СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Кулік В.П., Водоп'янов М.А. за довіреностями;
прокурора: Тіхонов О.М. за посвідченням;
розглянувши апеляційну скаргу Октябрьської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 07 грудня 2006 року у справі № 2-26/16667-2006
за позовом Прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим (вул. Геологічна, 17 (вул. Дзержинського, 7), Леніне, Ленінський р-н, 98200)
в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природним ресурсам (вул. Кечкеметська, 198, Сімферополь, 95000)
до Октябрьської сільської ради (вул. Центральна, 25, Октябрське, Ленінський р-н, 98228)
про стягнення 18185,37 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів до Октябрьської сільської ради про стягнення 18185,37 грн.
Позовні вимоги ґрунтувалися положеннями статей 5, 33 Закону України „Про відходи”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-26/16667-2006 від 07 грудня 2006 року (суддя Проніна О.Л.) замінено позивача - Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів на його правонаступника - Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища. Позов прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів до Октябрьської сільської ради про стягнення 18185,37 грн. задоволено. З Октябрьської сільської ради стягнуто 19214,15 грн. та 310,14 грн. судових витрат.
Не погодившись з винесеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить дане рішення скасувати та відновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
На думку апелянта, при винесенні рішення господарським судом Автономної Республіки Крим були порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що він не зобов’язаний відшкодовувати шкоду, так як він її не задавав.
Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу. Прокурор надав пояснення та заперечення на апеляційну скаргу судовій колегії.
У судове засідання не з’явився представник позивача.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з’явившегося представника позивача за наявними документами в матеріалах справи.
Розпорядженням першого заступника Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 26 лютого 2007 року у справі №2-26/16667-2006 суддя Лисенко В.А. була замінена на суддю Заплава Л.М.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши присутніх у судовому засіданні прокурора та представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У січні 2006 року Управлінням екологічної інспекції Керченського регіону Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Октябрьською сільською радою у присутності голови ради Кулика В. П., за наслідками якої був складений акт від 16 січні 2006 року.
У ході перевірки було виявлено, що на території територіальної громади Октябрьської сільської ради організована звалення сміття на земельної ділянці площею 1,5 га без оформлення дозвільної документації та розробки схеми санітарної очистки звалення сміття, зокрема: звалення сміття по вул. Шкільна в районі зруйнованої лазні, в районі стадіону по вул. Шкільна.
Про даний факт був складений Протокол №001718 про адміністративне правопорушення від 16 січня 2006 року та Постанова про накладення адміністративного стягнення від 16 січня 2006 року за №001718-057/188 стосовно посадової особи Октябрьської сільської ради - голова ради Куліка В. П.
Судом першої інстанції встановлено, що у ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що відповідачем не здійснюється контроль за місцями розміщення відходів, є звалища у несанкціонованих місцях, у зв’язку з чим були заподіяні збитки державі в розмірі 18185,37 грн.
На підставі зазначеного природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища про стягнення з Октябрьської сільської ради збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.
У відповідності до статті 76 Закону України “Про місцеве самоврядування в України” органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами визначено статті 21 Закону України “Про відходи”. Зі змісту даної норми не вбачається покладення на місцеві ради відповідальності за несанкціоновані місця знаходження відходів.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи регламентує статті 43 Закону України “Про відходи”, яка передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України. Тобто, вказана норма відсилає до чинного законодавства.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно–правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статті 1166 Цивільного кодексу України.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у вигляді збитків, завданих відповідачем, то предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
Поряд з цим статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, обов’язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов’язковою передумовою деліктної відповідальності, покладений на позивача та прокурора.
Вищевикладене не було враховано місцевим господарським судом, що призвело до безпідставного задоволення позову.
За таких обставин рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню.
Керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Октябрьської сільської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2006 року у справі № 2-26/16667-2006 скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий суддя підпис
Судді підпис
підпис