СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
1 березня 2007 року | Справа № 20-11/317-8/179 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Голика В.С.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Ірхін Михайло Юрійович, довіреність № 207/0/2-07 від 04.01.2007 - відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго";
представник відповідача - Михайлова Наталія Володимирівна, довіреність № 1 від 09.01.2007 - державне комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17";
представник 3-ої особи - не з'явився - Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України;
розглянувши апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 11.12.2006 у справі № 20-11/317-8/179
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)
до Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" (вул. Очаковців, 6,Севастополь,99011)
3-тя особа Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48,Севастополь,99011)
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 55.016,58грн.
Матеріали позовної заяви були прийняти до провадження суддею Дмитрієвим В.Є. з привласненням справі № 20-11/317.
У процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 54.503,26грн. (клопотання від 12 грудня 2006 року за вхідним № суду 29605).
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішенням суду від 19 грудня 2005 року позов задоволений частково.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийняте нове рішення –в позові відмовити.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2006 року касаційну скаргу ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” задоволено частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 19 грудня 2005 року скасовані, справа передана до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.
Ухвалою суду від 7 липня 2006 року справа № 20-11/317 прийнята до провадження суддею Ткаченко М.І. з привласненням справі № 20-11/317-8/179.
Ухвалою суду від 14 серпня 2006 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Севастопольське міське територіальне відділення антимонопольного комітету України.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2006 (суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено.
Стягнуто з державного комунального ремонтно-експлуатаційне підприємства № 17 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість за електричну енергію, яка недооблікована, в сумі 54.503,26грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 545,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.
Не погодившись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду прийнято при неповно встановлених обставинах справи, судом неповно з'ясовані матеріали справи та надані докази.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2007, суддю Сотула В.В. було замінено на суддю Голика В.С.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 182 від 01.02.2002, за умовами якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити спожиту електричну енергію.
Під час проведення перевірки дотримання відповідачем умов користування електричною енергією позивачем протягом травня-липня 2005 року було складено акти про безоблікове споживання електричної енергії за відсутності дозволу постачальника.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача вартості позаобліково спожитої електричної енергії, розрахованої за методикою обмеження обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою.
Правом користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 05.12.2001.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного суду України 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Оскаржене судове рішення цим вимогам не відповідає.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини сторін виникли з договору № 182, укладеному 01.02.02, дія якого триває після 01.01.04, спір підлягає врегулюванню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства про електроенергетику.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності з пунктом 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Підставою для задоволення позовних вимог суд визначив статтю 27 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якої правопорушенням в електроенергетиці є самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Однак, до зазначеного висновку, на думку колегії, суд дійшов без достатнього аналізу фактичних обставин справи і належної оцінки дійсних правовідносин сторін.
Підставою позовних вимог ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" є акти про порушення ППЕЕ та пункт 2.6 Методики обмеження обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою.
Відповідно до пункту 2.6 Постанови НКРЕ № 1197 від 05.12.2001 "Про затвердження методики обмеження обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою правил користування електричною енергією", методика застосовується у випадку самовільного приєднання споживачем токоприємників до мережи (у тому числі приєднання з порушеннями встановленими Правилами користування електричною енергією процедури та приєднання токоприємників поза обліку).
Тобто Методикою визнається порушення ППЕЕ саме в частині самовільного підключення токоприємників, але не споживання електроенергії у відсутність приборів обліку.
Тобто актами про порушення ППЕЕ фактично підтверджується тільки споживання електричної енергії у відсутність приборів обліку, але не самовільне підключення РЕП-17 до електричних мереж.
Як вбачається з матеріалів справи, РЕП-17 не проводило самовільне підключення до електромережі.
Відповідно до пункту 28 Наказу Міністерства енергетики та електрифікації СССР № 63 від 25.04.1977 "Про затвердження Правил користування електричною та тепловою енергією", а також пункту 1.7.1 Наказу Міністерства енергетики та електрифікації СССР № 310 від 06.12.1981 "Про затвердження Правил користування електричною та тепловою енергією" підключення до електромереж житлових будинків здійснювалось для нових побудованих будинків - організаціями - забудовниками. Отже, саме забудовниками здійснювалось підключення, в тому числі господарське освітлення житлового будинку до електромережи.
При розгляді справи, ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" не представило жодного доказу, що РЕП-17 провів самовільне підключення токоприємників до електромережі.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Підтвердження облікового споживання електроенергії за відсутністю дозволу постачальника відповідно до вимог статті 7.39 Правил користування електричною енергією, про що були складені відповідні акти №0081101, 0081060, 0081099, 0080926, 0081059, 0081100, 0081066, 0081065, 0081102, від 13.05.05. та № 0080866 від 06.05.2005. Дані акти підписані сторонами.
По даним актам позивачем зроблений розрахунок вартості недоврахованої електричної енергії в розмірі 54503, 26грн.
Санкція за самовільне підключення до об'єкту електроенергетики, визначена як правопорушення в статті 27 Закону України “Про електроенергетику” та пунктів 2.6., 7 Методики обчислення обсягу електричної енергії, недооблікованої внаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил користування електричною енергією (затвердженої Постановою НКРЕ №1197 від 05.12.2001), є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері господарювання і по своїй природі є штрафною. Згідно пункту 1 статті 233 Господарського Кодексу України у випадку якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно високі в порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути прийнято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, що приймають участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують уваги.
З матеріалів справи не вбачається, що порушенням зобов'язання заподіяно збитки іншому учаснику господарського договору. Приймаючи до уваги протокол Державного комунального підприємства “Севтролейбус” про встановлення опор за адресами по вул. Одеська, 21, вул. В.Морська, 30, вул. Адм. Октябрського 16, 8, вул. В.Морська, 38, вул. Адм. Октябрського 10, 9, 12, 13,11, розрахунки відповідача відповідно фактичної мощності за адресами, по яким були складені акти про порушення Правил користування електричною енергією, сплату відповідачем фактично спожитої електроенергії за розрахований позивачем період, важке фінансове становище відповідача, а також ту обставину, що відповідач є підприємством з комунальною формою власності, яка не передбачає джерел фінансування на сплату недооблікованої електроенергії, а також те, що проектом будинку не були передбачені розрахункові засоби обліку електричної енергії та в тариф квартплати не входять витрати на придбання лічильників, враховуючи неодноразове звернення відповідача до власника будинку про необхідність встановлення лічильників, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України, судова колегія вважає, що сума позовних вимог підлягає зменшенню до 5000грн.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при неповно встановлених обставинах справи у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2006 у справі № 20-11/317-8/179 скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" (вул. Очаковців, 6, Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03360503) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081) заборгованість за електричну енергію яка необлікована у сумі 5000грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 50грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.
Господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді В.С. Голик
В.М. Плут