справа  № 2-467/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27.03.2009 р.                                                     Франківський районний суд м. Львова

            у складі:

            головуючого судді:                Дякович О.В.

              при секретарі:                         Пишик Х.Є.

            з участю представника:         ОСОБА_1

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування,-

в с т а н о в и в:

відповідач позовні вимоги заперечив , вважаючи їх безпідставними.

    У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та пояснив, що 20.10.2006р. він разом з матір’ю уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1. Обдарований згідно договору - ОСОБА_3,  є його двоюрідним братом. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4. При укладені договору йому були роз’яснені всі права, які витікають з договору дарування. Крім того позивач розумів, що підписуючи дану угоду він дарує свою квартиру. На даний час він проживає з своїм другом та його сім»єю. Він не подавав би позову, однак йому порадили це зробити його співмешканці. Він ніколи не страждав психічними захворюваннями та ніколи на обліку в  психоневрологічному диспансері не перебував. З моменту укладення договору дарування відповідач неодноразово приїжджав у подаровану йому квартиру, залишав кошти для особистих потреб позивача. Сплачував комунальні послуги до того часу, як в дану квартиру не поселилися без реєстрації  сторонні особи, які перебувають у дружніх відносинах з позивачем.  

    Відповідач у судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що дійсно 20.10.2006р. на підставі  договору дарування посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4. йому була подарована квартира № 31 на вул. Остроградських, 14 у м. Львові, власниками даної квартири була його тітка ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2. Крім  сина ОСОБА_6 у тітки нікого не було, і тому вона вирішила подарувати ОСОБА_3, свою квартиру, так як розуміла, що її син ОСОБА_2 є довірливою, одинокою особою, інвалідом дитинства загального захворювання, а тому вона переживала, щодо подальшої долі свого сина. ОСОБА_3 допомагав матеріально, оплачував комунальні послуги, так як пенсії , яку отримувала тітка та її син було недостатньо. Повідомивши ОСОБА_3, що вона має намір подарувати йому квартиру попросила, щоб останній приїхав до Львова. В нотаріальній конторі де укладався договір дарування, дарувальники та обдарований, були ознайомлені з чинним законодавством,  тиск на будь - кого з дарувальників не чинився. ОСОБА_5 та позивач  свідомо подарували відповідачу свою квартиру. З моменту укладення договору дарування ОСОБА_3 піклувався своєю тіткою та її сином. 30.11.2006р. померла ОСОБА_5  Після її смерті ОСОБА_3 піклується позивачем допомагає йому матеріально. Питання про продаж квартири і виселення позивача не ставилося, хоча відповідач пропонував позивачу поїхати проживати разом з ним, до м. Києва,  на що останній відмовився.     Непорозуміння почалися з того часу коли позивач вселив до себе  сторонніх осіб, які і спонукали його подати позовну заяву до суду. На даний час квартира, в якій проживає позивач з своїми друзями вкрай у поганому стані, сусіди постійно скаржаться на неналежну поведінку позивача та його співмешканців. Комунальні послуги оплачував відповідач, до моменту вселення знайомих позивача. Позивач повідомив відповідача , що особи,  які на даний час  проживають у квартирі будуть сплачуватим комунальні послуги самі, на що він  погодився. На даний час  стало відомо, що комунальні послуги з того часу як відповідач перестав платити, ніхто не сплачує.

Відповідач просить у позові відмовити.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що 20.10.2006р. був укладений договір дарування квартири посвідчений  приватним нотаріусом ОСОБА_4. Даний договір укладений у відповідності до чинного законодавства. В договорі не зазначено, що ОСОБА_3 зобов’язується доглядати позивача, та якимось чином допомагати йому. З моменту укладення  договору, до подачі позовної заяви до суду пройшло півтора року, згідно чинного законодавства строк позовної давності звернення до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним становить один рік з моменту укладення даного договору. А тому просить суду відмовити в задоволенні позовних вимог.

    Третя особа в судове засідання не з’явилася, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

    Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судом встановлено що 20.10.2006р. був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_2, посвідчений  приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № Д -1120.

Згідно зазначеного договору  ОСОБА_2 та ОСОБА_5, передали безоплатно у власність, а ОСОБА_3 прийняв у дарунок квартиру  АДРЕСА_3, в м. Львові.Прийняття обдаровуваним від дарувальника ключі від квартири під час підписання цього договору свідчить про те,що передача речі відбулася. При підписанні договору, особу сторін, встановлено, їх дієздатність, а також належність сторонам квартири перевірено.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася, щодо обставин, які мають істотне значення. Позивач даруючи свою частку в квартирі розумів, поняття  « дарунок » . Відповідач особисто перед укладенням договору дарування розмовляв з позивачем з приводу укладення договору дарування. Воля особи була сформована на підставі об’єктивних відомостей, що і підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_2

Сторони взаємно визнали, що позивач з власної волі подарував свою частину квартири.

 Відповідач не застосовував до позивача фізичного чи психічного тиску.

 Пояснення ОСОБА_2 про застосування до нього психічного тиску з сторони його матері, суд вважає суперечливими, а тому непереконливими. Він визнав, що мати пояснювала йому, що уклавши договір дарування вони звільнять себе від матеріальних витрат, щодо користуванням квартирою, та витрат на проживання, а тому позивач погодився на укладення даного договору. Позивач пояснив, що тиску, який би полягав  в  душевних страждань безпосередньо на нього з метою примусити його укласти даний договір не було.    

Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з довідки виданої Львівським міським психоневрологічним диспансером  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1  на обліку не числиться. Це спростовує твердження позивача про наявність  у нього психічного захворювання, яке могло вплинути на нього під час укладення договору дарування.

З довідки МСЕК вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи  з дитинства загальне захворювання.

Згідно ст.728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. Позивач не оспорював договір дарування у встановлений законодавством термін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Представлені факти позивачем в своїй позовній заяві в процесі розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 10 – 11, 60, 209, 212 – 215, 219 ЦПК України, ст.ст. 717, 719, 722,   728 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

    у позові  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування  з участю третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 -  відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                   О.В.Дякович