ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді  Кобецької Світлани Миколаївни

При секретарі Колісник Оксані Михайлівні

Розглянувши матеріали справи:

за позовом         Сваричівської сільської ради  вул. Довга, 134, с.Сваричів, Рожнятівський

                            район, Івано-Франківська область,77605;

до відповідача   ВКП "Експрес"   в особі директора Рибчака Володимира Петровича вул.Миру,  

                            51, смт.Рожнятів, Івано-Франківська бласть,77600;

адреса для листування: ВКП "Експрес", вул. Довга, 186, с.Сваричів, Рожнятівський район,

                                        Івано-Франківська область,77605;

про розірвання договору оренди.

Представники:

Від позивача:  Рибчак М.Й.- сільський голова Сваричівської сільської ради, (довідка про

включення в ЄДРПОУ);

Від відповідача:Рибчак В.П.-директор ВКП "Експрес", (виписка з наказу №1 від 12.09.98р.);

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про розірвання договору оренди № 352 від 04.03.2008р.,

                            укладеного між   Сваричівською сільською радою та ВКП "Експрес" на

                            земельну ділянку площею 1,14 га.

       В судовому засіданні 23.12.2008р. оголошувалась перерва до 29.01.2009р.

       Представник позивача підтримав заявлений позов. Правову позицію стосовно даного спору мотивує наступним:

- між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 04.03.2003р., згідно з яким орендодавець (позивач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,14 га, що знаходиться в с.Сваричів, ур.Підмонастир;

-  Законами України "Про державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VІ змінено порядок вирахування сум земельного податку та орендної плати за землі державної та комунальної власності;

- відмову відповідача переглянути умови спірного договору в частині орендної плати, позивач вважає відсутністю взаємної згоди сторін щодо зміни умов договору, що є підставою для розірвання спірного договору.

     Представник відповідача заперечив проти позову, вказуючи  на відсутність підстав для розірвання договору  оренди земельної ділянки від 04.03.2003р., передбачених п.4 договору. Стосовно позиції позивача про зміну розміру орендної плати, відповідач вказує на рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 (v 010р710-08) від 22.05.2008р., яким ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України", що слугували збільшенню розміру орендної плати відповідачу, визнано неконституційними.

   Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд, -

                                                   в с т а н о в и в :

   Між Сваричівською сільською радою та ВКП "Експрес" 04.03.2003р. укладено договір оренди земельної ділянки, з огляду на який орендодавець (позивач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,14 га, що знаходиться в с.Сваричів, ур.Підмонастир.

     Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

    Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

     Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом (ч.2 абз. 2 ст.16 ЦК України).     

      Договір оренди земельної ділянки від 04.03.2003р. укладений в межах чинного

законодавства України - є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

     З огляду на п.4 договору, підставами його розірвання є: взаємна згода сторін, вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов"язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря.   

    Поняття договору оренди землі, його форма, порядок укладення, розірвання, чинність, термін дії, визначені у  ЗУ "Про оренду землі" від 06.10.98р. із змінами і доповненнями.

     Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов"язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов"язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства  (ст.13 ЗУ "Про оренду землі").

    На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов"язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об"єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельник кодексом України та іншими законодавчими актами України.

     Частина 2 ст.25  ЗУ "Про оренду землі" вказує на обов"язки орендаря, зокрема, орендар зобов"язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому порядку; виконувати встановлені щодо об"єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реакційного та історико-культурного призначення; у п"ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

     Аналізуючи вище вказані правові норми, суд встановив, що жодна з наведених підстав не має місця в даному спірному випадку, а отже не може бути підставою для розірвання договору.

    В силу ст.651 ЦК України  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

      Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом  (ч.2 ст.651 ЦК України).      

    Як вказує ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.  

     Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст.188 ГК України).

      Більше того, позивачем в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не наведено підстав  

які б слугували  розірванню спірного  договору, а доводи позивача зводяться виключно до того, що непогодження відповідача стосовно зміни плати за оренду земельної ділянки є підставою для  розірвання  договору  оренди земельної ділянки від 04.03.2003р.

     Стосовно такої позиції позивача, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. по справі № 1-28/2008, положення ст.67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  визнані неконституційними,

втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто, правовий акт, на основі якого позивачем встановлено нову ставку земельного податку на землю та ставку орендної плати за землю відповідачу,  втратив свою чинність 22.05.2008р.

   Позивачем не наведено в судовому засіданні та не знайшли свого підтвердження факти передбачені самим договором (п.4) та вище вказаними нормативно-правовими актами, які могли б слугувати підставою для розірвання спірного договору. Зокрема, взаємна згода сторін на розірвання договору чи добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки відсутні, що вбачається з відзиву на позов та пояснень представників сторін. Стосовно невиконання відповідачем обов"язків згідно умов договору, то позивач ствердив, що відповідач належним чином виконує взяті на себе обов"язки, крім того, факт плати за оренду землі підтверджують платіжні доручення: № 90 від 13.02.2004р. на суму 600,03грн. (орендна плата - 418,86грн., земельний податок - 181,17грн.), № 96 від 10.02.2005р. на суму 600,03грн. (орендна плата - 418,86грн., земельний податок - 181,17грн.), № 69 від 10.02.2006р. на суму 418,86грн., № 63 від 05.02.2007р., № 29 від 21.01.2008р. на суму 837,72грн.,  № 61 від 06.02.2009р. на суму 418,86грн. (наявні в матеріалах справи). Щодо  припинення діяльності орендаря, що могло б послугувати підставою для розірвання договору, то такий факт відсутній в даному випадку.  

    Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що перелік підстав розірвання договору є вичерпним. Обгрунтування позивача та посилання його на  відмову відповідача переглянути умови спірного договору в частині орендної плати, на думку суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

       Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для висновку про наявність істотного порушення договору з боку орендаря, отже і для висновку про наявність підстав для розірвання договору. Позивачем не наведено суду доводів щодо наявності інших, передбачених законодавством України підстав для розірвання договору.

        З огляду на вимоги ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем не доведено обставини, на які  він посилався, як на підставу своїх вимог.

      Отже, вимога позивача про  розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.03.2003р.  не обгрунтована та задоволенню не підлягає.          

       Враховуючи приписи ст.49 ГПК України,  судові витрати  слід залишити за позивачем.       

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 204, 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                                  С.Кобецька

                                                                              Рішення підписано 24.02.2009р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук