ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" березня 2007 р. | Справа № 17/288-06-10061 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Таценко Н.Б.
суддів Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.
при секретарі судового засідання Скуділо О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шкода В.М. –довіреність № 08-03-14/099-06 від 05.06.2006р.
від відповідача: Цвігун Н.Ф. –довіреність № 32956 від 22.11.2006р., Мірошніков А.В. –довіреність №30149 від 24.10.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської облдирекції
на рішення господарського суду Одеської області
від 24.01.2007р.
по справі № 17/288-06-10061
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської облдирекції
до Першої державної виконавчої служби у Суворовському районі м. Одеси
про стягнення 9 937,49грн.
(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст.4-4 ГПК України
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. по справі № 17/288-06-10061 (суддя Зуєва Л.Є.) в задоволенні позову ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської облдирекції до Першої державної виконавчої служби в Суворовському районі м. Одеси про стягнення збитків 9 937, 49 грн. індексу інфляції відмовлено повністю по ст.ст. 623, 1116, 1166 ЦК України, ст. 33 ГПК України, оскільки в діях відповідача відсутні ознаки порушень вимог чинного законодавства, протиправність дій, вина останнього не встановлена вступившим в законну силу рішенням суду, неврахування позивачем при розрахунку індексу інфляції сплачених боржницею коштів протягом 2005-2006рр.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської облдирекції звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 12-04/205 від 06.02.2007р., в якій просить рішення господарського суду скасувати повністю, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування господарським судом приписів ст. 623 ЦК України із-за відсутності договірних відносин між сторонами, а ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України щодо необхідності обов’язкової наявності рішення суду, яким встановлено неправомірність дій (бездіяльність) державного виконавця з преюдиціальним значенням для справи про відшкодування шкоди, порушення ст.ст. 8, 8-1, 8-3, 86 Закону України „Про виконавче провадження ”, по ст.ст. 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи, неврахування ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року, що у відповідності до ст. 9 Конституції України та Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4,7, 11 до Конвенції” є частиною національного законодавства.
В відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення від 24.01.2007р. по справі № 17/288-06-10061 згідно Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.10.2005р. по справі № 32/421 належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця є відповідне рішення суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків, а постанова від 01.08.2006р. є внутрішнім документом виконавчого провадження, не має висновків про бездіяльність державного виконавця при виконанні зазначеного виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. по справі № 17/288-06-10061 в задоволенні позовних вимог ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської облдирекції до Першої ДВС у Суворовському районі м. Одеси про стягнення збитків 9 937, 49 грн. індексу інфляції за період з 03.07.2002 р. по 02.08.2006р. внаслідок бездіяльності Першої ДВС у Суворовському районі м. Одеси і перешкоду у виконанні рішення місцевого суду Суворовського району м. Одеси від 15.02.2002р. № 2-680 про стягнення з Гунько Л.А. на користь НАСК „Оранта” 25 737,78грн. по ст. 203, 440 ЦК УРСР, ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 25, 50, 55, 62 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 21 Закону України „Про заставу” відмовлено в повному обсязі з мотивів, вказаних в описовій частині постанови. При цьому резолютивна частина судового рішення, висновок господарського суду про необхідність вступившого в силу рішення суду в якості належного доказу неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця відповідає чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу виходячи з наступного. В даному випадку позивач звернувся з наведеною позовною заявою про стягнення збитків 9 937, 49 грн. індексу інфляції за період з 03.07.2002р. по 02.08.2006р. з відповідача за порушення останнім вимог ст.ст. 4, 5, 25, 50, 55, 62 Закону України „Про виконавче провадження”, ст. 21 Закону України „Про заставу” щодо проведення реалізації заставленого майна, посилаючись на підтвердження перелічених порушень постановою про результати перевірки виконавчого провадження № 74/07/2/2006 від 01.08.2006 року. Виходячи з змісту судового рішення і апеляційної скарги визначальною обставиною при вирішенні цього спору є встановлення являється чи не являється постанова про результати перевірки виконавчого провадження № 74/07/2/2006 від 01.08.2006 року належним підтвердженням протиправної поведінки державного виконавця, що спричинила збитки по ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження”. Згідно ч. 2 ст. 86 Закону України „Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. В свою чергу по ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи. Таким чином, саме незаконні рішення чи будь-які дії особи, яка спричинила шкоду, являються підставою для стягнення останньої, а визнання будь-яких дій чи бездіяльності незаконними, неправомірними чи протиправними здійснюється в судовому порядку. Вищевикладеним спростовується посилання скаржника на постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 01.08.2006 року № 74/07/2/2006 у якості належного доказу заподіяння збитків Першою ДВС у Суворовському районі м. Одеси.
Крім того, позовні вимоги обґрунтовані закріпленням в ст.ст. 203, 440 ЦК УРСР принципу повного відшкодування збитків, згідно якому останні (пряма та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції, тобто одночасним застосуванням норм ЦК УРСР в редакції 1963 р., котрі встановлюють відповідальність за порушення зобов’язань і передбачають загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Однак вказані статті ЦК УРСР визначають різні підстави притягнення до відповідальності, не являються тотожними у зв’язку з чим їх одночасне застосування являється неправомірним. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних чи громадських організацій або їх посадовими чи службовими особами, є позадоговірною, тобто вона виникає внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а не з угод. Наразі позовна заява не містить мотивування обґрунтованості включення по ст. 440 ЦК УРСР індексу інфляції до розміру шкоди, заподіяної позивачу, а посилання на ст. 21 Закону України „Про заставу”, яка регулює реалізацію заставленого майна, являється неправомірним з врахуванням предмета доказування по даному спору. До того ж, заключна частина позову щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 9 937, 49 грн. за перешкоду у виконанні рішення місцевого суду Суворовського району не відповідає попередньому змісту позовної заяви.
З врахуванням вищенаведеного судове рішення за винятком помилкового посилання на ст. 623 ЦК України і неправильного зазначення в дев'ятому абзаці п'ятої сторінки номера ст. 1166 ЦК України (ст. 1116) відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам даної справи, правових підстав для скасування останнього і задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 24.01.2007р. по справі № 17/288-06-10061 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Н.Б.Таценко
Суддя М.В.Сидоренко
Суддя М.А.Мишкіна