Справа 2 «а» - 551/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року м. Макіївка
Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Єрьоміна Д.О.,
при секретарі Голда О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», суд –
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він має статус «дитини війни» в зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але у 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» в частині зупинення дії статті ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідає Конституції України і невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною. Позивач просив суд, поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом його порушених прав та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецькій області на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у розмірі 2733, 30 грн..
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, надало суду заперечення проти позову, в яких зазначило, що проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 заперечує і просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В своїх запереченнях проти позову, відповідач посилається на те, що порядок пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році розроблено не було. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинено і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007 законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Законом України «Про Держаний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано, що внесені зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України, але законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність, тому а ні рішення Конституційного Суду України, а ні інші нормативно-правові акти не передбачають відновлення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року. Також вказали, що для врегулювання ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8, якою встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в твердих розмірах з 22 травня – 48, 10 грн., з 1 липня – 48, 20 грн.,з 01.10. – 49, 80 грн. ОСОБА_1 отримує це підвищення згідно діючого законодавства. На підставі наведеного просили суд відмовити позивачу у задоволені позову, а також наполягали на застосуванні строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус "дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинена дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня – 410, 06 грн., з 01 жовтня – 415, 11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710, 90 грн. (410, 06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410, 06 х 2 х 30% + 415, 11 грн. х 3 х 30 %).
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущений строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків обов’язково підлягають оприлюдненню.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 10.12.2007 року (дата подання на позову – 10.12.2008 року).
Однак суд враховує, що до діючого законодавства були внесені зімни щодо підсудності по справам даної категорій, і справи передавались для розгляду за підсудністю з одного суду до іншого суду, і суд позбавлений можливості встановити точну дату звернення позивачем за захистом своїх прав і приймає до уваги дату зазначену на позові позивачем, а тому вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 10.12.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 84, 36 грн. ( 415, 11 х 30% / 31 х 21).
Відмовляючи в задоволенні частини позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отриманні своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дійте війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Ст. 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або складова її частини. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Таким чином, за заявлений період, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у сумі 84, 36 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 10 грудня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірі 84, 36 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі і подачі після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанову винесено в нарадчій кімнаті в 1-ому примірнику.
Суддя: