ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/555/2012
05 квітня 2012 року 14год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"
до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач –ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне № НОМЕР_1 від 25.10.2011 року.
Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Авіо Плюс», що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції з названим контрагентом є товарними та такими, що фактично виконувались, в підтвердження названих обставин позивач надав: первинні документи та податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких позивач здійснив формування сум податкового кредиту; облікові документи про оприбуткування ТМЦ; ТТН на перевезення ТМЦ. Представник позивача позов підтримала та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просила позов задоволити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначав, що господарські операції, відображені у первинних документах позивача та ТОВ «Авіо Плюс», є безтоварними, оскільки у названого контрагента відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності, за юридичної адресою ТОВ «Авіо Плюс»не знаходиться. Відтак, вважає, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за названими операціями. Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не прибули про дату, час, місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
У зв’язку з реорганізацією податкового органу, за клопотанням сторін судом допущено процесуальне правонаступництво, а саме ДПІ в м.Рівне на його правонаступника Держану податкову інспекцію у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання 05.04.2011року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити повністю.
Суд виходив з такого.
За результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за лютий 2011року ревізорами відповідача складено акт від 14.10.2011року (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки ).
Так, названий акт перевірки, містить висновок осіб, що проводили перевірку про нікчемність та безтоварність господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Авіо Плюс», оскільки названі контрагенти мають стан №10 «Запит на встановлення місцезнаходження», у них відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності.
На підставі таких висновків, відповідач встановив, що позивачем порушено пункти 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, а зокрема завищено податковий кредит на суму 210 601грн. по операціям з названим контрагентом.
Враховуючи названі висновки щодо безтоварності операцій, викладені в обумовленому акті перевірки відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 25.10.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210601 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафна санкція.
Відповідно до абз. «а»п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених норм слідує, що підставою для віднесення до валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов’язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.
Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту квітня 2011року суму ПДВ, що припадає на вартість товарів, придбаних у ТОВ «Авіо Плюс» в розмірі 210600,76грн.
Підставою для такого віднесення, як відображено в акті перевірки, були договір купівлі-продажу №01/10/10 ФТ від 01.010.2010 року (а.с. 23), укладений позивачем з ТОВ «Авіо Плюс»(предметом якого є придбання позивачем товарів), видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, за переліком відображеним на сторінці 5-6 згаданого акту перевірки. Названі обставини в ході розгляду справи підтверджено поясненням представників сторін, актом перевірки позивача.
На підтвердження обставин щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту по операціям з обумовленими контрагентами позивачем надано: копії податкових, видаткових накладних на поставку ТОВ «Авіо Плюс» товарів для позивача; копії платіжних доручень про перерахування коштів позивачем названому контрагенту в якості оплати за поставлений товар (а.с.27-37).
Первинні документи та податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб’єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб, відомостями, відображеними на офіційному веб –сайті Державної судової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) щодо реєстрації ТОВ «Авіо Плюс», платниками податків на додану вартість.
Обставини щодо товарності названих господарських операцій позивачем підтверджено: витягом з реєстру прихідних накладних на склад, видаткових накладних про подальшу поставку позивачем товарів придбаних у ТОВ «Авіо Плюс», сертифікатами відповідності, висновками СЕС на продукти харчування, посвідченням якості продуктів харчування, журналами - ордерами відомостей товарів на складі, товаро - транспортними накладними на переміщення придбаних позивачем товарів від ТОВ «Авіо Плюс», договором дистрибуції №139998 від 01.03.2010року укладеним між позивачем та ТОВ «Авіо Плюс», його філією, договором суборенди частини нежитлового приміщення від 14.01.2010 року, предметом якого є суборенда ТОВ «Авіо Плюс» частини нежитлового приміщення за адресою м.Рівне провулок Робітничий, 5. (а.с. 25, 87-174, 188-227).
В ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_2 показав, що був керівником ТОВ «Авіо Плюс». В період 2010- початку 2011років очолюване ним підприємство та Вінницька філія товариства здійснювали придбання товарів (продукти харчування) у позивача на умовах дистрибуції. ТОВ «Авіо Плюс»орендувало частину складських приміщень за адресою м.Рівне провулок Робітничий, 5. За цією ж адресою знаходилися і складські приміщення позивача. Однак, в січні 2011року засновниками товариства було прийнято рішення про продаж ТОВ «Авіо Плюс», у зв’язку з цим нереалізовані залишки товарів, попередньо придбаних у позивача були йому повернуті в квітні 2011року за договором купівлі –продажу. Товари, що перебували на складі ТОВ «Авіо Плюс»за адресою м.Рівне провулок Робітничий, 5 були переміщені до складу позивача, що знаходився також за цією ж адресою. Товари, що знаходились за іншими адресами були вивезені позивачем самостійно. Станом на дату проведення операції з відчуження товарів позивачу ТОВ «Авіо Плюс»володіло достатніми трудовими ресурсами, а це близько 70 працівників.
З наведених доказів вбачається, що товари за переліком, в обсягах та в асортименті відображеному у видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит фактично позивачу були поставлені та використані позивачем у своїй подальшій господарській діяльності, а зокрема були реалізовані позивачем іншим суб’єктам господарювання. Представником відповідача –особою, що проводила перевірку позивача з даного питання не заперечується обставини щодо фактичного надходження на підприємство позивача товарів за переліком, в обсягах та в асортименті, відображеному у видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та обставини щодо подальшої реалізації такої продукції позивачем іншим суб’єктам господарювання.
Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, акт перевірки позивача не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.
Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить припущення щодо відсутності наміру у ТОВ «Авіо Плюс»на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань.
Покликання представника щодо відсутності у ТОВ «Авіо Плюс»власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємства на дату проведення перевірки за його зареєстрованим місцезнаходженням не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарів за переліком, в обсягах та в асортименті, відображеному у видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит по спірним господарським операціям.
Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ТОВ «Авіо Плюс» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб внаслідок безпідставного формування податкового кредиту і валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.
Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.
Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов’язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.
Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Авіо Плюс» є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку, та не підтверджено відповідними доказами.
Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).
Всупереч зазначеного, відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне № НОМЕР_1 від 25.10.2011 року.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"( КОД ЄДРПОУ 32230375,ареса м.Київ, вул.Голосіївська, буд. 7, корпус 3) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2083,83грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шевчук С.М.