СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
6 березня 2007 року | Справа № 20-3/307 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Волкова К.В.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю:
позивача: Смірнова Н.Р., довіреність б/н від 14.02.2007,
відповідача: Кочкаренко В.О., довіреність № 10-004/235 від 11.10.2006,
прокурора: Тихонов О.М., посвідчення №439 від 06.11.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 20 грудня 2006 року по справі № 20-3/307
за позовом відкритого акціонерного товариства "Севплодоовоч" (вул. Токарєва, 2,Севастополь,99003)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)
за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99011)
про визнання недійсним податкового повідомленя-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом з доповненнями (а.с. 95-96 т.1) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1.034.820грн. і штрафних санкцій –517.410грн. та про визнання відсутності у відповідача компетенції для проведення позапланової перевірки позивача.
Позов обґрунтований тим, що позапланова перевірка здійснена з порушенням закону, позивач правомірно (на підставі податкових накладних) сформував податковий кредит, перевірка контрагентів позивача також не встановила порушень при оподаткуванні (у тому числі при формуванні податкових зобов'язань).
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач за листопад-грудень 2004 року відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями придбання товарів у певних підприємств, частково ця сума підтверджена оригіналами податкових накладних, частково –копіями через втрату оригіналів, порушень з боку контрагентів позивача податковими органами не встановлено, відповідач неповністю перевіряв господарську діяльність позивача за вказаний податковий період, допустив помилки при розрахунку сум податкового кредиту.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення визнано недійсним, у визнанні відсутності у відповідача компетенції для проведення позапланової перевірки позивача відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивач на підставі податкових накладних сформував податковий кредит, порушень при оподаткуванні цих операцій контрагентами позивача податковими органами не встановлено, податкові зобов’язання з операцій продажу товарів і податкові зобов’язання, що підлягають сплаті до бюджету, є різними поняттями, а тому безпідставно податковим органом прирівняне між собою. Але податковий орган має право на позапланову перевірку платника податку.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції на той підставі, що висновки суду не відповідають обставинам справи (а.с. 45-46 т.1).
Апеляційним господарським судом за згодою відповідача, продовжений строк подання заперечень на апеляційну скаргу.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згоден з доводами відповідача, тому що правильно сформував податковий кредит, мав на це необхідні документи (а.с. 76-77т.1).
Розпорядженням керівництва суду змінено склад колегії: суддя Дугаренко О.В. замінена на суддю Волкова К.В.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, прокурор погодився з апеляційною скаргою, представник позивача підтримав доводи заперечення.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 74-75, 84-154 т.2), перевірив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
27 лютого 2006 року керівником (заступником керівника) Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Красильніковою Т.Ю. на підставі акту перевірки №243\10\23-6-029\1-01565388 від 16 лютого 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492310\0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1.034.820грн. і штрафних санкцій –517.410грн., усього 1.552.230грн. (а.с. 33 т.1).
Це податкове повідомлення-рішення платником податків було оскаржено у апеляційному порядку, однак рішеннями податкових органів різних рівнів скарги залишені без задоволення, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що своєчасно були прийняти і направлені позивачу мотивовані рішення (а.с. 35-36, 38-51 т.1).
З вказаного акту позапланової документальної перевірки та постанови суду загальної юрисдикції слідує, що вона була проведена з 23 січня по 9 люте 2006 року на підставі постанови Апеляційного суду міста Севастополя з метою перевірки взаємовідношень позивача з приватними підприємствами „Вектор-А”, „Антер”, „МобиЛенд”, товариствами з обмеженою відповідальністю НПП „Фактор Медіа”, „Антарктика”, „Інвест –Капитал”, „Альта”, „Інтертех”, „Інрибфлот” і „ТД „Купечеський”, закритим акціонерним товариством „Рибпортсервіс” (а.с. 7 т.1).
При цьому постановою суду був встановлений строк для проведення позапланової перевірки –10 доби, який податковим органом значно порушений –більш ніж на 3 місяця. Наказ податкового органу на продовження строку проведення перевірки стосується тривалості проведення перевірки, а не встановленого судом строку (а.с. 54 т.1).
На перевірку надані направлення (а.с. 8 т.1).
З акту від 31 січня 2006 року вбачається, що на усну пропозицію перевіряючих позивач надав певні документи, у тому числі податкові накладні за листопад-грудень 2004 року на суми податку 4.428грн. і 28.126грн. (а.с. 9- 10 т.1).
Вказаною позаплановою перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2004 року на 286.275грн., за грудень 2004 року –на 748.545грн., що сталося через те, що позивач відніс до податкового кредиту суми податку 290.703грн. і 776.671грн., а підтвердив податковий кредит податковими накладними на 4.428грн. і 28.126грн., податкові накладні на 286.275грн. і 748.545грн. за листопад і грудень 2004 року та документи про господарські операції позивача з приватними підприємствами „Вектор-А”, „Антер”, „МобиЛенд” і товариством з обмеженою відповідальністю „Фактор Медіа” до перевірки не надані (а.с. 22-30 т.1).
Заперечення до акту перевірки та заява про протиправність дій службовців податкового органу залишені без задоволення (а.с. 31-32, 34 т.1).
З податкових декларацій позивача вбачається, що позивач відніс до податкового кредиту суми податку: за листопад 2004 року –290.703грн., за грудень 2004 року –776.671грн., усього 1.067.374грн. (а.с. 74-75 т.2).
Книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) за ці податкові періоди у позивача відсутня, про що надав апеляційному суду пояснення представник позивача і що було відомо при проведенні перевірки.
З наданих позивачем апеляційному суду податкових накладних слідує, що у позивача є податкові накладні, що підтверджують суми податкового кредиту за вказані податкові періоди :
1) 1.333,33грн. №33 від 26 жовтня 2004 року ТОВ „ТД „Купечеський” (а.с. 118 т.1), яке 30 листопада 2004 року було зменшено на 1.333,33грн. (а.с. 118т.1),
2) 446.663,68грн. №88\1 від 16 листопада 2004 року ТОВ „Інрибфлот” м. Сімферополя (а.с. 91 т.2), яке 28 і 29 грудня 2004 року було скориговано –зменшено на 47.671,68грн. і збільшено на 108.743,81грн. (а.с. 95-96 т.2),
3) 233.331,84грн. №88\2 від 18 листопада 2004 року ТОВ „Інрибфлот” м. Сімферополя (а.с. 92 т.2), яке 29 грудня 2004 року було скориговано –збільшено на 273.331,58грн. (а.с. 97 т.2),
4) 400.008грн. №710 від 22 листопада 2004 року ТОВ „Інтерфлот” м. Севастополя (а.с. 105 т.2), яке 3 грудня 2004 року було скориговано – зменшено на 400.008грн. (а.с. 106 т.2),
Здійснення операцій за вказаними податковими накладними підтверджується :
1) з ТОВ „ТД „Купечеський” 1.333,33грн. податковою накладною №33 від 26 жовтня 2004 року (а.с. 118 т.1), яке 30 листопада 2004 року було зменшено на 1.333,33грн. (а.с. 118т.1),
2) з ТОВ „Інрибфлот” м. Сімферополя договором поставки від 3 листопада 2004 року рибних консервів на 2.799.982грн. і 1.399.991,04грн. (у тому числі податок –466.663,60грн. і 233.331,84грн.), накладними про передачу товару від 16 і 18 листопада 2004 року, актом від 30 грудня 2004 року про передачу векселів на 2.000.000грн. і 2.077.360грн. векселедавця ТОВ „Інтерфлот” міста Севастополя (а.с. 84-90, 100 т.2);
3) з ТОВ „Інтерфлот” м. Севастополя договором поставки від 1 листопада 2004 року рибних консервів на 2.400.048грн. (у тому числі податок 400.048грн.), накладною від 22 листопада 2004 року про передачу товару (а.с. 101-104 т.2).
У свою чергу, позивач у грудні 2004 року продав ТОВ „Інтерфлот” міста Севастополь рибні консерви на 1.737.046,08грн. і 2.340.313,92грн. (у тому числі податок 289.507,68грн. і 390.052,32грн.), що підтверджується договорами від 15 і 16 грудня 2004 року, товарними та податковими накладними, актами від 23 і 24 грудня 2004 року про передачу у забезпечення боргу векселів векселедавця ТОВ „Інтерфлот” м. Севастополя на 2.077.360грн. і 2.000.000грн. (а.с. 107-114, 117, 118 т.2).
Згідно підпункту 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР) до складу податкового кредиту не дозволяється включати які-небудь витрати по сплаті податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, а у випадку, якщо на момент перевірки платника податку органами державної податкової служби включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість залишаться не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену податковими накладними.
З листів позивача на адресу податкового органу до складення акту перевірки, заперечень на акт перевірки, скарг платника податків у адміністративному порядку вбачається, що позивач на час перевірки і після складення акту, але у межах підписання акту перевірки та адміністративного оскарження, надавав відповідачу витребуєму інформацію та вказані податкові накладні (а.с. 11-21, 34-36, 41-42, 46-49 т.1).
Складений при перевірці акт від 31 січня 2006 року не оспорює пояснень позивача про те, що він мав і інші податкові накладні, крім вказаних у цьому акті. Цей акт не містить вказання позивача на те, що він не має інших податкових накладних, крім накладних на 4.428грн. і 28.126грн. податку (а.с. 9- 10 т.1).
А тому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав необхідні для віднесення до податкового кредиту сум податку документи –податкові накладні, видані платниками податку на додану вартість.
Як слідує з довідки про позапланову перевірку ТОВ „Інтерфлот” міста Севастополя №148\23-1\31656426 від 1 грудня 2006 року, здійснену на підставі постанови слідчого від 20 листопада 2006 року, операція продажу у листопаді цим товариством позивачу рибних консервів на 2.400.048грн. відображена у Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ „Інтерфлот”, правом на податковий кредит за грудень 2004 року за операціями придбання ТОВ „Інтерфлот” у позивача рибних консервів вартістю 1.737.046,08грн. і 2.340.313,92грн., це товариство не скористувалося, але у бухгалтерському обліку ці операції знайшли своє відображення (а.с. 24-25, 119-125 т.2).
З Книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ „Інрибфлот” м. Сімферополя та ТОВ "Інтерфлот" м. Севастополя (а.с. 93-94, 115-116 т.2) слідує, що контрагенти позивача включили до своїх податкових зобов’язань суми податку, які позивач включив до податкового кредиту. Тобто сторони договорів повністю виконали вимоги підпунктів 7.3.1, 7.4.1 і 7.5.1 Закону України №168\97-ВР.
Крім того, 1 грудня 2006 року відповідачем була здійснена планова перевірка позивача, у ході якої завищення податкового кредиту за листопад-грудень 2004 року, у тому числі через відсутність податкових накладних, не встановлено. Платник підтвердив всі суми податкового кредиту за листопад-грудень 2004 року податковими накладними (а.с. 7-13 т.2).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідач, як орган державної влади, прийняв акт ненормативного характеру (податкове повідомлення-рішення) в межах своєї компетенції і передбаченим законами України способом, але з порушенням вказаного Закону України, а тому судом першої інстанції правильно, без порушень норм матеріального права визнано недійсним таке податкове повідомлення-рішення, підстав для скасування (зміни) цього судового рішення не має.
Апеляційний господарський суд на підставі частини 1 статті 69, статті 70 та статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не приймає як доказ пояснення Колтуновської Г.Д. (а.с. 120-122 т.1), тому що показання свідок може надавати лише у судовому засідання.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 20 грудня 2006 року у справі № 20-3/307 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
К.В. Волков