ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
27.06.06 Справа № 5/1391-19/269
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 3992/10-010 від 20.02.2006 року (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)
на постанову Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року
у справі № 5/1391-19/269
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХХХ», м. Львів (далі ТзОВ «ХХХ», м. Львів)
до відповідача: ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
За участю представників:
від позивача –ХХХ - представник
від відповідача –ХХХ –головний державний податковий інспектор
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року у справі № 5/1391-19/269 задоволено позовні вимоги ТзОВ «ХХХ», м. Львів: скасовано податкові повідомлення –рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року та № 0005882320/0/30491 від 03.12.2004 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги заниження позивачем у перевіреному періоді валових витрат на суму, що перевищує суму заниження доходу, в зв’язку з чим відсутні підстави для донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток; застосування п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у розрахунках за векселями цією нормою не передбачене.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подано апеляційну скаргу № 3992/10-010 від 20.02.2006 року, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області у даній справі та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Скаржник обґрунтовує свої вимоги наступним:
— частиною 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються; також відповідно до п. 4.5 ст. 4 вказаного Закону у разі, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування; в даному випадку борг покупця (ТзОВ «ХХХ») визнано безнадійним самим позивачем;
— позивачем в порушення пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до валового доходу 162800,00 грн. прибутку від операцій з цінними паперами та 20400,00 грн. доходу від надання послуг оренди.
Скаржником подано також доповнення до апеляційної скарги від 19.06.2006 року.
Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу від 27.03.2006 року, в якому просить постанову господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що скаржником не враховано, що положення п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»стосується визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань при здійсненні операцій з випуску векселів, а не операцій з придбання товару; відповідачем при проведенні перевірки не взято до уваги збитки від операцій з цінними паперами, які утворилися у позивача станом на 01.01.2003 року та підлягали врахуванню у зменшення фінансових результатів від операцій з відповідними видами цінних паперів майбутніх періодів до повного погашення таких збитків.
Вивчивши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено документальну перевірку ТзОВ «ХХХ», про що складено акт перевірки від 01.12.2004 року № 257/23-2/25554298. Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що в порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем недовключено до валового доходу доходи від продажу цінних паперів та дохід від надання послуг оренди. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до валових доходів за 2003 рік дохід від списання неоплачених векселів в сумі 305922,72 грн., але не виключено з податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 50987,00 грн. в грудні 2003 року.
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005882320/0/30491 від 03.12.2004 року, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 54960,00 грн., в т. ч. 45800,00 грн. –основний платіж та 9160,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення - рішення № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 74856,00 грн., в т. ч. 49904,00 грн. –основний платіж та 24952,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0005882320/0/30491 від 03.12.2004 року.
В акті перевірки зазначено, що позивачем недовключено до валового доходу доходи від продажу цінних паперів та від надання послуг оренди.
Приймаючи постанову з даного питання, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. У випадку якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутній звітних періодів. Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 року № 1957-IV, сума від’ємного фінансового результату (балансові збитки) від операцій торгівлі з цінними паперами, що утворилася у платників податку станом на 01.01.2003 року в окремому податковому обліку фінансових результатів у цілому за всіма видами цінних паперів відповідно до норм пункту 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розподіляється по видах цінних паперів та враховується починаючи з першого кварталу 2003 року у зменшення фінансових результатів від операцій з відповідними видами цінних паперів майбутніх періодів до повного погашення такого від’ємного значення. Як вбачається з наявної в матеріалах справи Декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік, у рядку 1.3 Додатку К3 до декларації фінансовий результат від операцій з цінними паперами станом на 01.01.2003 року мав від’ємне значення і становив - 2350,8 тис. грн. Дана обставина перевіряючи ми при проведенні перевірки не врахована, в зв’язку з чим судом зроблено обґрунтований висновок, що відсутні підстави вважати факт вчинення підприємством правопорушення об’єктивно встановленим і донараховувати податкове зобов’язання по податку на прибуток та застосовувати штрафні санкції.
Щодо податкового повідомлення - рішення № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року.
Як вбачається з матеріалів перевірки, позивачем отримано товари (роботи, послуги) від ТзОВ «Автотранспо»та ТзОВ «Елеком», на суму заборгованості видано векселі, які, однак, не були пред’явлені до оплати в термін, визначений для їх погашення. В зв’язку з чим позивачем забезпечену векселями суму 305922,72 грн. як безнадійну заборгованість включено до валових доходів 2003 року, однак не виключено з податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 50987,00 грн. в грудні 2003 року.
Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об’єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов’язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі –вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів(робіт, послуг), без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями –договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Частиною 3 п. 4.8 ст. 4 даного Закону визначено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. Помилковим є висновок суду першої інстанції, що вказана норма стосується визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань при здійсненні операцій з випуску векселів, а не операцій з придбання товару.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 4.5 ст. 4 зазначеного Закону (в редакції, що діяла станом на грудень 2003р.) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю. Враховуючи наведене, а також те, що позивачем в податковому обліку при відображенні операцій з даними контрагентами здійснено коригування валового доходу, у останнього були всі правові підстави для коригування сум податкового кредиту в результаті визнання боргу перед ТзОВ «Автотранспо»та ТзОВ «Елеком»безнадійним.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, свідчать про наявність підстав для скасування судового рішення в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 КАС України, —
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року у справі № 5/1391-19/269 частково.
Відмовити в позові в частині скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0005912320/0/30489 від 03.12.2004 року.
В решті постанову Господарського суду Львівської області від 03.02.2006 року у даній справі залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.