СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 березня 2007 року | Справа № 2/22-18476-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
позивача: Нефедової Т.В., дов. № 359 від 07.03.2007 року;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 18.12.2006 року у справі № 2/22-18476-2006
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Толстого, 19, м.Сімферополь, 95051)
до Бахчисарайського деревообробного заводу (вул. Привокзальна, 42, м.Бахчисарай, АР Крим, 98400)
про стягнення 553,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 18.12.2006 року у справі № 2-22/18476-2006 господарський суд АР Крим відмовив у прийнятті позовної заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі АР Крим з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що заявлені позовні вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою господарського суду АР Крим, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі АР Крим звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, матеріали справи передати на розгляд суду першої інстанції.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився причину неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином ухвалою від 19.02.2007 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Бахчисарайського деревообробного заводу.
У зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Лисенко В.А. та відрядженням судді Котлярової О.Л., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Заплава Л.М. та Видашенко Т.С.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі АР Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі АР Крим звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Бахчисарайського деревообробного заводу про стягнення 553,44 грн. заборгованості.
Судом першої інстанції відмовлено у прийнятті вказаного позову з посиланням на те, що даній спір має розглядатись у порядку, встановленому нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Визначення поняття „справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Поняття „суб'єкт владних повноважень” визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом сааме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до пункту 4 Інформаційного Листа Вищого господарського суду України від 07.02.2006 року № 01-8/301 „Про деякі питання, пов`язані із розмежуванням компетенції господарських та адміністративних судів”, відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим держаним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приймаючи до уваги той факт, що позивачем подано позов, який не є таким, що виникає з цивільно-правових відносин, а пов'язаний безпосередньо із здійсненням владних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що такий позов не підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а підлягає розгляду у порядку адміністративного процесуального судочинства.
Тому, застосування судом першої інстанції норми пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України є вірним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101, 103 п.1, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2006 року у справі № 2-22/18476-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова