ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

 

УХВАЛА

                 

21.02.07                                                                                           Справа  № 5/168-64А

 

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Чубатюк О.

 

з участю представників:

від скаржника (відповідач) -не з'явився

від позивача   -не з'явився

від прокуратури -не з'явився

 

розглянув апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року б/н

на постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року, суддя Слупко В.Л.

у справі № 5/168-64А,

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Ковель

до відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Ковель

про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 7157,60 грн.

 

Постановою господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року по справі №5/168-64А позов задоволено повністю, стягнено з СПД-фізичної особи ОСОБА_1 в дохід держави 7157 грн. 60 коп. пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

 

Суд першої інстанції, при прийнятті постанови про задоволення позову виходив з того, що  борг відповідача в сумі 7157,60 грн. підтверджується витягом з облікової картки платника станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року, актом перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_3року та рішеннямНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а також зазначає про те, що доказів сплати зазначеного вище боргу відповідачем не надано.

 

Не погоджуючись із постановою господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року по справі №5/168-64А, СПД-фізична особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду, з підстав того, що господарським судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник вказує на те, що відповідно до ст.60 КАС України, прокурор має право звернутись до адміністративного суду у випадках , встановлених законом, проте на думку скаржника Законом України «Про Державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній валюті», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»такого права прокурору не надано.

Одночасно скаржник вказує на те, що ст.230 ГК України передбачено, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, скаржник звертає увагу суду на те, що ще попередньою перевіркою з питань погашення простроченої дебіторської заборгованості встановлено прострочену дебіторську заборгованість в сумі 1483,38 євро.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду клопотання в якому просить про зупинення провадження у справі, оскільки господарським судом Волинської області відкрито провадження у справі НОМЕР_6 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Ковельської МДПІ про визнання нечинним рішенняНОМЕР_1від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, яким до позивача застосовано фінансову санкцію -пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 7157,60 грн.

Суд розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вважає його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки апеляційний суд перевіряє правильність постанови суду першої інстанції на момент її прийняття.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Поряд з цим, позивачем надіслано суду Відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено наступне:

Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" визначено, завдання прокурорського нагляду за додержанням законів, яке полягає в діяльності органів прокуратури спрямованої на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і одним із завдань має захист від неправомірних посягань економічної системи.

Відповідно до ст. 36№ Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і інтересів іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до пункту 1 статті 60 КАСУ прокурор, юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах. Частиною 2 статті 60 КАСУ передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Таким чином позивач вказує на те, що господарським судом при розгляді справи не допущено порушень компетенції і норм матеріального та процесуального права, справу розглянуто на підставі норм Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України "Про прокуратуру", "Про державну податкову службу в Україні".

Крім того, позивач зазначає про те, що посилання апелянта на статтю 230 та 232 Господарського кодексу України не може заслуговувати на увагу та вказує на те, що  частина 2 ст.230 ГК України вказує, що суб"єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені в статті 2 цього Кодексу. Стаття 2 ГКУ до учасників відносин у сфері господарювання відносить суб"єктів господарювання, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські об'єднання. Органи державної податкової служби, не наділені господарською компетенцією відносно платників податків. Визначення господарської компетенції (діяльності) надано в статті 3 ГКУ - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, позивач звертає увагу суду на те, що зобов'язання по забезпеченню своєчасного надходження валютної виручки за експортовані товари є приписами публічного права, а не господарського і регулюються спеціальним законодавством України.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними в справі доказами.

 

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_5 року зареєстрований виконкомом Ковельської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності та відповідно до довідки НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року взятий на податковий облік з ІНФОРМАЦІЯ_6 року заНОМЕР_3.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року старшим державним податковим ревізором-інспектором Ковельської МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку СПД-фізичної особи ОСОБА_1 з питань погашення дебіторської заборгованості по операціях зовнішньоекономічної діяльності за період з 30.07.2005 року по 01.04.2006 року, якою встановлено порушення відповідачем граничного терміну розрахунків при здійсненні експортних операцій, встановленого ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме наявність простроченої дебіторської заборгованості по розрахунках з фірмою “ Silvestri Pallet S.r.I” (Італія), яка станом на 01.04.2006 року становить 1483,38 євро, про що складено акт перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_3року.

СПД-фізична особа ОСОБА_1 від підписання акту перевірки відмовився, що підтверджується актом НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме пояснення наданого відповідачем Ковельській міжрайонній прокуратурі ІНФОРМАЦІЯ_8року факти виявлені при перевірці Ковельською МДПІ не заперечує.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ІНФОРМАЦІЯ_4 року Ковельською МДПІ прийнято рішення форми “с” про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_5, яким відповідачу визначено до сплати пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 7157,60 грн. Зазначене рішення на момент розгляду справи у суді першої інстанції позивачем оскаржене не було, останнє не скасоване та не визнане нечинним у судовому порядку.

Таким чином, згідно поданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД становить 7157 грн. 60 коп., яка також підтверджується витягом з облікової картки платника станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно із ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 зазначеного Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічній діяльності, а саме: порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

 

Так як в Законі України  «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не визначено термінів сплати суми нарахованої пені, то строки сплати та стягнення не сплаченої суми пені регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в преамбулі якого зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У зазначений термін СПД-фізична особа ОСОБА_1 суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 7157,60 грн. не сплатив.

Відповідно до п.10 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення такої заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1. ст.3  Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

 

Слід також зазначити, що ст.4 Закону України «Про прокуратуру»визначено завдання прокурорського нагляду за додержанням законів, яке полягає в діяльності органів прокуратури спрямованої на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку.

Відповідно до ст. 36№ Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і інтересів іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до пункту 1 статті 60 КАСУ прокурор, юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів держави і інших осіб та брати участь у цих справах. Частиною 2 статті 60 КАСУ передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Отже твердження апелянта про те те, що прокурор неправомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення пені з позивача за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 7157,60 грн. є безпідставними.

 

Поряд з цим, слід зазначити про те, що посилання апелянта на статті 230 та 232 Господарського кодексу України не може заслуговувати на увагу з огляду на те, що  частина 2 ст.230 ГК України вказує, що суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені в статті 2 цього Кодексу.

Стаття 2 ГКУ до учасників відносин у сфері господарювання відносить суб"єктів господарювання, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські об'єднання. Органи державної податкової служби, не наділені господарською компетенцією відносно платників податків. Визначення господарської компетенції (діяльності) надано в статті 3 ГКУ - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, зобов'язання по забезпеченню своєчасного надходження валютної виручки за експортовані товари є приписами публічного права, а не господарського і регулюються спеціальним законодавством України.

 

Враховуючи наведене та наявність заборгованості по сплаті пені, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги,

Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006 року по справі №5/168-64А  залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.  

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

 

 

Головуючий суддя                                                             Якімець Г.Г.

 

Суддя                                                                                Дубник О.П.

 

Суддя                                                                                Орищин Г.В.