Справа №2-91/09 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2009 року Знам‘янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючої - судді Павловській І.А
при секретарі Чукановій О.А.,
за участю представників - адвокатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком і вселення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить винести рішення, яким зобов‘язати ОСОБА_4 не перешкоджати йому у користуванні будинком та присадибними будівлями, розміщеними у селі АДРЕСА_1 та вселити його у зазначене домоволодіння, мотивуючи тим, що він являється власником даного будинку, а відповідач чинити йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.
У судовому засіданні позивач повністю підтримавши свої позовні вимоги, зазначив, що із відповідачем вони перебували у шлюбу, який розірвано 16 січня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Знам‘янському району Знам‘янського міськрайонного управління юстиції. Під час шлюбу ними побудовано будинок АДРЕСА_1 , де вони і проживали. Власником даного домоволодіння являється він. Але у жовтня 2007 року після сварки із ОСОБА_4 він пішов ночувати до своїх батьків, оскільки не хотів лякати криками малолітнього онука, що разом із їх повнолітньою донькою ОСОБА_5 та зятем ОСОБА_6 також мешкали на той час у будинку. Уранці наступного дня, повернувшись додому, побачив, що його речі зібрані і стоять біля входу у будинок, ключів від домоволодіння на звичному місці незнайшов. З огляду на це він, забравши особисті речі, став проживати у своїх батьків, де мешкає і на даний час. При цьому він неодноразово приходив до належного йому як власнику, будинку, але чув образи і лайку зі сторони відповідача, дочки та зятя, на його адресу, тому вважав неможливим постійне знаходження у будинку. Крім того, він не був позбавлений можливості користуватись гаражем та присадибною ділянкою, частину якої обробляє. Але приходячи до будинку не мав можливості потрапити у середину, оскільки вхідні двері були зачинені. При цьому вказав, що зв’язка ключів, яка складалась приблизно із 7 одиниць ключів, а саме від вхідних дверей будинку, гаражу та інших споруд, у загальному користуванні була в одному екземплярі. До відповідача із вимогою передати йому ключі він не звертався, хоч один раз на початку конфлікту вів про це розмову, але позитивної відповіді на це не отримав. Після цього, жодного разу він не говорив із колишньою дружиною про передачу йому ключів оскільки усі їх розмови закінчувались сварками. За таких обставин він позбавлений можливості користуватись належним йому житловим приміщення, оскільки ОСОБА_4 не передає йому ключі від будинку. До того ж зауважив, що будь-хто із сусідів, чи інших осіб не може підтвердити факт чинення йому перешкод у користуванні даним нерухомим майном, а із донькою ОСОБА_5 та чоловіком останньої у нього склались неприязні відносини, оскільки вони у всіх конфліктних ситуаціях підтримують лише сторону відповідача.
Представник позивача – адвокат ОСОБА_1 , повністю підтримавши позов також просить його задовольнити, оскільки своїми неправомірними діями ОСОБА_4 позбавляє позивача права користуватися належний йому на праві власності будинком.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, при цьому зазначила, що дійсно під час шлюбу із позивачем, ними за спільні кошти побудовано будинок АДРЕСА_1 . У даному будинку вони проживали разом до 7 вересня 2007 року коли після сварки позивач з незрозумілих причин, нічого не пояснивши, склав свої речі і пішов із дому. При цьому він постійно мав один екземпляр ключів від вхідних дверей будинку, та інших споруд, розташованих на прибудинковій території, у своєму користуванні. З огляду на це вона вважала, що ключі він узяв із собою. З того часу за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживав, хоч постійно приходив до будинку. І на даний час позивач користується присадибною ділянкою, обробляючи її і користуючись у особистих цілях, а також гаражем, що розташований біля будинку. Також зауважила, що будь-яких перешкод у користуванні будинком ОСОБА_3 вона чи хтось інший не чинить, оскільки він пішов із дому за власним бажанням, і ключі від вхідних дверей мав із собою. При цьому замки у будинку після того не замінювались. За таких обставин вона вважала, що позивач у будь-який час моє можливість за допомогою своїх ключів потрапити у будинок. Після того як ОСОБА_3 повідомив, що не має ключів від домоволодіння нею зауважувалось на тому, щоб він приходив коли вона знаходиться у будинку, оскільки особисто мала лише один екземпляр ключів і немогла його віддати позивачу, щоб не бути позбавленою можливості потрапити у середину. При цьому розуміє, що будинок є їх із позивачем спільною власністю тому кожен із них має право користуватися даний майном і проживати у згаданому будинку. З огляду на це вела розмови із ОСОБА_3 , і пропонувала йому проживати у будинку, але останній додому не повертався. На даний час у провадженні суду знаходиться цивільна справа про поділ майна. Також зауважила, що ніхто із сусідів чи інших осіб не може підтвердити доводи позову, оскільки жодних перешкод позивачу у користуванні будинком не чинитися і раніше не чинилось, хоч не заперечує що між ними часто виникають суперечки. У даному будинку дійсно проживали крім них із позивачем донька ОСОБА_5 , зять ОСОБА_6 та малолітній онук ОСОБА_7 , але між ними і ОСОБА_3 також склалась не доброзичливі стосунки, хоч права останнього будь-хто з них, щодо користування будинком також не порушував.
Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 дані позовні вимоги також не визнав. При цьому зауважив, що позовна заява ОСОБА_3 не містить жодних доказів, щодо дійсного перешкоджання йому у користуванні будинком АДРЕСА_1 . До того ж у ній не зазначено, як і в судовому засіданні останнім не наведено, коли саме, яким чином і які безпосередньо перешкоди чиняться ОСОБА_3 у користуванні даним будинком та яким чином вони мають бути усунуті.
Суд, заслухавши показання сторін, свідка Борідченка, повно, всебічно і об‘єктивно дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, прийшов до наступного.
Сторони знаходились у шлюбі зареєстрованому 16 червня 1979 року. При цьому у 1991 року ними розпочато будівництво будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 1155, виданого виконавчим комітетом Суботцівської сільської ради 01.10.2004 року власником зазначеного будинку являється ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідного свідоцтва, реєстраційного посвідчення, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно
( а.с. 6-9).
Після закінчення будівництва подружжя проживало у даному будинку. Але 6 вересня 2007 року між сторонами відбулась сварка, і позивач, намагаючись не налякати постійними криками неповнолітнього онука, який знаходився у будинку, пішов до своїх батьків на ніч. Але вранці, повернувшись, забрав особисті речі, і, вважаючи подальше спільне проживання із відповідачем не можливим, переїхав тимчасово проживати до батьків. При цьому ключі від будинку він із собою не брав і відповідача не просив їх надати.
16 січня 2008 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копіями паспорта позивача та свідоцтва про розірвання шлюбу
(а.с. 5, 11).
Після розірвання шлюбу позивач продовжив проживати у своїх батьків, хоч і користувався присадибною ділянкою біля будинку АДРЕСА_1 , а також гаражем, розташованим на території домоволодіння. При цьому він засаджував частину городу, користувався плодовими деревами, але у будинку не мешкав, вважаючи це неможливим, з огляду на неприязні відносини із відповідачем. При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали один екземпляр ключів від будинку, що постійно знаходився у відведеному для цього місці на території домоволодіння. Після сварки із позивачем та його переходу на інше місце проживання, відповідач з незалежних від її волі причин, оскільки зазначене місце ОСОБА_3 демонтував, стала носити ключі із собою, тому останній не міг потрапити у будинок за відсутності ОСОБА_4 . Коли відповідач знаходилась вдома, з метою не провокувати сварку, у будівлю позивач майже не заходив і надати йому ключі не просив. При цьому будь-яких активних дій зі сторони відповідача, щодо перешкоджання ОСОБА_3 у користуванні будинком чи будь-яких фактів на підтвердження наявності відповідних перешкод у судовому засіданні сторонами наведено не було.
За твердженнями самого позивача він лише на початку конфлікту у 2007 році вів розмову із ОСОБА_4 , щодо надання йому ключів від вхідних дверей будинку, але отримав негативну відповідь. У подальшому із відповідним проханням до відповідача не звертався, через постійно виникаючі між ними конфлікти. У будинку замки останньою не замінювались і крім виникаючих між ним та ОСОБА_4 сварок, а також ненадання останньою ключів від будівлі обґрунтувати свої позовні вимоги не може, вважаючи це перешкодами, що позбавляють його можливості проживати у будинку.
У той же час відповідач постійно зазначала що жодних перешкод ОСОБА_3 у користуванні будинком, який являється і його власністю не чинити, оскільки він особисто, без будь-яких потурань із її сторони пішов на інше місце проживання. Ключі від будівлі були і у її розпорядженні і у розпорядженні позивача. Місце для їх зберігання пошкоджено самим позивачем, тому вона вимушена була уходячи із будинку забирати їх із собою. Під час відвідування присадибної ділянки і гаража позивачем вона у розмові з останнім зазначала на тому що він має можливість користувались будинком.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він являється головою Суботцівської сільської ради Знам‘янського району Кіровоградської області і саме ним складено акт обстеження побутових умов життя ОСОБА_3 від 16 жовтня 2008 року. При цьому зазначив, що даний акт складено без виїзду безпосередньо до будинку АДРЕСА_1 , а лише на підставі особистих розмов із сторонами, які раніше перебували у шлюбі. За поясненнями як позивача так і відповідача, і взагалі знаючи останніх як мешканців села, йому відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склались неприязні відносини, що обумовлюється постійно виникаючими сварками. За таких обставин їх спільне проживання є неможливим. З огляду на це складений зазначений акт. Щодо того які саме перешкоди чиняться позивачу відповідачем у користуванні будинком пояснити не може, оскільки про це жодна сторона йому не повідомляла. ОСОБА_3 , прийшовши до нього розповів, що через конфлікти із колишньою дружиною не може проживати у будинку, після чого особисто він провів розмову із останньою, яка підтвердила доводи позивача, але жоден із них не зазначав на інших перешкодах крім конфліктних ситуацій до користування ОСОБА_3 даним будинком як своєю власністю. Також зазначив на тому, що ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_10 також не виїжджали за місцем проживання позивача і не розмовляли зі сторонами, а підписали даний акт за його проханням, оскільки конфлікт між сторонами їм також відомий.
За таких обставин акт обстеження побутових умов життя ОСОБА_3 від 16 жовтня 2008 року, долучений до матеріалів справи, не може вважатися належним доказом по справі, оскільки складений без виїзду за місцем проживання останнього, а лише на підставі розмов із сторонами голови Суботцівської сільської ради ОСОБА_8 . і підписанний іншими членами комісії за його вказівкою
(а.с. 17).
Стаття 60 ЦПК України зобов‘язує сторони і інших осіб, що беруть участь у справі, підтверджувати обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень з приводу яких виникає спір і на підставі поданих доказів суд зобов‘язаний ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Але позивачем не дотримані зазначені вимоги закону. Так, у позовній заяві ОСОБА_3 зазначив на тому, що ОСОБА_4 не пускає його до будинку та надвірних будівель, веде себе зухвало, погрожує фізичною розправою як на перешкоди, що чиняться йому відповідачем у користуванні будинком АДРЕСА_1 Однак, у судовому засіданні позивач особисто зазначив, що приходить до будинку, постійно користується присадибною ділянкою, господарськими будівлями, а до будинку не заходить щоб не провокувати конфлікти із відповідачем.
Суд не може прийняти як належні і підставні доводи позивача, щодо ненадання йому ключів від вхідних дверей будинку ОСОБА_4 , як на перешкоду у користуванні нам згаданим майном, оскільки вони не підтверджені у суді будь-якими доказами, а навпаки спростовуються поясненнями самого позивача, який неодноразово зазначав, що не звертався до відповідача із категоричною вимогою, щодо передачі йому ключів від вхідних дверей будинку, зважаючи на неприязні стосунки між ними. При цьому на неодноразові запитання суду він пояснив, що лише одного разу, на початку конфлікту вів розмову із колишньої дружини, щодо згаданих ключів.
Вказане підтверджується і поясненнями ОСОБА_4 , котра неодноразово зауважувала, що будь-які перешкоди позивачу у користуванні будинком не чиняться і він користуючись своїм правом власника, у будь-який час може повернутись і жити у даному приміщення. Про що також постійне зазначає у розмовах з останнім. Причини з огляду на які ОСОБА_3 не проживає у будинку їй особисто не відомі.
Під час судового розгляду справи, зважаючи на пояснення та клопотання сторін, їм надавалась можливість вирішити спір за допомогою мирової угоди, але позитивного результату це дало, оскільки позивач, що прийшов до будинку, з метою виставлення замка вхідних дверей, побачивши голову Суботцівської сільської ради, запрошеного ОСОБА_4 для засвідчення факту його вселення, і який також просив підписати перелік речей, що на той час знаходились у будинку, від цього відмовився і пішов із домоволодіння без будь-яких пояснень, що підтвердив особисто у судовому засіданні. З огляду на це вселення не відбулось. Що також вказує на відсутність у відповідача наміру направленого на чинення перешкод у користуванні будинком позивачем.
За правилами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чиє підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ч.3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення їх прав.
Відповідно до ст. 61 ч. 1 СК України об‘єктами права власності можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені із цивільного обороту.
За змістом ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності
До того ж статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що у приватній власності громадян не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування житловим будинком, крім випадків установлених законом
Крім того, судом враховуються вимоги ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об‘єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.
Підставою для подання такого позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створені позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
Крім того, оскільки із пояснень сторін вбачається що між позивачем та ОСОБА_5 , Дауд А склались неприязні стосунки, і сторони не заявляли клопотання про допит останніх у судовому засіданні в якості свідків, до суду вони не викликались і пояснення не давали.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно з‘ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні та виходячи із принципів розумності та справедливості, те, що ОСОБА_3 , зазначаючи що саме відповідачем порушуються його права як власника, не навів жодного факту об’єктивно існуючих перешкод, що чиняться ОСОБА_4 , у здійсненні ним своїх правомочностей, і будь-яких доказів на підтвердження цього не представив, окрім посилань на неприязні стосунки між ними, що не мають правового значення для справи, а також зважуючи на те, що право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, має захищатися лише при доведені самого факту порушення і, при цьому, порушення права ОСОБА_3 на користування належним йому будинком не доведено, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 60-63 СК України, ст. 155 ЖК України, ст. 391 ЦК України, ст.ст. 213 - 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком і вселення, відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача .
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Кіровоградської області.
Суддя Знам‘янського міськрайонного суду
Кіровоградської області І.А. Павловська