського району
про стягнення 5 222 187 грн. 62 коп.
в с т а н о в и в :
Український фінансово-промисловий концерн “УФПК” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Комгрі” про стягнення 5 222 187 грн. 62 коп. згідно договору № 1-А купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2002 р., в тому числі 4 212 000 грн. основного боргу, 226 755 грн. 62 коп. 3 % річних, 783 432 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.05.2006 року у справі № 102/17-05/20-06 (т. 2 а. с. 249-252) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Український фінансово-промисловий концерн “УФПК” подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.05.2006 р. у справі № 102/17-05/20-06 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись в обґрунтування вимог апеляційної скарги на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи.
Закрите акціонерне товариство “Комгрі” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить рішення господарського суду Київської області від 18.05.2006 р. без змін, а апеляційну скаргу УФПК “УФПК” –без задоволення, посилаючись в обґрунтування вимог апеляційної скарги на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність обставинам справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.09.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Фаловська І. М., Швець В. О.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2002 р. між Українським фінансово-промисловим концерном “УФПК” (далі –позивач, за договором продавець) та Закритим акціонерним товариством “Комгрі”(далі –відповідач, за договором покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 1-А (далі –договір).
Відповідно до п. 1 договору позивач прийняв на себе зобов’язання передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти і оплатити 2808 простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства “Комгрі”, загальною вартістю 4 212 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором купівлі-продажу цінних паперів № 1-А від 27.12.2002 р., який не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, виконані зобов’язання щодо передачі відповідачу 2808 простих іменних акцій ЗАТ “Комгрі”, загальною вартістю 4 212 000,00 грн. Після цього реєстроутримувачем –ТОВ “Укрреєстр” внесено відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Комгрі” по перереєстрації переходу права власності на 2808 акцій від позивача до відповідача, а відповідачем отримано сертифікат на вказану кількість акцій.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач до продажу спірних акцій відповідачу придбав ці акції у ЗАТ “Комгрі” за договором № 8/10-01 від 08.10.2001 р., але не здійснив їх оплату у зв’язку з чим не мав права здійснювати їх подальший продаж, а зарахування акцій на особовий рахунок позивача у системі реєстру до повної оплати ним акцій не має правового значення, оскільки відбулося з порушенням встановленого законом порядку.
Згідно постанови від 15.12.2005 р. Вищий господарський суд України звернув увагу суду першої інстанції на недоведеність того факту, що власником акцій є позивач і на момент укладення спірного договору та складення передавального розпорядження Український фінансово-промисловий концерн акцій не сплачував і останні йому не належали.
В постанові від 15.12.2005 р. Вищим господарським судом України також зазначено, що судом першої інстанції не встановлено дійсні права та обов’язки сторін за спірним договором, оскільки не проаналізовані умови договору щодо способу приймання-передачі акцій, який оформлюється відповідним актом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України № 1201-ХІІ від 18.06.1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу” (чинного на час проведення спірних операцій) акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.
Рішенням від 26.05.1998 р. № 60 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку затвердила Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яким визначила вимоги ведення системи цих реєстрів, порядок ведення реєстрів, а також обов’язки реєстратора.
Абзацом другим п. 6.6 вказаного Положення передбачено, що на рахунок власника зараховуються тільки сплачені іменні цінні папери за інформацією з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які особа підписалася, але не сплатила, зараховуються на особовий рахунок емітента. Підставою для зарахування сплачених цінних паперів на особовий рахунок власника є розпорядження емітента та запис в журналі обліку розміщення.
У відповідності до ст. 1 Закону України “ Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” власник цінних паперів –особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про власність” власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
На момент зарахування реєстратором –ТОВ “Сервіс-реєстр” на рахунок позивача акцій, придбаних останнім за договором № 8/10-01 від 08.10.2001 р. відповідач будь-яких розпоряджень щодо зарахування цінних паперів на особовий рахунок позивача реєстратору не надавав. Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, зарахування акцій на особовий рахунок позивача у системі реєстру відбулося з порушенням встановленого законодавством порядку.
У п. 3.1.1 та п. 3.2.1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2002 р. № 1-А сторонами досягнуто домовленості про спосіб приймання-передачі акцій, що оформлюється відповідним актом. Будь-якого акта, яким підтверджується передача спірних акцій за договором № 1-А від 27.12.2002 р. позивачем не представлено.
Таким чином, як встановлено місцевим господарським та позивачем не спростовано, позивачем належним чином не доведено дотримання порядку набуття ним права власності на спірні акції, а також виконання ним зобов’язань, передбачених договором № 1-А від 27.12.2002 р.
Саме по собі укладання договору не породжує у сторін прав за таким договором, якщо ними не виконані зобов’язання, передбачені договором і приписами чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до установчих документів ЗАТ “Комгрі” частка позивача у статутному фонді ЗАТ “Комгрі” складає 4912 акцій.
Як стверджує позивач, що на момент укладання договору купівлі-продажу цінних паперів № 1-А від 27.12.2002 р. УФПК “УПФК” правомірно володів простими іменними акціями ЗАТ “Комгрі” у кількості 4912 штук, а тому мав право продати 2808 акцій відповідачу.
Враховуючи твердження позивача про те, що на його особовому рахунку обліковується 4912 акцій, а також приймаючи до уваги, що у відповідності з ч. 3 ст. 8 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості, позивач на момент укладання договору № 1-А, тобто до 27.12.2002 р., повинен був повністю оплатити свою частку в статутному фонді ЗАТ “Комгрі”.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, протягом 2003 року позивач продовжував здійснювати внески до статутного фонду при його незмінній частці в статутному фонді товариства і незмінному розмірі самого статутного фонду, що підтверджується випискою КБ “Експобанк” за 21.03.2003 р., випискою КБ “Експобанк” за 06.03.2003 р., актом приймання-передачі проектно-кошторисної документації до статутного фонду ЗАТ “Комгрі” від 08.09.2003 р., актом передачі майна до статутного фонду ЗАТ “Комгрі” від 08.09.2003 р.
Згідно зазначених документів позивачем здійснювались внески до статутного фонду товариства, тобто відбувалася оплата емітованих товариством акцій, на які підписався позивач, а не придбання ним акцій у акціонерів, що свідчить про те, що на момент укладання договору № 1-А, а саме станом на 27.12.2002 р. позивачем не було повністю оплачено його частка в статутному фонді ЗАТ “Комгрі”.
У зв’язку з відчуженням відповідачу 2808 акцій на особовому рахунку позивача в системі реєстру власників іменних цінних паперів обліковується 2104 акцій. Однак згідно відповіді реєстратора –ТОВ “Укрреєстр” від 11.04.2006 р. № 3/52 на запит відповідача від 06.04.2006 р. № 24/06 станом на 07.04.2006 р. на особовому рахунку позивача обліковується 3246 акцій. Вказані обставини свідчать про необґрунтованість наведених позивачем доказів про відчуження ним відповідачеві 2808 акцій.
Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги викладене вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не наведено достатньо обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 5 222 187 грн. 62 коп.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 18.05.2006 року у справі № 102/17-05/20-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
Скаржником (УФПК “УФПК”) в якості доказу сплати державного мита за подання апеляційної скарги надано платіжне доручення № 1611 від 05.06.2005 р. на суму 850 грн. 00 коп.
Відповідно до п. п. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. зі змінами “Про державне мито” ставки державного мита встановлюються в таких розмірах із заяв, що подаються до господарських судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п. п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. зі змінами “Про державне мито” із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт “а” пункту 2 статті 3 в редакції Закону № 2505-IV від 25.03.2005, який набув чинності з 31.03.2005 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Скаржник в апеляційній скарзі оскаржує рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, тобто оспорювана сума становить 5 222 187 грн. 62 коп. Сума державного мита, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, складає 12 750 грн. 00 коп. Таким чином, оскільки позивачем при поданні апеляційної скарги не надано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі та не виконано вимог ухвал апеляційного господарського суду від 30.06.2005 р. та 27.07.2005 р. щодо надання таких доказів, в доход державного бюджету України підлягає стягненню з Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” 11 900 грн. 00 коп. (12 750 грн. –850 грн.) державного мита за розгляд апеляційної скарги у даній справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 46, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Київської області від 18.05.2006 року у справі № 102/17-05/20-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” –без задоволення.
2. Стягнути з Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” (код 30603331) в доход державного бюджету України державне мито за розгляд апеляційної скарги в сумі 11 900 (одинадцять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп.
3. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
Справу № 102/17-05/20-06 повернути господарському суду Київської
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Швець В.О
Фаловська І.М.