АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7337/15 Справа № 204/7625/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 36

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Петешенкової М.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» Дніпропетровської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення збитків та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправними дії КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради по припиненню ОСОБА_2 гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, за період із 2008 року по теперішній час.

Стягнуто із КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 гривень, а також на користь державного бюджету судовий збір в сумі 487,2 гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить частково скасувати рішення суду, та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також не врахування обставин у справі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також не врахування обставин у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП «Жилсервіс-1» від 09.10.2014 року (а.с.7).

Відповідач надає у цю квартиру послуги з теплопостачання та має надавати послуги з гарячого водопостачання, у зв'язку з чим, на ім'я ОСОБА_3 відкритий особовий рахунок НОМЕР_1.

Проте, із 2008 року відповідач не здійснює у вищевказану квартиру надання послуг з гарячого водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується представником відповідача. Крім того, цей факт встановлений рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2014 року по справі № 200/7731/13-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року, а тому суд посилаючись на вимоги ст. 61 ЦПК України зазначив, що ці обставини не потребують доказування, оскільки встановлені судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили, та визнається сторонами у справі.

До вказаних правовідносин суд обґрунтовано застосував положення ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, ч. 1 ст. 1, ст.7, ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 3,8,32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з листом відповідача від 24.07.2012 року, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання надавались без укладення договору між КП «Теплоенерго» та споживачем.

Суд врахував, що відповідач визнає факт припинення гарячого водопостачання, а також обов'язок із постачання гарячої води до квартири позивачки.

Заперечення представника відповідача, що такі вимоги вже були розглянуті на користь іншого мешканця квартири позивачки суд вважав безпідставними, оскільки зазначена обставина не перешкоджає поданню позову ОСОБА_2, оскільки остання також є споживачем послуг відповідача. Крім того, договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.01.2012 року був укладений саме з позивачкою.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що позивачка не має заборгованості перед відповідачем, а послуги з водопостачання гарячої води мають надаватися за вказаною адресою саме відповідачем, суд вважав можливим визнати протиправними дії відповідача по припиненню ОСОБА_2 гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, за період із 2008 року по теперішній час.

Також посилаючись на вимоги ст. ст. 10, 60, ч. 2 ст. 59 ЦПК України суд вважав необхідним відмовити у задоволенні позову вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивачки збитків у розмірі 1950 грн., оскільки позивачкою не надані належні докази того, що водонагрівальний котел «Gorenje» вартістю 1950 грн. був встановлений у її квартирі, та що котел був придбаний саме позивачкою.

Врахувавши вимоги ст. 23 ЦК України, досліджені обставини у справі та письмові докази, суд обґрунтовано вважав, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши що позивачка довела незаконність відключення від теплопостачання, тривалість протиправних дій з боку відповідача, а також те, що вона є добросовісним споживачем, суд вважав необхідним стягнути із відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, із відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір по справі в сумі 487,2 грн., з яких судовий збір в сумі 243,6 грн. за вимоги в частині визнання дій протиправними та судовий збір в сумі 243,6 грн. за вимоги в частині моральної шкоди, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги позивачки про те, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі щодо відшкодування збитків та моральної шкоди, оскільки судом порушено норми матеріального права, а також не враховані обставини у справі.

Як вбачається із матеріалів справи позивачкою не надані належні та достовірні докази того, що водонагрівальний котел «Gorenje» вартістю 1950 грн. був встановлений у її квартирі, та що котел був придбаний саме позивачкою.

Наявність товарного чеку про придбання водонагрівального котла ще не свідчить про те, що саме позивачка його придбала та використовує у своїй квартирі, оскільки ніякими письмовими доказами це не підтверджено. А тому суд першої інстанції правильно посилався на вимоги ст. ст. 10, 60, ч. 2 ст. 59 ЦПК України, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення збитків.

Врахувавши вимоги ст. 23 ЦК України, досліджені обставини у справі та письмові докази, суд першої інстанції також обґрунтовано вважав, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Суд врахував вимоги розумності та справедливості, те що позивачка довела незаконність відключення від теплопостачання, тривалість протиправних дій із боку відповідача, а також те, що вона є добросовісним споживачем, а тому суд вважав необхідним стягнути із відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Визначена судом сума на відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності і справедливості, характеру правопорушення, тривалості та глибини душевних страждань позивачки, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших побутових незручностей. У зв'язку із чим відсутні підстави для зміни рішення суду і в цій частині, відповідно до вимог ст.23 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що підприємство має значну заборгованість перед газопостачальними організаціями, перебуває у скрутному фінансовому становищі, відсутня технічна можливість гарячого водопостачання не тільки у квартиру позивачки, але і всього будинку, а також відсутність підстав для стягнення на користь позивачки грошової суми на відшкодування моральної шкоди, спростовуються матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджується, що із 2008 року відповідач не здійснює у вищевказану квартиру надання послуг з гарячого водопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується представником відповідача. Крім того, цей факт встановлений рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2014 року по справі № 200/7731/13-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року, а тому суд посилаючись на вимоги ст. 61 ЦПК України зазначив, що ці обставини не потребують доказування, оскільки встановлені судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили, та визнається сторонами у справі.

Суд врахував вимоги ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, ч. 1 ст. 1, ст.7, ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» .

Суд врахував, що відповідач визнає факт припинення гарячого водопостачання, а також обов'язок із постачання гарячої води до квартири позивачки.

Доводи відповідача, що такі вимоги вже були розглянуті на користь іншого мешканця цієї квартири також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки ця обставина не перешкоджає поданню позову ОСОБА_2, яка є споживачем послуг відповідача, а тому користується правом звернення до суду відповідно до вимог ст.3,10,11 ЦПК України. Також стороною договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 01.01.2012 року є позивачка.

Посилання на те, що підприємство має значну заборгованість перед газопостачальними організаціями, перебуває у скрутному фінансовому становищі, відсутня технічна можливість гарячого водопостачання не тільки у квартиру позивачки, але і всього будинку, також не підтверджено належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.57-61,64 ЦПК України.

Наявність підстав для стягнення на користь позивачки грошової суми на відшкодування моральної шкоди підтверджена фактом відсутності гарачого водопостачання, чим спричиняються позивачці значні побутові незручності, та інші негативні наслідки, а тому висновки суду у цій частині також відповідають вимогам ст.23 ЦК України.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення, передбачені ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: