КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2009                                                                                           № 8/43

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Кологойда О.В. – (дов. № 2 від 12.01.2009р.)

 від відповідача - Захарченко С.М. – (дов. № 01/20-14 від 08.01.2009р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2009

 у справі № 8/43 (суддя Оленич Т.Г.)

 за позовом                               ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія"

 до                                                   ВАТ "Банк "Демарк"

              

             

 про                                                   розірвання договору та стягнення 50980,14 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Закрите акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія” звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” про розірвання договору та стягнення 50980,14 грн.

          27.01.2009р. представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог в який просив суд  розірвати договір банківського вкладу № 002-068 від 21.04.2004р., стягнути з відповідача на користь позивачу основну заборгованість в розмірі 50000 грн., 3% - в сумі 406,85 грн., інфляційні збитки в сумі 1800,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 607,07 грн. та судові витрати в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2009р. у справі № 8/43 позовні вимоги задоволенні частково.

          Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” на користь Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” 50000 грн. боргу, 500 грн. держмита та 113,01 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивачу основну заборгованість в розмірі 50000 грн., 3% - в сумі 406,85 грн., інфляційні збитки в сумі 1800,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 910,61 грн. та судові витрати в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між  Закритим акціонерним товариством “Українська екологічна страхова компанія” та Відкритим акціонерним товариством “Банк “Демарк” був укладено договір банківського вкладу №002-068 від 21.04.2008р. (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язувався відкрити позивачу депозитний рахунок, а позивач зобов'язувався протягом 3 банківських днів з моменту відкриття банком такого рахунку внести на рахунок шляхом безготівкового перерахування грошові кошти в початковій мінімальній сумі 50000грн., на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк залучення депозитного вкладу сторонами встановлений до 25.04.09р.

Відповідно до п. 1.3. Договору, встановлена процента ставка за депозитним вкладом в розмірі 13% річних.

Відповідно до банківської виписки про рух коштів на рахунку позивача від 22.04.2008р., позивач перерахував відповідачу 50000грн. з метою розміщення тимчасово вільних коштів на депозитному рахунку.

13.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача лист №100/08-5, в якому повідомив банк про намір достроково розірвати договір депозиту з 16.10.2008р., та просив перерахувати кошти, розміщені на депозитному рахунку.

22.10. 2008р. позивач направив відповідачу претензію №002-068/1, в якій вимагав повернення суми вкладу та нарахованих відсотків в строк до 25.10.2008р.

Відповідач листами від 22.10.2008р. №08/10-39 та від 07.11.2008р. №05/28-5486 відмовив позивачеві у поверненні депозитного вкладу, посилаючись на Постанову Національного Банку України від 11.10.2008р. №319 “Про додаткові заходи щодо діяльності банків”.

Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Згідно зі ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” вкладом (депозитом) визначаються кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 3.3.3 Договору, визначено право вкладника (позивача у справі) вимагати від банку дострокового повернення всієї суми або частини депозитного вкладу.

Пунктом 3.2.2 Договору встановлений обов'язок банку (відповідача у справі) за письмовою вимогою вкладника впродовж трьох банківських днів з дня надходження вимоги достроково повернути всю суму або частину грошових коштів з депозитного рахунку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Визначений в ст.1060 Цивільного кодексу України обов'язок банку повернути депозитний вклад повністю або частково на першу вимогу вкладника є встановленням права вкладника на односторонню відмову від договору або зміну умов договору.

Сторонами в Договорі також передбачено право позивача в будь-який час вимагати дострокового повернення всієї суми або частини депозитного вкладу.

Отже, позивач вимагаючи від банку повернути йому суму вкладу в повному обсязі, скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору.

Разом з тим, законодавством, яке регулює правовідносини банківського вкладу, не передбачається підстав для розірвання договору банківського вкладу за вимогою однієї із сторін. Відсутні такі підстави і в договору банківського вкладу від 21.04.2008р.

Посилання позивача як на підставу своїх вимог щодо розірвання договору на ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України колегією суддів до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом вище, договором та законом не встановлені випадки, при настанні яких договір банківського вкладу може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Що стосується істотного порушення договору, то, виходячи із змісту ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із визначення договору банківського вкладу, наведеного у ст.1058 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладався між сторонами щодо розміщення позивачем вільних коштів з метою отримання ним від відповідача процентів за користування банком цими коштами, а тому порушення банком зобов'язання по поверненню суми вкладу на першу вимогу вкладника не тягне за собою неможливості досягнення вкладником цілей цього договору. Крім того, заявляючи про істотне порушення банком договору банківського вкладу, позивач не доводить наявність шкоди, яка завдана відповідачем цим порушенням.

Посилання позивача на неможливість виконання ним умов договору про співпрацю №141 від 05.12.08р. між Моторним (транспортним) страховим бюро України та страховиком - членом МТСБУ у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за міжнародними договорами страхування (а.с.17) щодо виплати гарантійного внеску до фонду страхових гарантій, судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається із змісту цього договору строк виплати позивачем гарантійного внеску сторонами не визначено, а тому є безпідставним твердження позивача щодо можливого отримання ним збитків у вигляді упущеної вигоди через неможливість виплати гарантійного внеску. Крім того, на момент укладення даного договору позивачу було відомо про те, що відповідачем сума вкладу не повернута своєчасно.

Отже, оскільки позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від Договору, факт істотного порушення відповідачем Договору не підтверджується, а тому відсутні підстави для розірвання договору за рішенням суду з підстав істотного порушення однієї із сторін  цього договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі дострокового повернення вкладнику всієї суми депозитного вкладу (встановлення нульового залишку коштів на депозитному рахунку), цей договір вважається достроково припиненим, тобто зобов'язання за договором припиняються.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі умов Договору звертався до відповідача з вимогами про дострокове повернення банківського вкладу в сумі 50000грн. Перша вимога була надіслана відповідачу 13.10.2008р. та отримана останнім 15.10.2008р.

Відповідно до п.3.2.3. Договору, банк зобов'язувався повернути грошові кошти з депозитного рахунку протягом 3 банківських днів з дня надходження вимоги. Таким чином, відповідач повинен був повернути суму депозитного вкладу у строк до 20 жовтня 2008р. включно.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідачем зобов'язання за Договором в частині повернення коштів не виконані, оскільки, відповідач у встановлений договором строк не повернув на першу вимогу позивача грошові кошти, які знаходилися на депозитному вкладі.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності своїх дій на Постанову Правління Національного Банку України від 11.10.2008р. №319 “Про додаткові заходи щодо діяльності банків” судом до уваги не приймається, оскільки вказана Постанова, зокрема п.2.4., суперечить нормам чинного цивільного законодавства, а тому в силу ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосована судом. До того ж, суд приймає до уваги, що відповідно до ст.56 Закону України “Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку України підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України. Відповідач не надав суду доказів реєстрації вищевказаної постанови Правління НБУ в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на першу вимогу позивача депозитний вклад не повернув, порушивши тим самим прийняті на себе зобов'язання, а тому  вимога позивача в частині стягнення 50000грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 406грн.85коп. процентів річних та 1800грн. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3, п. 2.1, п. 2.2. Договору, встановлена процента ставка за депозитним вкладом в розмірі 13% річних.

Як вбачається із наданої відповідачем виписки по депозитному рахунку позивача за період з 21.04.2008р. по 09.02.2009р. позивачу щомісяця нараховувалися та сплачувалися відсотки, що не заперечується позивачем.

Отже, зобов'язання відповідача щодо нарахування та сплата вкладнику процентів за депозитним вкладом виконувалося відповідачем належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт нарахування відповідачем процентів на суму депозитного вкладу за весь час користування грошовими коштами позивача в розмірі, встановленому договором, в тому числі після отримання вимоги про дострокове повернення суми вкладу, а тому у суда відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення інфляційних витрат та процентів річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про  часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2009р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області у справі  № 8/43 від 09.02.2009р. залишити без змін.

Матеріали справи № 8/43 повернути до Господарського Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Скрипка І.М.