КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 № 7/133
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Царук І.О.
За участю представників:
від позивача -Галичева О. М. – представник за довіреністю № 03-5/121 від 22.05.2009
від відповідача - Каменчук В. О. – представник за довіреністю № 4-Д-08 від 29.12.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2009
у справі № 7/133 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"
до Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
про зобов"язання вчинити дії та стягнення 41531,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про зобов’язання відповідача виконати свої договірні зобов’язання, що випливають з п. 4.3, 4.6 Договору про надання послуг з транспортування природного газу № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007 року, в натурі відповідно до умов Договору та стягнення пені за несвоєчасне підписання акту здачі–прийомки послуг з технічного приймання – передачі та транспортування природного газу за лютий 2008 року в сумі 41531,16 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за спірним договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2009 року, повний текст якого підписаний 11.03.2009 року, у справі № 7/133 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач в порушення умов укладеного між ним та позивачем договору не підписав а ні акт здачі–прийомки послуг з технічного приймання – передачі та транспортування природного газу за лютий 2008 року, а ні реєстр фактично протранспортованих у лютому 2008 року обсягів природного газу, а відтак, у відповідача виникло право на підставі п. 7.5 спірного Договору стягнути з позивача пеню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва № 7/133 від 22.01.2009 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, вийшов за межи позовних вимог, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені позивачем, неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, порушив принцип рівності всіх учасників перед законом, передбачений ст. 4-2 ГПК України
При цьому, посилається на те, що чинним законодавством не передбачений такий спосіб захисту права як зобов’язання підписати акти здачі–прийомки послуг, і суд вийшов за межи позовних вимог, розглянувши їх, що механізм виконання такого судового рішення відсутній, що відповідно до положень ЦК України пеня може бути нарахована та стягнута за несвоєчасне виконання лише грошового зобов’язання, в той час як позивача нараховує пеню за несвоєчасне підписання спірного акту здачі–прийомки, що відповідачем недоведений факт направлення відповідачу реєстру та акту здачі–прийомки, в зв’язку з чим, в діях відповідача відсутні ознаки вчинення порушень зобов’язань, передбачених умовами договору сторін, що суд першої інстанції проігнорував доводи і докази, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову.
Ухвалою від 21.04.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Коротун О.М. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Укргаз–енерго” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
30.01.2007 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг з транспортування природного газу (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується прийняти та протранспортувати природній газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користування позивача, від пунктів приймання–передачі газу – газорозподільних станцій на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до Пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або газорозподільних станцій для передачі визначеним відповідачем та доведеним (підтвердженим) до позивача через Об’єднане диспетчерське управління ДК „Укртрансгаз” споживачам, здійснювати облік такого газу, а відповідач зобов’язується відповідно до умов Договору оплатити надані позивачем послуги з транспортування газу.
Пунктом 2.1 Договору визначені обсяги послуг з транспортування газу, що надаються на його умовах, з розбивкою по роках.
Відповідно до п. 4.1 Договору надання послуг з транспортування газу оформлюється позивачем та відповідачем шляхом складання акту здачі–прийомки послуг з транспортування газу.
Відповідно до п. 4.2 Договору надання послуг з технічного приймання – передачі газу в пунктах приймання – передачі та пунктах призначення оформлюється позивачем та відповідачем шляхом складання акту здачі – прийомки послуг з технічного приймання – передачі газу в пунктах приймання – передачі та пунктах призначення.
Відповідно до п. 4.3 Договору сторони зобов’язані підписати Акти, зазначені в п. 4.1 та 4.2 Договору, за місяць, у якому фактично позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання–передачі газу в пунктах приймання–передачі та пунктах призначення, до 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавались послуги.
Акт здачі–прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі–прийомки послуг з технічного приймання–передачі газу в пунктах приймання–передачі та пунктах призначення складаються позивачем на підставі реєстру фактично про транспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці (п. 4.4 Договору), який сторони зобов’язані підписати до п’ятого числі місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги з транспортування природного газу (п. 4.6 Договору).
Як слідує з доданих до матеріалів справи листів позивача на адресу відповідача, останньому у березні та травні 2008 року направлялися для підписання реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу у лютому 2008 року та об’єднаний акт від 28.02.2008 р. здачі – приймання послуг з технічного приймання–передачі та транспортування природного газу згідно Договору (фіскальні чеки № 9416 від 07.03.2008 року, № 9850 від 12.03.2008 року, № 1699 від 26.03.2008 року та № 6259 від 13.05.2008 року).
Відповідач отримання зазначених поштових відправлень заперечує, проте жодного доказу на підтвердження своїх заперечень не надає.
Позивач вимагає у судовому порядку обв’язати відповідача підписати спірні реєстр та акт, проте такі вимоги не можуть бути предметом розгляду у господарському суді. Провадження у справі в цій частині підлягає припиненню з огляду на таке.
Реєстр та акт здачі–прийомки за спірним Договором, зобов’язати відповідача підписати які вимагає позивач, за своєю суттю, є підтвердженням виконання однією стороною та прийняття іншою стороною виконаного за Договором, тобто доказом виконання сторонами своїх договірних зобов’язань та обсягів такого виконання.
Такі документи можуть бути підписані за умови узгодження сторонами факту та обсягів виконання відповідачем його договірних зобов’язань за конкретний період часу, в даному випадку з лютий 2008 року.
За статтею 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За приписами ст. 6 Господарського кодексу України однім з загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Зобов’язати відповідача підписати реєстр та акт здачі–прийомки природного газу є втручанням у господарську діяльність суб’єкта господарювання, а також в існуючий між сторонами майновий спір, який, як свідчать матеріали справи, розглядається господарським судом міста Києва у справі № 1/280.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України закріплений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якою визначені способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Предметом позову згідно зазначених правових норм може бути майнові та немайнові вимоги позивача до відповідача, відносно яких суд повинен прийняти рішення. Обставини, які по суті своєї є доказами у справі, зокрема, підписання актів здачі–прийомки чи реєстрів, не можуть бути предметом позову, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
Чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів.
Крім того, згідно ст. 1 ГПК України особи мають право звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права чи законного інтересу.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій або утриматись від їх вчинення.
Заявлені позивачем вимоги про зобов’язання відповідача підписати реєстр і акт здачі–прийомки природного газу за Договором, які фактично є лише товарно-супровідними документами, не призводять до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір про зобов’язання відповідача підписати реєстр та акт здачі–прийомки не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2009 р. у справі № 7/133 в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач пені в сумі 41531,16 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач, прийнявши не себе зобов’язання підписати спірний акт у встановлений Договором строк, зобов’язання не виконав, що ним не заперечується.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.5 Договору, у випадку не підписання встановлених Договором актів у встановлені Договором строки, сторона, яка не підписала будь–який акт, сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5% від заставної вартості планового місячного обсягу транспортування газу у відповідному місяці за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбувалася затримка виконання зобов’язання за кожний факт не підписання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України . Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, пеня може бути нарахована за несвоєчасне виконання лише грошового зобов’язання. В укладеному Договорі сторони порушили встановлений законом принцип.
Враховуючи, що позивач нараховує пеню за невиконання не грошового зобов’язання, що суперечить положенням ст. 549 ЦК України, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 41531,16 грн. відмовляється.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2009 по даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким провадження у справі в частині позову про зобов’язання відповідача виконати свої договірні зобов’язання, що випливають з п. 4.3, 4.6 Договору про надання послуг з транспортування природного газу № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007 року, в натурі відповідно до умов Договору припиняється, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 41531,16 грн. відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 80, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Укргаз–енерго”на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 7/133 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2009 у справі № 7/133 скасувати.
3. Провадження у справі в частині позову про зобов’язання відповідача виконати свої договірні зобов’язання, що випливають з п. 4.3, 4.6 Договору про надання послуг з транспортування природного газу № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007 р., в натурі відповідно до умов Договору про надання послуг з транспортування природного газу № 21/66/Тр-07 від 30.01.2007 р. припинити.
4. В решті позову відмовити.
5 Стягнути з Відритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Маріупольгаз” (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, ідентифікаційний код 03361135, р/р 26007900175722 і філії Першого міжнародного банку м. Маріуполь, МФО 335742, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Укргаз–енерго” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 34003224) 250 (двісті п’ятдесят) грн. 16 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 7/133.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
19.05.09 (відправлено)