ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" квітня 2009 р. Справа № 50/36-09
вх. № 2480/2-50
Суддя господарського суду Усатий В.О.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Янковський В.В., дов. № 87 від 02.07.2008 р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Комунальне підприємство "Муніціпальне паркування" м. Харків
до ФОП ОСОБА_3, м. Харків
про розірвання договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить суд розірвати договір про експлуатацію ділянок платного паркування № 011108/5 від 01.11.2008 р. (вул.Ак.Павлова, 305-309), укладеного між позивачем та відповідачем у зв"язку з порушення останнім умов вказаного договору.
В судовому засіданні 17.04.2009 р. позивач пояснив що відповідач за період дії Договору перераховував позивачу грошові кошти лише один раз на місяць, а за лютий та березень 2009 р. зовсім не перерахував, внаслідок чого місцевий бюджет втрачає відповідні надходження та позивач не отримує кошти, надходження яких передбачено договором.
В судове засідання 17.04.2009 р. відповідач не з"явився, витребуваних документів не надав, причин неявки не повідомив, у зв"язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.04.2009 р.
В судове засідання 29.04.2009 р. відповідач, який був повідомлений належним чином про дату слухання справи, знов не з"явився, відзиву та документів в його обгрунтування не надав.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне
В 2000 році Харківською міською Радою створено КП “Муніципальне паркування”. Згідно до Статуту КП “Муніципальне паркування”(із змінами), останнє створено з метою організації та обслуговування місць платного паркування транспортних засобів у м. Харкові, розвитку мережі місць паркування м. Харкова, поліпшення пропускної спроможності міських транспортних шляхів та екологічного становища м. Харкова, організації стягнення плати за паркування автотранспорту в м. Харкові, надання платних послуг у сфері паркування автотранспорту, а також надання інших послуг у місцях розміщення зон паркування. До видів діяльності підприємства, в тому числі, віднесено й експлуатацію ділянок платного паркування транспортних засобів на території міста Харкова; розробка, виробництво, придбання, упровадження, експлуатація та належне утримання технічних засобів контролю та реєстрації паркування транспортних засобів, а також автоматизованої системи оплати місць паркування автомобілів; забезпечення виконання установлених правил паркування; організація за дорученням Харківської міської ради стягнення збору за паркування автотранспорту в місті Харкові.
Згідно до статті 5 Статуту позивача , останній має право укладати угоди та зобов’язаний надавати якісні послуги по паркуванню автомобілів, контролювати забезпечення повноти та своєчасності сплати збору за паркування автотранспорту (п. п 5.1, 5.2 статті 5 Статуту).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 05.09.2007 р. за № 841 “Про визначення місць платного паркування автотранспортних засобів на території міста Харкова” з метою упорядкування паркування автотранспортних засобів у м. Харкові, збільшення надходжень до місцевого бюджету було визначено місця платного паркування автотранспортних засобів (в тому числі по вул..Ак.Павлова, 305-309 в м.Харкові).
На підставі вищевказаного рішення Харківської міської Ради та у відповідності зі статутом позивача між ним та відповідачем було укладено договір про експлуатацію ділянок платного паркування за № 011108/5 від 01.11.2008 р. (далі - Договір) строком до 01.11.2011 р., за умовами якого позивач доручив відповідачу стягувати збір за паркову автотранспорту та здійснювати експлуатацію ділянок платного паркування за адресою: вул..Ак.Павлова, 305-309, м.Харкові в кількості 50 машиномісць, а відповідач в свою чергу зобов’язався стягувати збір за паркову автотранспорту та здійснювати експлуатацію ділянок платного паркування автотранспорту згідно до умов договору (п. 1.1 договорів).
Відповідно до п. 1.2 Договору, спільною метою сторін за договором є поліпшення пропускної спроможності проїзних частин вулиць міста, збільшення доходів міського бюджету, підвищення якості надання послуг населенню з паркування автотранспорту.
За п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Договору, позивач зобов’язався в своїй діяльності по стягненню збору за парковку автотранспорту керуватися Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р. № 56-93, рішенням Харківської міської ради та виконавчого комітету Харківської міської ради, які регламентують дану діяльність; організувати стягнення збору за паркування автотранспорту в містах платного паркування, зазначених в п.1.1, з розрахунку 1 грн. за одну годину паркування з одиниці автотранспорту, відповідно до рішення Харківської міської ради від 22.01.1997 р. №20 "Про встановлення у м.Харкові єдиної плати за парковку автотранспорту"; забезпечити видачу платіжного документу за паркування та його розміщення в місці, доступному для візуального контролю.
Таким чином, за умовами вищевказаного договору про експлуатацію ділянок платного паркування позивач фактично делегував відповідачу свої статутні функції щодо організації та обслуговування місць платного паркування транспортних засобів у м. Харкові, організації стягнення плати за паркування автотранспорту в м. Харкові, надання платних послуг у сфері паркування автотранспорту, експлуатації ділянок платного паркування транспортних засобів на території міста Харкова; організації стягнення збору за паркування автотранспорту в місті Харкові (ст. 2 статуту) та взяв на себе право здійснення контролю щодо належного виконання обов’язкових умов експлуатації місць платного паркування автотранспорту (п. п 5.1, 5.2 статті 5 статуту).
Отже, правочин № 011108/5 від 01.11.2008 р., що існує між позивачем та першим відповідачем, за своєю правовою природою є договором доручення та регулюються нормами глави 63 ЦК України (загальні положення щодо договорів про надання послуг) та нормами глави 68 ЦК України (доручення).
Глава 63 ЦК України закріплює основи регулювання зобов’язань з надання послуг, загальні положення про надання послуг. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно стаття 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ст.1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст.1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення
Статтею 1006 ЦК України визначені обов'язки повіреного, а саме: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за парковку автотранспорту (далі - Положенні), затвердженим рішенням 8 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 28.05.1999р. визначений єдиний механізм стягнення та порядок сплати збору за парковку автотранспорту в м. Харкові.
Відповідно до п.п.4.1,4.2,4.3 Положення, організація, на яку покладені функції по стягненню збору, враховує суми зібраних коштів на власному розрахунковому рахунку, 11, 21 числа кожного місяця і 1 числа місяця, наступного за звітним, перераховує до міського бюджету 100% фактично зібраного нею збору за минулий період, у тому числі отримані авансові платежі збору.
Відповідно до п.4.3 Положення, організація, на яку покладені функції по стягненню збору, повинна щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до відповідної державної податкової інспекції і Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради податковий розрахунок суми збору за минулий місяць.
Згідно п.3.1 Договору відповідач зобов"язався 11 та 21 числа кожного місяця і 1 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на розрахунковий рахунок КП “Муніципальне паркування”100% фактично зібраного нею збору за паркування автотранспорту, який становить 3% офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходу громадян , або 51 коп. з 1 грн. за кожну годину паркування і 9 % експлуатаційних витрат, що становить 9 коп. з 1 грн. за кожну годину паркування (в тому числі ПДВ - 20%).
Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач неналежно виконував умови Договору, у зв"язку з чим у нього утворилася заборгованість щодо перерахування позивачу фактично зібраного ним збору за паркування автотранспорту за лютий, березень та квітень 2009 р.
Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідач не скористався своїм право та не представив суду доказів належного виконання ним умов Договору, в тому числі, щодо перерахування на рахунок позивача збору за паркування автотранспорту.
Відповідно до п.4.3 Положення, організація несе відповідальність за несвоєчасне та не в повному обсязі перерахування коштів до бюджету згідно з договором і чинним законодавством, а також за несвоєчасне подання розрахунку до державної податкової інспекції.
Оскільки відповідно до умов укладеного сторонами Договору, вони зобов"язалися діяти для досягнення спільної мети, в тому числі, для збільшення доходів місцевого бюджету, однак невиконання відповідачем умов Договору в частині перерахування збору за парковку завдає шкоду місцевому бюджету та позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладанні цього Договору, суд вважає його вимоги щодо розірвання Договору обґрунтованими, правомірними, підтвердженими належними доказами та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.526,528,629,651,901,907, 1000,1003,1004,1006 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49,75,82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір № 011108/5 від 01.11.2008 р. про експуатацію ділянок платного паркування (по вул.Ак.Павлова, 305-309 в м.Харкові), укладений між комунальним підприємством "Муніціпальне паркування" (код 31060190, м.Харків, вул.Римарська, 18) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь комунального підприємства "Муніціпальне паркування" (код 31060190, м.Харків, вул.Римарська, 18) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Усатий В.О.