Номер справи: 164/160/13-к

Провадження по справі: 1/164/1/2014

Категорія: 66

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2014 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді                                                  Покидюка М.В.

при секретарі                                                            Каращук В.С.

з участю: прокурорів                                                  Дуднік М.М., Скучинського В.Є.

захисників                                                            ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,                     ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,                               Понікарчик.І.А., ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого старшим оперуповноваженим сектору організації оперативної роботи управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого начальником ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10 ,,в’’АДРЕСА_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого начальником відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_13, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_14, працюючого черговим помічником начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_16, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_17, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_18, працюючого заступником чергового помічника начальника установи, начальником чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_20, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_21, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_14, працюючого оперуповноваженим оперативного відділу ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_22, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_23, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_24, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_25, працюючого робітником у приватного підприємця ОСОБА_16, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_26, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_27, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_18, працюючого молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_28, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_29, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_30, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_14, працюючого робітником ДП „Волиньторф”, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_31, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_32 Камінь - Каширського району Волинської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_25, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України, -

В С Т А Н О В И В:          

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_8 обвинувачується в умисному вчиненні службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремого громадянина і державним інтересам, та спричинили тяжкі наслідки – смерть потерпілого, тобто у вчиненні перевищення влади та службових повноважень - за ч. 3 ст. 365 КК України, а підсудний ОСОБА_9 - в умисному вчиненні службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, дій, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам і, крім того, в умисних протиправних діях, які виразились в організації перевищення службових повноважень, тобто вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, супроводжувались насильством над потерпілим, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, дій, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам та в організації катування, тобто заподіянні потерпілому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за скоєні ним дії - за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України.

Підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 обвинувачуються в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим, котрі заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам окремого громадянина і державним інтересам і, крім того, у катуванні, тобто заподіянні потерпілому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за скоєні ним дії, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 127 КК України.

Зокрема, підсудний ОСОБА_8 20.04.2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 20 год. 40 хв., перебуваючи в службовому кабінеті начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що знаходиться по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовою особою – працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально -виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих йому повноважень щодо застосування фізичної сили до засудженого, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_20 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з’ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_20 з місця відбування покарання, умисно наніс останньому один удар лівою ногою в область живота, чим заподіяв закриту тупу травму живота у вигляді забою підшлункової залози, що призвела 21.04.2011 року, біля 6.30 год., до смерті ОСОБА_20

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості стосовно живої особи вказана закрита тупа травма черева у вигляді забою підшлункової залози у ОСОБА_20 за ознакою наявності загрозливих для життя явищ належала б до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями старшого оперуповноваженого сектору організації оперативної роботи управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області ОСОБА_8, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувалось насильством над потерпілим ОСОБА_20, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, та спричинено тяжкі наслідки – смерть засудженого ОСОБА_20

Підсудні ОСОБА_9, перебуваючи на посаді начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_11 - на посаді начальника відділу нагляду і безпеки даної виправної колонії, 20.04.2011 року, в період часу з 20 год. 15 хв. до 21 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті начальника установи, розташованому на другому поверсі адміністративного приміщення над черговою частиною, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, будучи службовими особами – працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально - виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, при відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_20 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, при з’ясуванні причин та обставин втечі ОСОБА_20 з місця відбування покарання, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 нанесли останньому по одному удару рукою в область голови кожен, внаслідок чого ОСОБА_20 було спричинено ОСОБА_9 тілесне ушкодження у вигляді синця правої тім’яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а ОСОБА_11 - тілесне ушкодження у вигляді синця потиличної частини голови, що згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, умисними діями начальника відділу нагляду та безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області ОСОБА_11, які полягали у перевищенні наданих йому влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_20, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного правоохоронного органу в особі управління Державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань у Волинській області.

В подальшому, ОСОБА_9 у вищевказаному кабінеті, з метою принизити особисту гідність засудженого ОСОБА_20, примусив його стати на коліна та просити вибачення за вчинену ним 15.03.2011 року втечу з установи по виконанню покарань. Крім цього, ОСОБА_9, діючи з вищевказаною метою, а також, щоб завдати фізичного болю ОСОБА_20, примусив останнього рухатися перед працівниками ОСОБА_10 виправної колонії № 42 на колінах з власними кросівками в зубах із свого службового кабінету, що розташований на другому поверсі, по бетонній підлозі та сходинковому маршу на перший поверх у приміщення № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, внаслідок чого ОСОБА_20 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін та множинних саден обох колін, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, в присутності працівників чергової зміни установи, ОСОБА_9 примусив ОСОБА_20, який стояв на колінах, повторно вибачитися перед ними за вчинену втечу та необхідність у зв’язку з цим несення ними посиленого режиму служби, у тому числі додаткових чергувань, а також участі в позаробочий час в розшукових заходах.

          Отже, умисними діями начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 ОСОБА_9, які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам ОСОБА_20, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, і спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців передніх поверхонь обох колін, множинних саден обох колін та синця правої тім’яно - скроневої ділянки волосистої частини голови, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, 20.04.2011 року, в період з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., начальник ОСОБА_10 виправної колонії № 42 ОСОБА_9, перебуваючи в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_20, будучи службовою особою – працівником правоохоронного органу та представником влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, п. 59 - 61 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_20, оскільки останній виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, перебував у наручниках із заведеними назад руками, віддав наказ працівнику чергової зміни установи ОСОБА_15 оголосити сигнал тривоги „Буря 2” для збору особового складу чергової зміни в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та наказав працівникам вищевказаної установи по виконанню покарань - начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_11, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_12, заступнику чергового помічника начальника установи, начальнику чергової зміни ОСОБА_13, оперуповноваженому оперативного відділу ОСОБА_14, молодшим інспекторам відділу нагляду і безпеки ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 силоміць положити засудженого ОСОБА_20 на стіл в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених та нанести останньому удари гумовими кийками по сідницях, а також керував їх діями щодо черговості нанесення ударів, тобто організував вчинення підлеглими перевищення влади та службових повноважень і катування потерпілого, тобто заподіяння йому сильного фізичного болю та фізичного страждання шляхом мучення та інших насильницьких дій (нанесення численних тілесних ушкоджень) з метою покарати потерпілого за втечу. Виконуючи наказ ОСОБА_9, начальник відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42 ОСОБА_11 гумовим кийком КГ-73 наніс засудженому ОСОБА_20 чотири удари по сідницях, черговий помічник начальника установи ОСОБА_12 - два удари по сідницях, оперуповноважений оперативного відділу установи ОСОБА_14 - шість ударів по п’ятах обох ніг засудженого, заступник чергового помічника начальника установи, начальник чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_13 - два удари по п’ятах обох ніг засудженого, молодші інспектори відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_15 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_17 – п’ять ударів по сідницях, ОСОБА_19 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_18 – три удари по сідницях засудженого ОСОБА_20

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_9, що полягали в організації перевищення його підлеглими влади та службових повноважень, поєднаних із застосуванням насильства та катування ОСОБА_20 останньому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, синця і внутрішньошкірного крововиливу передньої поверхні правого стегна, множинних синців обох гомілок і ступень, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

          Умисними діями начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 ОСОБА_9, які полягали в організації перевищення влади та службових повноважень працівниками установи, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_20 та його катуванні було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

          Крім того, начальник ОСОБА_10 виправної колонії № 42 ОСОБА_9, продовжуючи свої протиправні дії, які виразились в організації та керуванні катуванням засудженого ОСОБА_20, при відсутності будь - яких підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до даного засудженого, оскільки останній перебував у наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, де знаходився ОСОБА_20, з метою покарати його за вчинену ним втечу з установи виконання покарань та заподіяти ОСОБА_20 сильний фізичний біль та фізичні і моральні страждання, віддав наказ начальнику відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_11, черговому помічнику начальника установи ОСОБА_12, молодшому інспектору відділу нагляду і безпеки ОСОБА_15 прикувати в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених ОСОБА_20 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишити останнього в такому положенні роздягнутим на ніч у даному приміщенні, де, ОСОБА_20, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 21.04.2011 року біля 6 год. 30 хв., помер на місці події.

Згідно висновку судово - медичного експерта № 37 Б від 30.05.2011 року потерпілий ОСОБА_20 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених, будучи прикованим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м’язах та зв’язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

Підсудні ОСОБА_12, перебуваючи на посаді чергового помічника начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_13 – на посаді заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки даної виправної колонії, ОСОБА_14 – на посаді оперуповноваженого оперативного відділу вказаної колонії, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 - на посадах молодших інспекторів відділу нагляду і безпеки виправної колонії, 20.04.2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_9, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_20, будучи службовими особами – працівниками правоохоронного органу та представниками влади, всупереч положенням ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, яка передбачає застосування фізичної сили, спеціальних засобів до осіб, позбавлених волі, лише в разі вчинення ними фізичного опору персоналу колонії, злісного невиконання його законних вимог, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом ДДУПВП № 275 від 25.12.2003 року, зокрема п. 59, згідно якого працівники кримінально-виконавчої системи мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків; п. 60, відповідно до якого наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, чергового помічника начальника установи та їх заступників у разі: а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства; б) відмови слідувати в ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру; в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб; г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу; п. 61, згідно якого особовий склад установи має право самостійно застосовувати гумові кийки та фізичну силу у випадках: а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю; б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених; в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди, транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення; г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, окремої камери або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі; г) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи; д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі, є) звільнення заручників, п. 2.7 Посадової інструкції чергового помічника начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_12 відповідає за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня, дотримання законності в поводженні із засудженими, п. 1 Посадової інструкції заступника чергового помічника начальника установи, начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки ОСОБА_10 виправної колонії № 42, згідно якої ОСОБА_13 організовує та контролює виконання завдань молодшими інспекторами відділу нагляду і безпеки, дотримання ними законності в поводженні із засудженими під час підтримання встановленого режиму відбування покарання і запобігання з їх боку злочинам та правопорушенням, п. 12, п. 3.5 Посадової інструкції молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, згідно яких ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 зобов’язані у взаємовідносинах із засудженими проявляти коректність та не допускати порушень законності, лише у встановленому законом порядку застосовувати до засуджених фізичну силу та спеціальні засоби, явно виходячи за межі наданих їм повноважень щодо застосування фізичної сили до засуджених, за відсутності для цього будь - яких підстав, оскільки засуджений ОСОБА_20 виконував всі вимоги персоналу установи, будь - якого опору не чинив, руки останнього були заведені назад за спину і на них були одягнені наручники, нанесли останньому гумовим кийком КГ - 73 ОСОБА_12 - два удари по сідницях, ОСОБА_14 - шість ударів по п’ятах обох ніг засудженого, ОСОБА_13 - два удари по п’ятах обох ніг засудженого, ОСОБА_15 - шість ударів по сідницях, ОСОБА_17 – п’ять ударів по сідницях, ОСОБА_19 - чотири удари по сідницях, а ОСОБА_18 – три удари по сідницях засудженого ОСОБА_20, внаслідок чого останьому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді множинних зливних синців обох сідниць, множинних синців задньої поверхні лівого стегна, обширного синця задньої і бокових поверхонь правого стегна, множинних синців обох гомілок та ступень ніг, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 А від 24.05.2011 року належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

          Отже, умисними діями ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які полягали у перевищенні влади та службових повноважень, що супроводжувались насильством над потерпілим ОСОБА_20 та його катуванні було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам вказаного громадянина, зокрема, передбаченого ст. 28 Конституції України права на повагу до його гідності, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного правоохоронного органу в особі ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.

Крім того, підсудні ОСОБА_12, перебуваючи на посаді чергового помічника начальника ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, ОСОБА_11 - на посаді начальника відділу нагляду і безпеки установи, ОСОБА_15 - на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії, продовжуючи свої протиправні дії, 20.04.2011 року, в період часу з 21 год. 20 хв. до 21 год. 40 хв., на виконання явно злочинного наказу начальника вищевказаної установи ОСОБА_9 та під його керівництвом, в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку засуджених ОСОБА_10 виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області, що по вул. Карла Маркса, 25 в смт. Маневичі Волинської області, куди був поміщений засуджений ОСОБА_20, будучи службовими особами – працівниками правоохоронного органу та представниками влади, за відсутності жодних підстав для застосування фізичної сили і спецзасобів до засудженого ОСОБА_20, оскільки останній перебував в наручниках із заведеними назад руками і будь - якого опору не чинив, з метою покарати останнього за вчинену ним втечу з установи по виконанню покарань та заподіяти ОСОБА_20 сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, всупереч положенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 28 Конституції України, ст. 106 Кримінально - виконавчого кодексу України, прикували засудженого ОСОБА_20 наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1.7 м та залишили його частково роздягнутим у такому положенні на ніч у вищевказаному неопалюваному приміщенні, де останній, будучи обмеженим у рухах та перебуваючи в безпорадному стані, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, 21.04.2011 року біля 6.30 год. помер на місці події.

Згідно висновку судово - медичної експертизи № 37 Б від 30.05.2011 року ОСОБА_20 під час перебування в приміщенні № 2 для проведення особистого обшуку, будучи прикутим до решітки вікна, відчував фізичний біль як в місцях отриманих тілесних ушкоджень, так і в м’язах та зв’язковому апараті неприродно розташованих кінцівок та тулуба.

В судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_1 заявив суду клопотання про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти на неправильності досудового слідства, що не може бути усунута в судовому засіданні, яке подав суду у письмовому варіанті.

Заслухавши клопотання захисника ОСОБА_1 про направлення справи на додаткове розслідування, яке підтримали підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_9; висновок прокурора Дуднік М.М., яка заперечила щодо задоволення клопотанн; захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підсудних ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які заперечують про його задоволення; захисників ОСОБА_3, ОСОБА_21 та ОСОБА_7, підсудних ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, які при його вирішенні покладаються на думку суду, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає що клопотання є підставним і підлягає до задоволення, а справа направленню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства.

У відповідності до ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства лише у тому випадку, коли така неповнота та неправильність не може бути усунута в ході судового слідства.

При судовому розгляді було вжито усіх можливих, передбачених кримінально – процесуальним кодексом заходів для повного та всебічного з’ясування обставин справи, однак суд вважає що досудовим слідством не здобуто всіх можливих і достатніх доказів для постановлення обґрунтованого, об’єктивного та справедливого вироку, хоча можливості для отримання додаткових доказів органом досудового слідства не вичерпані.

Так, в ході досудового та судового слідства, зокрема, висновком комісійної судово – медичної експертизи № 54 від 8 липня 2011 року (т. 2, а. с. 205 – 250), встановлено, що причиною смерті ОСОБА_22 виявилася поєднана закрита тупа травма тіла, котра супроводжувалась черепно – мозковою травмою з крововиливами у м’які тканини волосистої частини голови, еритроцитарними просяканнями м’яких мозкових оболонок та геодинамічними розладами у їхніх судинах та важкою травмою черева із забоєм та набряком підшлункової залози, крововиливами у оточуючу клітковину і капшук залози та ворота коси, паранефральний шар лівої нирки, брижу тонкого кішківника з частковим переходом на петлі поперечно – ободового відділу товстого кишківника і ускладнилась дистрес – синдромом та незворотнім травматичним шоком важкого ступеня, що і виявилося безпосередньою причиною смерті.

Матеріалами даної судово – медичної експертизи, а також судово – медичних експертиз № 37 А від 16 травня 2011 року (т. 2, а. с. 124 – 129), № 37 Б від 30 травня 2011 року (т. 2, а. с. 173 – 180), протоколами огляду місця події та фототаблицями до них від 21 квітня 2011 року (т. 1, а. с. 68, 70 – 102), протоколом огляду трупа від 21 квітня 2011 року та фототаблицями до нього (т. 1, а. с. 110 – 123), показаннями начальника Волинського обласного бюро судово - медичних експертиз ОСОБА_23 встановлено, що на тілі покійного ОСОБА_22, а саме на передніх поверхнях огруддя та черева, мали місце не менше шістнадцяти травмуючи контактів тупих твердих предметів з огруддям та не менше трьох – з черевом, кожен контакт черева і травмуючого фактора міг призвести до забою підшлункової залози; утворення вказаних пошкоджень в результаті падіння потерпілого з висоти власного зросту виключається. Даної обставини в судовому засіданні не заперечують всі підсудні кожний окремо, але разом з тим стверджують що ніхто із них ударів у вказані ділянки тіла ОСОБА_22 не наносив., хто їх спричинив їм невідомо.

Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що в район черевної порожнини ОСОБА_22 було нанесено не менше трьох ударів і кожен з них зокрема, або всі разом з урахуванням їх поєднання з черепно – мозковою травмою та її наслідками могли привести до смерті потерпілого.

В той час органами досудового слідства підсудному ОСОБА_8 інкриміновано нанесення ним лише одного удару в область черевної ділянки тіла ОСОБА_22

ОСОБА_8 як під час досудового слідства так і в судовому засіданні заперечує факт нанесення ним удару ОСОБА_22 в область черева. В цій частині свої показання дещо змінили і підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_12 Останній як на досудовому слідстві (т. 4, а. с. 158) так і в судовому засіданні стверджував, що бачив як опускається нога ОСОБА_8 на підлогу, але не бачив самого контакту ноги останнього з черевом потерпілого.

Підсудний ОСОБА_9 свої показання з цього приводу постійно змінював. Так під час очної ставки з ОСОБА_8 та ОСОБА_24 (т. 4, а. с. 101, 108 зворот) показав, що ОСОБА_8 стусонув за плече, наніс удар у плече ОСОБА_22, під час відтворення обстановки та обставин події (т. 4, а. с. 197 – 207) – наніс удар в область грудної клітки, а в судовому засіданні ствердив, що він не бачив як ОСОБА_8 наносив удари ОСОБА_25 ОСОБА_26 вони ударів ОСОБА_22 в черево та голову також не наносили.

В цій частині є нестиковка їх показів з висновками судово – медичних експертиз, в яких зазначено, що на тілі покійного ОСОБА_22, а саме на передніх поверхнях огруддя та черева, мали місце не менше шістнадцяти травмуючи контактів тупих твердих предметів з огруддям та не менше трьох – з черевом.

          Підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні теж в категоричній формі заперечують нансення ними ударів ОСОБА_22 в область черева і стверджують що не бачили хто їх наносив в ці частини тіла. Вони не заперечують про нанесення ними ударів потерпілому в область сідниць, гомілок та підошв.

Начальник Волинського обласного бюро судово - медичних експертиз ОСОБА_23, як спеціаліст, суду показав, що удари, які наносили всі вищеназвані підсудні в область сідниць, гомілок та підошв ОСОБА_22 не можуть привести до травмування його підшлункової залози, черепно – мозкової травми і до настання смерті.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_27А, ОСОБА_28, ОСОБА_26, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_24, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48 та ОСОБА_49 ОСОБА_50, покази яких провірені в судовому засіданні, суду показали, що частина із них безпосередньо, інша частина по обстановці і звуках, які доносилися із місць побиття ОСОБА_22 та із інформації інших осіб, знали або про побиття потерпілого підсудними, але про нанесення йому ударів в черево і про обставини заподіяння черепно – мозкової травми їм нічого не відомо і хто це спричинив вони також не знають і не бачили.

Отже, судом допитані всі свідки, які давали показання під час досудового слідства і додатково свідки за клопотанням учасників процесу, та досліджені всі доступні йому докази, які засвідчують факт побиття ОСОБА_22 Однак, не здобуто жодного доказу, який би підтверджував, хто і скільки ударів ОСОБА_22 наніс в черево і хто спричинив йому черепно – мозкову травму, які в поєднанні стали причиною його смерті.

Таким чином, ні досудовим слідством, ні судом не встановлено осіб, які дійсно причетні або могли бути причетними до нанесення ОСОБА_22 не менше шістнадцяти травмуючих контактів тупими твердими предметами в огруддя та не менше трьох – у черево. Такими особами могли бути, як ті особи особи що били ОСОБА_22 у черево, або на оборот, а також зовсім інші особи, які залишилися поза увагою органів досудового слідства.

Під час додаткового розслідування органам слідства належить більш детально дослідити обставини справи: передопитати підсудних та свідків, які були учасниками подій, що мали місце в кабінеті начальника установи на другому поверсі та в кімнаті № 2 для проведення особистого обшуку засуджених; провести з ними ставки віч – на – віч з метою усунення протиріч в їх показаннях між собою, які вони постійно змінюють, та об’єктивно в логічному зв’язку дати їм оцінку з даними судово - медичних експертиз стосовно кількості і ділянки на тілі та місця у приміщенні їх нанесення; виявити інших осіб, які можливо причетні до вчинення даного злочину.

Такі дії належить також провести з метою встановлення осіб, які спричинили ОСОБА_22 черепно – мозкову травму, яка в поєднанні з травмою підшлункової залози, стала причиною його травми.

При цьому, належить звернути увагу слідчих органів на те, що під час досудового слідства, питання нанесення ударів і спричинення потерпілому черепно – мозкової травми слідчими до уваги не бралося і не було предметом розслідування, хоча її заподіяння є в прямому причинному зв’язку з настанням смерті ОСОБА_22

Після проведення цих слідчих дій призначити і провести судово – медичну експертизу, за наслідками якої встановити об’єм обвинувачення кожного підсудного, встановити осіб безпосередньо винних у заподіянні смерті ОСОБА_22, а після цього перепред’явити їм обвинувачення.

Такі упущення попереднього слідства не можуть бути усунуті під час судового розгляду, а тому справа підлягає направленню на додаткове розслідування.

Крім того, поза увагою попереднього слідства залишилася та обставина, що під час огляду місця події (т. 1, а. с. 68) у приміщенні № 2 виявлено сліди крові ОСОБА_22, що підтверджується висновком експерта № 36 від 8 липня 2011 року (т. 6, а. с. 42 – 46), і судом не представилось можливим встановити за яких обставин кров загиблого опинилася в різних частинах приміщення.

Дану обставину також належить встановити під час додаткового розслідування шляхом встановлення нових її очевидців або передопиту старих свідків у сукупності з іншими доказами наявними у справ і здобутими під час додаткового розслідування, які не викликають сумніву у їх правдивості.

З висновків судово – медичних експертиз вбачається, що потерпілому було нанесено 60 – 65 ударів, в огруддя – не менше 16, а область черева – не менше 3 – х, однак слідчим залишились не з’ясованими обставинами щодо спричинення зазначеної кількості ударів потерпілому, хоча згідно висновків експертиз вісі виявлені на тілі ОСОБА_22 тілесні ушкодження є прижиттєвими.

Не виявилось можливим дану обставину встановити і під час судового слідства, оскільки із показань підсудних і свідків, які були виконавцями і очевидцями нанесення, їх кількість є значно меншою. Цю прогалину також належить усунути під чвас додаткового розслідування.

Під час додаткового розлідування слідчому належить звернути увагу на те, що згідно висновку судово – медичної експертизи № 37 А причиною смерті ОСОБА_22 став забій підшлункової залози, який розвинувся в результаті закритої травми живота, а згідно висновку комісійної судово – медичної експертизи № 54 причиною смерті ОСОБА_22 виявилась поєднана закрита тупа травма тіла, котра супроводжувалась черепно – мозковою травмою з важкою травмою черева і ускладнилась дистрес – синдромом та незворотнім травматичним шоком важкого ступення, що і явилось безпосередньою причиною смерті, а згідно висновку додаткової комісійної судово – медичної експертизи № 29 закрита тупа травма черева із забоєм підшлункової залози, ускладнилась травматичним шоком, який і послужив безпосередньою причиною смерті.

Дану розбіжність висновків судово – медичних експертиз належить усунути під час додаткового розслідування, шляхом призначення нової комісійної судово – медичної експертизи після додаткого з’ясування обставин справи, які викладені в даній постанові.

При виникненні необхідності провести й інші слідчі та оперативні заходи, спрямовані на встановлення істини у справі. В залежності від встановленого, при наявності вини в діях конкретних осіб, перепред’явити обвинувачення у вчиненні відповідних злочинів.

Керуючись ст. 281 КПК України в редакції 1960 року, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України;

ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 127 КК України;

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 127 КК України повернути прокурору Волинської області для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід всім підсудним залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На постанову протягом семи діб з дня її проголошення через Маневицький районний суд може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області.

Суддя: М.В. Покидюк