РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2010 року. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Панасенко О.П.

при секретарі Назаренко A.B.

з участю представника позивача, відповідачів розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Марганці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності і витребування автомобіля з чужого незаконного володіння,

Встановив:

В жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на автомобіль та повернення його з чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що він придбав автомобіль ОСОБА_4 у ОСОБА_5, для купівлі автомобілю взяв кредит. Була видана генеральна довіреність на нього та його сина. За автомобіль він повністю розрахувався., для повернення кредиту вони з сином працювали у таксі, але згодом ОСОБА_5 відмовився від його послуг, і працював на автомобілі син. Потім син без його згоди продав автомобіль ОСОБА_2.

Оскільки за автомобіль розрахувався він, то син повинен був автомобіль. Правочин сина порушив публічний порядок, він незаконно заволодів майном і не мав права відчужувати його, тому і ОСОБА_2 придбав автомобіль без достатньої правової підстави.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги та пояснив, що для купівлі автомобілю був взятий кредит, але автомобіль оформлений по генеральній довіреності. За кредит розраховувався позивач, для чого був змушений продавати житло. Правочином по продажу автомобілю були порушені конституційні права позивача, тому правочин є нікчемним.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що автомобіль був придбаний у кредит, кредит оформлений на батька. З ОСОБА_5 договір купівлі-продажу не укладався. Але спочатку за кредит розраховувався не батько, а він, і тільки після конфлікту він перестав платити за кредит. Йому потрібні були кошти, тому він продав ОСОБА_4 та купив Ланос з доплатою.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що він купив у ОСОБА_3 автомобіль ОСОБА_4 з доплатою, та продав йому свій автомобіль. Про конфлікти батька та сина нічого не знав, тому вважає, що не повинен повертати автомобіль.

Судом досліджені докази, надані сторонами.

Суд приходить до наступного:

01 липня 2008 року ОСОБА_5 надав довіреність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на право ОСОБА_7 ВІД ОДНОГО розпоряджатися автомобілем ОСОБА_4 2006 року випуску строком натри роки.(а.с.21).

27.08.2009 року ОСОБА_5 видав розписку, що 22.06.2008 року 11500 доларів США він одержав за автомобіль ОСОБА_4, який він продав ОСОБА_8

11 лютого 2009 року була складена біржова угода купівлі-продажу транспортного засобу спірного автомобілю ОСОБА_4 2006 року випуску від імені ОСОБА_5 ті від імені ОСОБА_2. (а.с.37).

В суд надані розписки відповідачів про одержання автомобілів ДЄУ і ОСОБА_4 один від одного від 07.02.2009 року.

Сторонами не заперечується укладання зазначених угод.

Позивач заявив, що автомобіль був придбаний для спільної роботи з сином на таксі. Потім за згодою позивача, як виходить з позовної заяви, працювати став тільки син позивача.

Майно було придбано за рахунок кредитних коштів. За наданим позивачем доказом - протоколом допиту свідка, син позивача принаймні три місяці розраховувався за взятий на придбання автомобілю кредит, тобто вклав деякі кошти в його придбання.

Такими чином суд не знаходить підстав для застосування ч.І ст.1212 ЦК України, тому що немає доказів для того, щоб вважати ОСОБА_3 особою, яка придбала майно без достатніх підстав, або що підстави набуття майна відпали.

Позивач знав, що на нього та сина видана довіреність. Але він не звернувся до продавця з заявою про анулювання довіреності та укладання з ним договору купівлі-продажу автомобілю.

На момент укладання договору з ОСОБА_2 довіреність ОСОБА_5 на розпорядження майном діяла.

Тому ОСОБА_3МИ. мав право і можливість розпорядитися майном за умовами довіреності, тобто незалежно від позивача.

Суд не знаходить підстав для застосування ст.228 ЦК України, тому що між батьком та сином існує спір про право власності на майно, і укладання договорів щодо відчуження спірного майна не можна вважати таким, що порушує публічний порядок, внаслідок чого є нікчемним.

На думку суду, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, позивачем не надано доказів того, що даний відповідач знав про те, що майно є спірним.

Підстав для витребування майна у добросовісного набувача, перелічених у п.1-3 ч.І ст.388 ЦК України позивачем не надано.

Судом розглядається спір тільки в межах заявлених позовних вимог, тому підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст..11,60,213,214 ЦПК України,

Вирішив :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_3 про визнання права власності і витребування автомобілю з чужого незаконного володіння.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганець кий міський суд.

Суддя