В  И  Р  О  К                                            Справа № 1-85/2009 р.

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 березня  2009 року.     Київський районний суд м. Полтави в складі:

                                                   головуючого судді Куліша Ю.В..,

                                                   при секретарі  Іванченко О.М.  

                                                   за участю прокурора  Каралаш Ю.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про обвинувачення:

ОСОБА_1       ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

Полтавської обл. Диканського р-ну, с. Стасі, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 08.09.2008 року близько 23.50 год., проходячи біля паркану, що огороджує територію ВАТ «Хлібзавод № 2» в м. Полтаві», по вул. Зеньківськькій в м. Полтава умисно, з корисливою метою відкритого викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке виразилось в спричиненні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді: садна шкіри 3-ого пальця правої кисті, яке утворилося від дії умовного тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і зуби людини чи інші предмети з подібними характеристиками; крововиливів в шкіру обличчя, осаднень шкіри обличчя, які утворились від дії нігтів пальців рук людини, чи інші предмети з подібними характеристиками; осадження шкіри тулубу, яке утворилось від умовного тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, що згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2342 від 29.09.2008 року, відносяться, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, до легких тілесних ушкоджень, намагався відкрию заволодіти у останньої мобільним телефоном «Нокія 5200» ІМЕІ 356407010818042, згідно з висновком товарознавчої експертизи № В-5156/8 від 06.10.2008 року, вартістю - 800 грн., але свої злочинні дії до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, не зміг вчинити всіх дій, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у обвинуваченні визнав повністю та суду дав показання про те, що він намагався заволодіти телефоном потерпілої та із застосуванням сили виривав його у неї, але вона його не випускала з рук, в цей час був затриманий перехожими. У вчиненому розкаюється.

Потерпіла в судовому засіданні повністю підтвердила фактичні обставини справи щодо обставин вчинення злочину по відношенню до неї. Заявила в судовому засіданні цивільний позов про відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди в сумі 200 грн.

У зв’язку з тим, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорювалися, відповідно до ст. 299 КПК України свідки не допитувалися,  матеріали справи не досліджувалися, крім документів, що характеризують особу підсудного.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України оскільки встановлено, що він вчинив незакінчений замах на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), що поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої

У силу ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудного є щире каяття.

У силу ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання підсудного не встановлені.

Згідно медичного висновку підсудній не потребує примусового лікування від наркоманії чи алкоголізму.

При обранні міри покарання, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який характеризується за місцем проживання позитивно, наявність обставини, що пом’якшує покарання і відсутність обставин, що обтяжують покарання та приходить до переконання, про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 186 КК України.   Крім того, суд приймає до уваги щире каяття підсудного, повне визнання вини, його молодий вік та вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з встановленням іспитового строку.

У справі заявлено цивільний позов потерпілої, яка просить стягнути з підсудного суму невідшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 200 грн.

ОСОБА_1 цивільний позов визнав повністю. Суд вважає що позов потерпілої ОСОБА_2 підлягає до задоволення. Як встановлено судом та не заперечується самим підсудним, потерпіла зазнала матеріальних збитків з вини підсудного, а тому суд вважає, що сума в розмірі 200 грн. підлягає до стягненню.

  Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді – 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двох років  не вчинить нового злочину.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов’язки:

1.   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

2.   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3.   періодично з‘являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

 Речові докази по справі повернути потерпілої.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили  залишити попередній – підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 200  грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб  з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.

Головуючий                                                           Ю.В.Куліш