Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2006 р. Справа № 11/398-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю НОМЕР_2 від 09.10.2006р.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача вх. НОМЕР_1 на рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2006 року по справі № 11/398-06
за позовом АК ПІБ (ЗАТ) м. Київ в ос. філії "Харківське центральне відділення КБ "Промінвестбанк" м. Харків
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи (СПД-ФО) ОСОБА_1 м. Харків
про стягнення 275 884,42 грн.
встановила:
Позивач - АК ПІБ (ЗАТ) м. Київ в ос. філії "Харківське центральне відділення КБ "Промінвестбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною вимогою (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 265 681,82 грн., з яких: 214 680,24 грн. заборгованості за кредитом, 28 584,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом, 20 338,75 грн. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом, 2077,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за неправомірне користування кредитом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2006р. (суддя Черленяк М.І.) позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 214680,24 грн. заборгованості за кредитом, 28584,85 грн. заборгованості по сплаті відсотків за неправомірне користування кредитом, 20338,75 грн. пені за прострочення сплати за кредитом, 2077,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за неправомірне користування кредитом, 2656,82 грн. державного мита та 113,64 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
СПД-ФО Давидов Леонід Геннадійович з рішенням місцевого господарського суду від 14.11.2006р. в частині стягнення з нього пені у розмірі 22416,73 грн. не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на необґрунтованість даного рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні в цій частині стягнення відмовити АК ПІБ (ЗАТ) м. Київ в ос. філії "Харківське центральне відділення КБ "Промінвестбанк".
29.11.2006р. за вх.НОМЕР_3 представником СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_3 була надана заява про уточнення та доповнення апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 14.11.2006р., в якому, на відміну від скарги самого СПД-ФО ОСОБА_1, він просив оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
13.12.2006р. за вхНОМЕР_4 представником СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_2 була надана заява про оголошення у судовому засіданні 13.12.2006р. перерви для витребування у позивача по справі додаткових доказів та письмових пояснень.
В судовому засіданні представник СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_2 свою заяву від 13.12.2006р. та заяву іншого представника відповідача - ОСОБА_3 про уточнення та доповнення апеляційної скарги, підтримує і просить вищезазначені заяви задовольнити, оголосити перерву у судовому засіданні.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його повноважний представник у судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.11.2006р. за НОМЕР_5.
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 19.11.2004 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Харків" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Давидовим Леонідом Геннадійовичем (відповідач) був укладений кредитний договір НОМЕР_6. 20.01.2005 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору НОМЕР_6 від 19.11.2004 року. 13.06.2005 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору НОМЕР_6 від 19.11.2004 року.
Згідно з умовами кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в сумі 215000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути цей кредит та сплатити відсотки за його користування.
Згідно з п. 2.2. кредитного договору, датою остаточного повернення отриманого кредиту є 18 листопада 2005 року.
У відповідності до п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом відповідач повинен сплатити позивачу відсоткову ставку в розмірі 18% річних. У випадку неповернення кредиту в строк, який встановлений кредитним договором, відповідач сплачує позивачу відсотки за неправомірне користування кредитом в розмірі 20% річних (п.3.5. кредитного договору).
На підставі п. 5.3 кредитного договору, у разі несвоєчасної сплати кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.
Відповідачем в порушення п.2.2. кредитного договору, 18.11.2005 року не повернуто кредит у сумі 214680,24 грн., а крім того, відповідачем не сплачено відсотки за неправомірне користування кредитом за період з 01.01.2006 року по 14.09.2006 року в сумі 28584,85 грн.
Наявні матеріали у справі свідчать, що відповідач а ні господарському суду першої інстанції, а ні в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення не спростував факту невиконання ним зобов'язань перед позивачем за кредитним договором та не спростував факту наявності його заборгованості перед позивачем у розмірі фактично отриманого кредиту, а також нарахованих відсотків за користування вказаним кредитом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту або відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Сума нарахованої пені станом на 14.11.06 року складає 22416,78 грн.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 265 681,82 грн. заборгованості є обґрунтованою, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та є такою, що підлягає задоволенню.
Також колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині невірно нарахованої суми пені у розмірі 10202,60 грн.
У задоволенні клопотання представників відповідача щодо оголошення перерви у судовому засіданні, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, оскільки дане клопотання є необґрунтованим, безпідставним та таким, що в повному обсязі не заявлялось у господарському суді першої інстанції.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення немає. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.
Отже позивач надав, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача. Відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги, не надав жодного доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і викладених в апеляційній скарзі тверджень. Наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не відповідають законодавству.
Крім того, враховуючи те, що СПД-ФО ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга з вимогою про скасування рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення з нього пені у розмірі 22416,73 грн. і сплачене державне мито пропорційно до вимог в сумі 112,09 грн., а його представник ОСОБА_3 подав заяву про уточнення та доповнення апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 14.11.2006р., в якому, на відміну від скарги самого СПД-ФО ОСОБА_1, він просив оскаржуване рішення скасувати повністю, то, відповідно, він повинен був доплатити державне мито також пропорційно заявлених вимог в сумі 50% від сплаченого державного мита за подання позовної заяви (мінус сплачене в сумі 112,09 грн.), тобто -в сумі 1216,32 грн. В судовому засіданні представник СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав цю заяву, тому колегія суддів дійшла висновку про додаткове стягнення суми несплаченого державного мита у розмірі 1216,32 грн.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 77, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
У задоволенні клопотання відповідача щодо оголошення перерви у судовому засіданні відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 листопада 2006 року у справі 11/398-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Додатково стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в доход державного бюджету (одержувач платежу ВДК у м. Харкові код (ЄДРПОУ) 24134490, банк одержувача УДК у Харківській області , МФО 851011, символ звітності банку 095, код бюджетної класифікації 22090200 , р/р 31113095600002) 1216,32 грн. державного мита, що не було сплачене відповідачем при подачі заяви про доповнення до апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
суддя
суддя