СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
01.03.2007 |
Справа № 2-19/14962-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Латиніна О.А.,
Лисенко В.А.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.10.2006
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 14.12.2006 у справі №2-19/14962-2006А
за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим (шосе Героїв Сталінграду, 60/1, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98312)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2(АДРЕСА_1)
про стягнення 251,52 гривен
ВСТАНОВИВ:
01.09.2006 Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення недоїмки за 2005 рік у сумі 251,52 гривен зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дана недоїмка є узгодженою, так як підтверджується розрахунком зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності за Ф-26 від 13.03.2006 та вимогою Ф-186 від 07.04.2006. Вимога отримана суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 11.04.2006, але добровільно недоїмка не сплачена. Відповідачка посилається на відсутність боргу.
Заявою від 30.10.2006 за НОМЕР_1 Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим знизило суму позову від 251,52 гривен до 227,52 гривен.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2006 позовні вимоги задоволено у сумі 251,52 гривен (а.с.54-56).
У засідання апеляційного суду представник Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим не з'явився, просить розглянути апеляційну скаргу за матеріалами справи.
Представник суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 просив скасувати судове рішення як незаконне, з мотивів викладених у апеляційній скарзі та запереченнях на позов від 04.10.2006, 27.10.2006, 21.11.2006, а саме: відсутністю недоїмки у суб'єкта підприємницької діяльності за 2005 рік, незаконністю вимоги Ф-186, так як зобов'язання не узгоджено.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з наявності у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованості на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 251,52 гривен, яка підтверджена узгодженим зобов'язанням суб'єкта підприємницької діяльності по Ф-26 і вимогою про сплату боргу Ф-186 від 07.04.2006.
Погодитись з цими висновками суд не може з наступних підстав.
Фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрована як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Керч Автономної Республіки Крим за НОМЕР_2 (а.с.8).
Суб'єкт підприємницької діяльності у 2005 році була платником страхових внесків у фіксованому розмірі згідно з пунктом 8 статті 45 Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” від 23.12.2004.
16.03.2006 прийнято Закон України № 3586 „ Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року”, що діє з 14.04.2006 .
Згідно статті 2 даного Закону сплачені у 2004 і у першому кварталі 2005 року суб'єктом підприємницької діяльності суми внесків у складі податків і не зараховані на рахунки у Фонді не являються недоїмкою.
Із матеріалів справи встановлено, що у 1 кварталі 2005 року 28 січня, 28 лютого, 30 березня за квитанціями НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 суб'єкт підприємницької діяльності Лужинська сплатила через установу банку фіксований податок у сумі 80 гривен за кожний місяць. Крім того, судова колегія оглянула за 2005 рік помісячно 12 квитанцій про сплату суб'єктом підприємницької діяльності фіксованого податку по 80 гривен щомісячно до державного бюджету міста Керч.
Згідно пункту 2 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” № 727/98 суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок Державного Казначейства України, яке на наступний день після одержання коштів перераховує суми єдиного податку:
43%-місцевий бюджет;
42%- Пенсійний фонд України;
15%-загальнообов'язкове соціальне страхування.
Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності Лужинська свої зобов'язання перед державним бюджетом виконала, а вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим за Ф-186 від 07.04.2006 є безпідставною.
На момент прийняття 14.12.2006 судом першої інстанції постанови, позивач 01.11.2006 зменшив позовні вимоги на суму сплачених відповідачем внесків (24 гривні), у зв'язку з чим вимога Ф-186 про сплату боргу у сумі 251,52 гривен не являється узгодженою.
З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з відмовою у позові у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 199, пунктом 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року у справі 2-19/14962-2006А скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Криму у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.А.Латинін
В.А. Лисенко