СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
6 березня 2007 року | Справа № 2-22/16624-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Волкова К.В.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Нечитайло А.В., довіреність № 1 від 06.05.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21 грудня 2006 року у справі №2-22/16624-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" (вул. Нікольська, 40,Миколаїв,54000)
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Комсомольська, 4,Красногвардійське,97000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача про застосування до філії позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань на загальну суму 269.446,50грн.
Позов обґрунтовано тим, що ці рішення прийняті на підставі актів, складених з порушенням діючого законодавства, філія позивача не є особою (юридичною чи фізичною), яка зобов’язана до сплати податків.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що філія позивача (що не є юридичною особою) подавала податкові декларації з податку на додану вартість за 2002-2005 роки, з податку на прибуток за 2003-2004 роки; за несвоєчасну сплату яких податковим органом до цієї філії застосовані штрафні санкції у розмірах 10, 20 і 50% від суми сплати.
Постановою місцевого господарського суду позов частково, повністю скасовані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за затримку сплати :
1) податку на додану вартість №0003971500\0, №0003981500\0 і №0003991500\0 штрафи у сумах 209.552,04грн., 20.491,91грн. і 2.063,12грн.,
2) збору за спеціальне використання водних ресурсів №0004301500\0 і №0004311500\0 штрафи у сумах - 10грн. і 56,51грн.,
3) збору за забруднення навколишнього природного середовища №0004351500\0, №0004361500\0 і №0004371500\0 штрафи у сумах 142,77грн., 4,64грн. і 2,59грн.,
та частково на 1.216,30грн. скасовано податкове повідомлення-рішення №0004261500\0 про застосування за затримку сплати податку на прибуток штрафу у розмірі 20% чи у сумі 3.256,39грн.,
у решті позову відмовлено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 1,70грн. судового збору.
Судове рішення мотивовано тим, що на філію позивача не можливо покласти обов’язок сплатити штраф, тому що філія не є юридичною особою. Штраф за затримку на 1 день сплати податку на прибуток застосований у неправильному розміру –замість 10% застосовано 20% штрафу, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню. Позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про штрафи за затримку сплати податку на прибуток залишені без задоволення з той підстави, що позивач не надав доказів консолідованої сплати цього податку.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, у позові відмовити, вважаючи що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Скарга обґрунтована тим, що філія позивача є платником податків, які узгодила і тому за несвоєчасну сплату цих податків зобов’язана сплатити штраф.
За погодженням відповідача апеляційний господарський суд продовжив строк для надання заперечень на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що позивач не згодний з апеляційною скаргою, тому що філія позивача за приписами закону не є платником податку на додану вартість, штрафні санкції за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання можуть бути застосовані лише до юридичної особи.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач повторно не скористався правом на участь його представника у судовому засіданні, про час і місце розгляду апеляційної скарги сповіщений належним чином (отримав повістку 19 лютого 2007 року –а.с. 4 т.2).
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд витребував додаткові докази (а.с. 137151 т.1, 5-132, 137-156 т.2), розглянув справу і встановив наступне.
Керівником (заступником керівника) Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (Красногвардійське відділення) Лялюк О.Н. (правонаступником якої є відповідач –а.с. 72-73 т.1) прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування до філії позивача –Структурного підрозділу Красногвардійського постійнодіючого будівельного поїзда №10 штрафів за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань :
6 березня 2006 року
1) №0004251500\0 за затримку сплати податку на прибуток –штраф у розмірі 10% чи у сумі 2.634,87грн. (а.с. 15 чи 45 т.1),
2) №0004261500\0 за затримку сплати податку на прибуток –штраф у розмірі 20% чи у сумі 3.256,39грн. (а.с. 12 чи 43 т.1),
3) №0004271500\0 за затримку сплати податку на прибуток –штраф у розмірі 50% чи у сумі 36.509,66грн. (а.с. 13 чи 41 т.1),
7 березня 2006 року
4) №0003971500\0 за затримку сплати податку на додану вартість –штраф у розмірі 50% чи у сумі 209.552,04грн. (а.с. 16 т.1),
5) №0003981500\0 за затримку сплати податку на додану вартість –штраф у розмірі 20% чи у сумі 20.491,91грн. (а.с. 17 т.1),
6) №0003991500\0 за затримку сплати податку на додану вартість –штраф у розмірі 10% чи у сумі 2.063,12грн. (а.с. 18 т.1),
7) №0004301500\0 за затримку сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів –штраф у розмірі 50% чи у сумі 10грн. (а.с. 21 т.1),
8) №0004311500\0 за затримку сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів –штраф у розмірі 20% чи у сумі 56,51грн. (а.с. 19 чи 47 т.1),
9 березня 2006 року
9) №0004351500\0 за затримку сплати коштів від енергопідприємств до Державного фонду навколишнього природного середовища –штраф у розмірі 50% чи у сумі 142,77грн. (а.с. 28 т.1),
10) №0004361500\0 за затримку сплати коштів від енергопідприємств до Державного фонду навколишнього природного середовища –штраф у розмірі 20% чи у сумі 4,64грн. (а.с. 26 чи 53 т.1),
11) №0004371500\0 за затримку сплати коштів від енергопідприємств до Державного фонду навколишнього природного середовища –штраф у розмірі 10% чи у сумі 2,59грн. (а.с. 24 т.1).
Ці податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку, але рішенням контролюючого органу залишені без змін (а.с. 101-103 т.1).
За затримку сплати податку на прибуток.
З акту невиїзної документальної перевірки №316\05387877\15-01 від 6 березня 2006 року вбачається, що філія зареєстрована платником податків, має індивідуальний податковий номер 053878701174, порушила термін сплати самостійно визначених сум податкових зобов’язань за деклараціями за 2002-2004 роки (а.с. 39-40 т.1).
Але з додатків №1, №2 і №3 до цього акту слідує, що філія, крім зобов’язань за вказаними деклараціями, порушила строк сплати податкових зобов’язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0000742301 від 13 червня 2003 року і №0000222620 від 8 жовтня 2003 року та невизначеному документу без дати і номеру (а.с. 42, 46, 44 т.1).
З податкових декларацій на прибуток підприємства вбачається, що філія позивача самостійно визначала податкові зобов’язання (а.с. 96-114 т.2).
Податкове повідомлення-рішення №0000742301\0 від 13 червня 2003 року, корінець податкового повідомлення-рішення №0000222620 від 8 жовтня 2003 року та акт перевірки 1259\26-2 від 16 вересня 2003 року підтверджують, що податковим органом були визначені філії позивача податкові зобов’язання з податку на прибуток у загальних сумах 2.250грн. та 39.158,25грн., які отримані платником 17 червня і 9 жовтня 2003 року і не оскаржені. А тому відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час оплати податку і прийняття податкових повідомлень-рішень про штраф, далі Закон України N2181-III) є узгодженими у день отримання платником податків податкового повідомлення (а.с. 11-16, 156 т.2).
Інших документів, підтверджуючих виникнення у 2002-2004 роках у філії позивача податкових зобов’язань з податку на прибуток зі штрафними санкціями, а саме невизначеного документу апеляційному господарському суду не надано, а тому такі обставини є не доведеними.
З платіжних документів та ухвал зі справи про банкрутство позивача вбачається, що філія позивача з порушенням строку сплатила вказані податкові зобов’язання, що стало підставою для припинення справи про банкрутство (а.с. 137-154 т.2).
Таким чином, філія мала узгоджені за податковими деклараціями податкові зобов’язання у сумах :
1) 73.019,32грн., сплату яких затримала понад 90 календарних днів,
2) 4.119грн. (16.281,95 –12.162,95 по невизначеному документу), сплату яких затримала від 31 до 90 календарних днів включно,
3) 26.348,70грн., сплату яких затримала до 30 календарних днів.
За такі порушення підпунктом 17.1.7 Закону України №2181-Ш встановлений обов’язок платника податків сплатити штраф, у розмірах 50, 20 та 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Посилання позивача на те, що його філія не може бути платником податку на прибуток та на неї не може бути покладений обов’язок сплатити штраф не ґрунтується на законі.
Як вказано вище, підпункт 17.1.7 Закону України N2181-III передбачає обов’язок сплатити штраф відносно платників податку. Пункт 1.1 статті 1 того ж Закону встановлює, що платниками податків можуть бути філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки. Підпункт 2.1.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України №283\97-ВР від 22 квітня 1997 року, зі змінами) передбачає, що платниками податку на прибуток можуть бути і філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб –резидентів.
А тому податковим органом правомірно застосовані за податковими повідомленнями-рішеннями №0004251500\0 за затримку сплати податку на прибуток –штраф у розмірі 10% чи у сумі 2.634,87грн. (а.с. 15 чи 45 т.1) та №0004271500\0 за затримку сплати податку на прибуток –штраф у розмірі 50% чи у сумі 36.509,66грн. (а.с. 13 чи 41 т.1). За податковим повідомленням-рішенням №0004261500\0 штраф частково застосований не від узгодженої суми податкового зобов’язання, а тому це податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним у частині штрафу у сумі 823грн., що є 20% від узгодженої суми податкового зобов’язання у 4.119грн.
За затримку сплати податку на додану вартість.
З акту невиїзної документальної перевірки №315\15-02\05387877 від 6 березня 2006 року та додатків до нього вбачається, що філія є платником податку на додану вартість, порушила 10-тиденний термін сплати податкових зобов’язань: 1) самостійно визначених за деклараціями за 2002, 2003 2004 і 2005 роки, 2) визначеного податковими повідомленнями-рішеннями №1292 від 25 березня 2002 року, №0000752301 від 13 червня 2003 року, №0000212620 від 8 жовтня 2003 року, №0000902301 від 30 вересня 2005 року (а.с. 31-37 т.1).
Відповідно до свідоцтва №00639046 про реєстрацію платником податку на додану вартість філія позивача з 22 жовтня 1998 року є платником цього податку (а.с. 138 т.1).
З наданих філією до податкового органу податкових декларацій (а.с. 17-95 т.2) вбачається, що філія позивача самостійно визначила собі податкові зобов’язання, що підлягають сплаті до бюджету :
-за 2002 рік: січень –69грн., лютий –12.114грн., березень –6.327грн., квітень –10.687грн., травень –181грн., червень - 30.054грн., серпень –8.856грн., вересень –27.462грн., , листопад –13.343грн., грудень –27.751грн., липень і жовтень –від’ємне значення на 1.127грн. і 245грн.,
-за 2003 рік: січень –878грн., лютий –83.705грн., березень –7.921грн., квітень –26.184грн., - 30.054грн., вересень –36.889грн., жовтень –20.741грн., листопад - 17.711грн., грудень –5.708грн., та за травень, червень, липень, серпень –від’ємне значення на 618грн., 16.737грн., 3.130грн., 197грн.,
-за 2004 рік: березень – 21.008грн., квітень –10.373грн., червень –18.446грн., липень –6.987грн., серпень –936грн., вересень –9.789грн., листопад - 129грн., грудень –10.556грн., та за січень і травень –від’ємне значення на 482грн. і 870грн., а за жовтень і лютий зобов’язання відсутні.
Також податковим органом визначено платнику податку (філії позивача) податкові зобов’язання з податку на додану вартість зі штрафними санкціями:
1) №0000752301 від 13 червня 2003 року у загальній сумі 7.156грн.,
2) №0000212620\0 від 8 жовтня 2003 року у загальній сумі 26.105,49грн.,
які отримані платником 17 червня і 9 жовтня 2003 року, не оскаржені і тому відповідно до підпункту 5.2.1 Закону України №2181-Ш є узгодженими у день отримання податкового повідомлення (а.с. 155, 5-10 т.2).
Однак податковим органом не доведений факт визначення контролюючим органом філії позивача податкового зобов’язання - штрафу у сумі 28.522грн., податкове повідомлення-рішення №1292 від 25 березня 2002 року суду не надано. А тому підстав для застосування штрафу у розмірі 50% чи у сумі 14.261грн. у податкового органу не було, податкове повідомлення-рішення №0003971500\0 у частині застосування штрафу у цій сумі слідує визнати нечинним (а.с. 16 т.1).
Факт несвоєчасної сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість позивач не оспорює і це підтверджується письмовими доказами: платіжними документами та процесуальними документами по справі про банкрутство позивача (а.с. 137-154 т.2).
Також є неспроможними доводи позивача про те, що на його філію не можливо покласти обов’язок зі сплати штрафу.
Як вказано вище, відповідно до пункту 1.1 і підпункту 17.1.7 Закону України №2181-Ш платником податку може бути не юридична особа –філія. Філія позивача фактично була зареєстрована як платник податку на додану вартість та надавала податкові декларації.
Пункт 1.3 статті 1 та пункт 2.1 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час узгодження сум податкових зобов’язань, далі Закон України №168\97-ВР) не виключає можливість реєстрації платником податку філії юридичної особи. Ці норми встановлюють, що платником є особа, яка має за певний період певний обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг). Під поняттям „особа” цей Закон (пункт 1.2) розуміє (у тому числі) суб'єктів підприємницької діяльності, інших юридичних осіб та фізичних осіб, однак цей перелік не виключає можливість реєстрації платником податку філії.
А тому не має підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003981500\0 і №0003991500\0 про штрафи у сумах 20.491,91грн. і 2.063,12грн. (а.с. 17-18 т.1) та податкового повідомлення-рішення №0003971500\0 у частині штрафу у сумі 195.291,04грн. (209.552,04-14.261) (а.с. 16 т.1).
За затримку сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів.
З розрахунків застосованих штрафних санкцій (а.с. 22-23, 48 т.1) вбачається, що штрафи нараховані:
1) штраф 56,51грну у зв’язку з несвоєчасною сплатою 31 грудня 2002 року збору у сумі 282,55грн. за невизначеним документом,
2) штраф 10грн. у зв’язку з несвоєчасною сплатою 19 травня 2005 року збору у суму 20грн. за розрахунками філії за податкові періоди у 2002-2004 роках.
Дійсно, відповідно розрахункам збору за спеціальне використання водних ресурсів філія позивача задекларувала та узгодила податкові зобов’язання до сплати у бюджет у податкових періодах 2002-2004 роках у загальній сумі 23грн., з яких 20грн. філія сплатила 19 травня 2005 року, що позивач не оспорює (а.с. 123-132 т.2, 22-23 т.1).
Доказів узгодження інших податкових зобов’язань, а саме: у сумі 282,55грн. по невизначеному документу, сторони суду не надали. А тому такі обставини є не доведеними.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції Закону України №77\97-ВР від 18 лютого 1997 року, зі змінами станом на 4 квартал 2002 року, 3 квартал 2004 року –4 квартал 2005 року) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесений збір за спеціальне використання природних ресурсів.
Згідно зі частиною 1 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. При цьому цей Кодекс не встановлює поняття платника збору за спеціальне використання природних ресурсів.
Але підпункт 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом № 231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року Державної податкової адміністрації України, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (зі змінами), зареєстрованої 19 жовтня 1999 року в Міністерстві юстиції України за N711/4004, встановлено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту можуть бути як юридичні особи, так і їх філії.
А тому, філія позивача є платником вказаного збору, яка затримала сплату узгодженої суми - 20грн., більш 90 календарних днів. За що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0004301500\0 про штраф у сумі 10грн. (а.с. 21 т.1).
Разом з тим, у відповідача не було підстав для застосування до філії позивача штрафу у сумі 56,61грн., у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №0004371500\0(а.с. 19 чи 47 т.1) слідує визнати недійсним.
За затримку сплати коштів від енергопідприємств
до Державного фонду навколишнього природного середовища.
З розрахунків застосованих штрафних санкцій вбачається, що штрафі нараховані :
1) у сумі 2,59грн. у зв’язку з несвоєчасною сплатою 7 червня 2004 року збору у сумі 25,90грн. за розрахунком від 12 травня 2004 року (а.с. 25 т.1),
2) у сумі 4,64грн. у зв’язку з несвоєчасною сплатою 1 січня 2003 року збору у сумі 23,20грн. за невизначеним документом (а.с. 27 т.1),
3) у сумі 142,77грн. у зв’язку з несвоєчасною сплатою 18 листопада 2003 року –112грн. , 7 червня 2004 року –74,18грн., 19 травня 2005 року –99,36грн., збору за розрахунками від січня 2003 року –листопада 2004 року (а.с. 29-30 т.1).
З розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с. 115-122 т.2) слідує, що філія позивача заявила до сплати у бюджет цього збору у сумах 359,78грн. –за 2003 рік, 290,10грн. –за 2004 рік (115-122 т.2).
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції Закону №77\97-ВР від 18 лютого 1997 року, зі змінами) і статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»№1264-ХП від 25 червня 1991 року (зі змінами) збір за забруднення навколишнього природного середовища є загальнодержавним збором (обов'язковим платежем), який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Згідно зі статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №303 від 1 березня 1999 року затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Згідно пункту 3 цього Порядку збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; дозволи на викиди видаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України N1218 від 3 серпня 1998 року затверджений Порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, відповідно до якого ліміт (максимальний обсяг відходів) надається суб'єкту права власності на відходи, а розміщенням відходів є зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Таким чином, законодавство не виключає можливості реєстрації платником цього збору філії юридичної особи.
Фактично філія позивача надавала податкові декларації по вказаному збору, чим узгоджувала собі податкові зобов’язання, але затримала сплату податкових зобов’язань у сумі 285,54грн. понад 90 календарних днів і 25,90грн. до 30 календарних днів, що позивач не оспорює.
А тому податковим органом правомірно застосовані до філії позивача штрафи у сумах 142,77грн. і 2,59грн. за податковими повідомленнями-рішеннями №0004351500\0 і №00043711500\0 (а.с. 28, 24 т.1).
При цьому, у податкового органу не було підстав для застосування штрафу у сумі 4,64грн., тому що не доведено факту узгодження філією позивача суми податкового зобов’язання на 23,20грн. за невизначеним документу. У зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №0004361500\0 (а.с. 26 чи 53 т.1) слідує визнати недійсним.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що податковим органом самостійно скасовано нарахування штрафу за затримку сплати філією земельного податку. Тому, що відповідно до законодавства платником такого податку може бути лише юридична особа, а по вказаним вище податкам і зборам платником може бути і філія.
Також не може бути підставою для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та обставина, що філія не має особистого майна. Це питання буде вирішуватися на стадії стягнення штрафів.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню через прийняття з порушенням норм матеріального права та при недоведеності обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, позов –частковому задоволенню.
Керуючись статтями 24, 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2006 року у справі № 2-22/16624-2006А скасувати.
Позов задовольнити частково.
Податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0004261500\0 від 6 березня 2006 року про застосування до Структурного підрозділу Красногвардійського постійнодіючого будівельного поїзда №10 відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання (податку на прибуток) у розмірі 20% чи у сумі 3.256,39грн. визнати недійсним у частині застосування штрафу у сумі 823грн.
Податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0003971500\0 від 7 березня 2006 року про застосування до Структурного підрозділу Красногвардійського постійнодіючого будівельного поїзда №10 відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання (податку на додану вартість) у розмірі 50% чи у сумі 209.552,04грн. визнати недійсним у частині застосування штрафу у сумі 14.261грн.
Податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0004311500\0 від 7 березня 2006 року про застосування до Структурного підрозділу Красногвардійського постійнодіючого будівельного поїзда №10 відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання (збору за спеціальне використання водних ресурсів) у розмірі 20% чи у сумі 56,51грн. визнати недійсним повністю.
Податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0004361500\0 від 9 березня 2006 року про застосування до Структурного підрозділу Красногвардійського постійнодіючого будівельного поїзда №10 відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання (коштів від енергопідприємств до Державного фонду навколишнього природного середовища) у розмірі 20% чи у сумі 4,64грн. визнати недійсним повністю.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Південелеваторбуд" (54000, Миколаїв, вул. Нікольська, 40, ІНН 01354970) судовий збір у сумі 1,70грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати виконавчий документ.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
К.В. Волков