Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.06 Справа № А32/13-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів: Рибченко А.О. суддів: Ткаченка Б.О.
.
Секретар судового засідання Сувид О.В.
в судове засідання прокурор не з’явився за участю представників сторін |
від позивача: | Гриценко О.М. –дов. від 01.11.2005 року б/н |
від відповідача: | Льовін С.В. –дов. від 16.05.2006 року № 2-4/643 |
від третьої особи: | громадянин Сидоров Іван Гаврилович, Нерезенко О.І. –адвокатський ордер від 21.08.2006 року № 2108/1 |
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Вишгороденергобудтранс” на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року |
по справі № А32/13-06 (суддя Наріжний С.Ю.) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства „Вишгороденергобудтранс”, м. Вишгород |
до | Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, м. Вишгород |
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянин Сидоров Іван Гаврилович, м. Вишгород |
про | визнання протиправним та скасування розпорядження № 83 виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року та визнання права власності на квартиру |
в с т а н о в и в:
До господарського суду Київської області звернулося Відкрите акціонерне товариство „Вишгороденергобудтранс” з позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради про: визнання протиправним розпорядження № 83 виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року в частині, що стосується приватизації двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою м. Вишгород вул. Дніпровська, буд. 3-б, кв. 66, про скасування зазначеного розпорядження в частині, що стосується цієї двокімнатної квартири, та про поворот виконання Розпорядження виконавчого комітету вишгородської міської ради № 83 від 29.04.2004 року, шляхом визнання права власності за ВАТ „Вишгороденергобудтранс” на двокімнатну квартиру за адресою м. Вишгород вул. Дніпровська, буд. 3-б, кв. 66.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору від 17.06.1992 року про пайову участь у будівництві 108-квартирного жилого будинку по вулиці Шкільній (Дніпровська 3-б) в м. Вишгороді та акту приймання/передачі квартир від 07.10.2002 року, позивач набув право власності на зазначену квартиру. В зв’язку з цим він вважає, що розпорядження виконкому Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року № 83 ущемляє його законні права та інтереси.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.02.2006 року до участі у справі № А32/13-06 залучено третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –громадянин Сидорова Івана Гавриловича.
Постановою господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № А32/13-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постанова мотивована тим, що оспорюване розпорядження відповідача прийняте з урахуванням того, що рішенням від 03.04.2003 року та додатковим рішенням від 15.09.2003 року Вишгородського районного суду Київської області за Сидоровим І.Г. було визнано право на отримання двокімнатної квартири № 66 по вул. Дніпровській, 3-б у м. Вишгороді.
В оскарженій постанові місцевий господарський суд послався на преюдиційне значення рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2003 року, додаткового рішення Вишгородського районного суду Київської області по тій же справі від 15.09.2003 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 20.11.2003 року, якою вони залишені без змін, а апеляційна скарга ВАТ „Вишгороденергобудтранс” без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № А32/13-06 та прийняти нове рішення яким визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року № 83 в частині, що стосується двокімнатної квартири, яка знаходиться за адресою м. Вишгород вул. Дніпровська, буд. 3-б, кв. 66.
Апеляційну скаргу ВАТ „Вишгороденергобудтранс” обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом не враховано те, що зазначена квартира належить позивачу, а тому відповідач не мав права дозволяти її приватизацію.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року, 24.05.2006 року та 01.06.2006 року скарга позивача прийнята до розгляду, проведені підготовчі дії та порушене апеляційне провадження у справі.
Виконавчий комітет Вишгородської міської ради заперечень на апеляційну скаргу не подав, проте суду були надані пояснення, якими відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваного розпорядження.
Під час апеляційного провадження представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та вважав, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін. Представник третьої особи –громадянина Сидорова І.Г. проти апеляційної скарги заперечував. На його думку постанова місцевого господарського суду від 06.03.2006 року має бути залишена без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Розпорядженням в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2006 року склад судової колегії змінювався.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2003 року за Сидоровим І.Г. та Сидоровою А.К. визнане право на отримання в порядку черговості квартири № 66 в будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді; визнано незаконним рішення загальних зборів ВАТ „Вишгороденергобудтранс” від 08.11.2002 року в частині реалізації квартири № 66 у багатоквартирному житловому будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді; визнано незаконними спільні рішення адміністрації товариства і спостережної ради від 24.12.2002 року та 28.01.2003 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири № 66 будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді від 23.01.2003 року; виселено Триморуша І.В. з квартири № 66 будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді (а.с.58-60).
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.09.2003 року по цій же справі зобов’язано виконком Вишгородської міської ради видати Сидорову Івану Гавриловичу та Сидоровій Антоніні Костянтинівні ордер на квартиру № 66 в будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді (а.с.61).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.11.2003 року апеляційну скаргу позивача відхилено, а рішення Вишгородського районного суду від 03.03.2003 року та додаткове рішення від 15.09.2003 року залишені без змін (а.с.62-64).
На виконання зазначених судових рішень Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради було видано розпорядження № 4 від 15.01.2004 року про видачу Сидорову І.Г. та Сидоровій А.К. ордеру на двокімнатну квартиру № 66 житловою площею 27,56 м2 по вул. Дніпровській, 3-б у м. Вишгороді (а.с.55). Відповідно до цього розпорядження вказаним громадянам виданий ордер на спірну квартиру. Законність видання відповідачем розпорядження № 4 від 15.01.2004 року в судовому порядку не перевірялася, питання про недійсність ордеру, виданого Сидорову І.Г. та Сидоровій А.К. на спірну квартиру, також не ставилося і не вирішувалося.
На підставі заяви третьої особи виконком Черкаської міської ради, з посиланням на Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992 року № 2482-XII та Положення „Про порядок передачі квартир у власність громадян”, затверджене Наказом № 56 від 15.09.1992 року Державного комітету України по житлово-комунальному господарству”, видав розпорядження від 29.04.2004 року № 83, яким безоплатно передав у власність громадянину Сидорову Івану Гавриловичу двокімнатну квартиру № 66 в будинку 3-б по вул. Дніпровській в м. Вишгороді (а.с.12).
29.04.2004 року Вишгородська міська рада видала свідоцтво про право власності громадян Сидорова І.Г. та Сидорової А.К. на двокімнатну квартиру № 66 загальною площею 48,3 м2 по вул. Дніпровській, 3-б у м. Вишгороді. Свідоцтво про право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.05.2004 року.
Дослідивши докази що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова має бути скасована повністю, а провадження у справі закрито, виходячи із наступного.
Позивач у позовній заяві висунув три вимоги: про визнання протиправним розпорядження № 83 виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року в частині, що стосується відповідної двокімнатної квартири, про часткове скасування зазначеного розпорядження та про поворот його виконання шляхом визнання права власності на квартиру за адресою м. Вишгород вул. Дніпровська, буд. 3-б, кв. 66, за ВАТ „Вишгороденергобудтранс”.
Від жодної з наведених вимог позивач, відповідно до вимог ст. 136 КАС України, не відмовлявся. Предмет або підстави позову під час розгляду справи в суді першої інстанції не змінював (ст. 137 КАС України).
Із постанови господарського суду Київської області від 03.03.2006 року по справі № А32/13-06 р., якою в позові відмовлено повністю, вбачається що місцевим судом розглянуті по суті та відхилені всі заявлені позивачем вимоги.
Відповідно до ст. 194 КАС України, під час апеляційного провадження позивач також не відмовлявся від жодної із вимог, що містяться в позовній заяві, в зв’язку з чим вони мають досліджуватися судовою колегією апеляційного господарського суду при перегляді справи за апеляційною скаргою.
Зазначені вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору про пайову участь у будівництві 108-квартирного жилого будинку по вулиці Шкільній (Дніпровська 3-б) в м. Вишгороді від 17.06.1992 року та акту приймання/передачі квартир від 07.10.2002 року, саме він є власником квартири № 66 в цьому будинку. Тобто, і вимогу про визнання спірного розпорядження відповідача протиправним і вимогу про його скасування позивач також доводить посиланням на порушення свого права власності внаслідок приватизації квартири. Втім, в цій же позовній заяві міститься вимога про визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач реєстрацію спірної квартири, відповідно до “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, не здійснював.
На час звернення ВАТ „Вишгороденергобудтранс” з позовом до суду, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, що знаходиться в м. Вишгороді, вул. Дніпровська, буд. 3-б, кв. 66, виданого Вишгородською міською радою 29.04.2004 року, яке зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, власниками цієї квартири є громадяни Сидоров Іван Гаврилович та Сидорова Антоніна Костянтинівна. Вказане свідоцтво є правовстановлюючим документом, який у встановленому законодавством порядку не визнаний нечинним, його відповідність законодавству також ніким не оспорена.
Таким чином, відповідно до висунутих в позовній заяві вимог фактично існує майновий спір про право власності на кв. 66, в буд. 3-б, вул. Дніпровська м. Вишгород між ВАТ „Вишгороденергобудтранс”, з однієї сторони, і громадянами Сидоровим І.Г. та Сидоровою А.К., з іншої.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.04.2003 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області по тій же справі від 15.09.2003 року не містить висновків з цього питання. В зв’язку з цим апеляційний господарський суд не погоджується з посиланням суду першої інстанції на преюдиційне значення зазначених рішень Вишгородського районного суду Київської області.
Тобто, до звернення позивача з адміністративним позовом до господарського суду Київської області спір про право власності на квартиру в судовому порядку не розглядався і вирішений не був. А розгляд місцевим господарським судом вимоги про право власності на кв. 66, в буд. 3-б, вул. Дніпровська м. Вишгород відбувся без врахування суб’єктного складу осіб між якими він фактично виник.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог, в якому громадянин Сидоров І.Г. брав участь у розгляді справи, є недостатнім для вирішення питання про наявність/відсутність у нього права власності на кв. 66, в буд. 3-б, вул. Дніпровська м. Вишгород. Сидорова Антоніна Костянтинівна, яка також зазначена в якості власника спірної квартири в свідоцтві про право власності на житло від 29.04.2004 року, до участі у справі взагалі не залучалася.
Внаслідок вказаного процесуального порушення господарський суд Київської області при прийнятті постанови від 06.03.2006 року по справі № А32/13-06 вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі у належному процесуальному статусі, що, відповідно до п.4 ст.202 КАС України, є безумовною підставою для скасування постанови.
Наведене порушення не може бути усунуте судом апеляційної інстанції, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 195 КАС України, апеляційний суд не може розглядати позовні вимоги що не були заявлені в суді першої інстанції.
Крім цього, розгляд господарським судом по суті зазначеної вимоги ВАТ „Вишгороденергобудтранс” не відповідає вимогам діючого процесуального законодавства і з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 12 ГПК України громадяни, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, не можуть бути учасниками провадження у господарських судах України, крім випадків передбачених законом.
Порядок звернення до господарського суду цієї категорії громадян встановлений лише Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 року № 2343-XII.
Таким чином, за будь-яких умов, позов, відповідачами по якому мають бути громадяни що не є суб'єктами підприємницької діяльності, не підлягає розгляду в господарських судах.
Колегія апеляційного господарського суду вважає, що за даних обставин окремий апеляційний розгляд в межах цієї адміністративної справи вимог про визнання протиправним розпорядження № 83 виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 29.04.2004 року в частині, що стосується спірної квартири, та про його часткове скасування, також не відповідає чинному процесуальному законодавству.
Як зазначалося вище, позивач обґрунтовує позов наявністю у нього права власності на спірне житло. Проте, на час його звернення до суду громадяни Сидоров І.Г. та Сидорова А.К., відповідно до правовстановлюючого документу, вважаються власниками цієї квартири.
Вимоги про визнання акта суб’єкта владних повноважень протиправним та його скасування є похідними від іншої висунутій в позовній заяві вимоги (про визнання права власності на квартиру № 66, в буд. 3-б, вул. Дніпровська м. Вишгород), тобто від вимоги майнового характеру, розгляд якої, за визначеним позивачем суб’єктним складом, непідвідомчий господарським судам. Будь-який висновок апеляційного господарського суду в межах переглядаємої справи фактично є встановленням факту (підтвердженням або спростуванням) права власності на майно, що не передбачено ст.ст. 1-2 КАС України, а також є вирішенням питання про права та обов’язки фізичних осіб не залучених до участі у справі.
Таким чином, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що відповідно до редакції заявлених позовних вимог та колу осіб яким вони висунуті, позовна заява ВАТ „Вишгороденергобудтранс” не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в господарському суді, а порушена справа підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 157 КАС України.
Закриття провадження у справі не перешкоджає позивачу визначитися з характером спірних правовідносин та повторно звернутися до суду для захисту порушеного права із цивільним або адміністративним позовом.
Відповідно до ст.ст. 195, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції і скасовує постанову або ухвалу суду ухвалу суду першої інстанції, якщо при прийнятті оспорюванного рішення мало місце порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки оспорюване судове рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням вимог процесуального законодавства, воно підлягає скасуванню повністю.
Відповідно до п. 3. ст. 8 Декрету України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 г. державне мито в сумі 255,00 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 94, ст. 157, ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, –
у х в а л и в:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Вишгороденергобудтранс” на постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № А32/13-06 задовольнити частково.
2.Постанову господарського суду Київської області від 06.03.2006 року по справі № А32/13-06 скасувати повністю.
3.Провадження по справі № А32/13-06 закрити.
4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Вишгороденергобудтранс” 1 грн. 70 коп. судових витрат за перегляд справи в апеляційному господарському суді та 255 грн. судових витрат, сплачених за подання позовної заяви.
5.Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.
6.Справу № А32/13-06 повернути до господарського суду Київської області.
Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю. Судді: Рибченко А.О. Судді: Ткаченко Б.О.