донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.03.2007 р. справа №18/421а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
|
|
суддів |
|
|
|
|
|
при секретареві судового засідання |
|
|
за участю представників сторін: |
|
від позивача: |
ОСОБА_2 -представник, за дов. НОМЕР_1 |
|
від відповідача: |
Савенкова Ю.В. -головний спеціаліст-юрисконсульт, за дов. №б/н від 02.01.2007р. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області |
|
на постанову господарського суду |
Донецької області |
|
від |
07.12.2006 р. |
|
у справі |
№ 18/421а ( суддя Овсяннікова О.В. ) |
|
за позовом: |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області |
|
до відповідача: |
Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області |
|
про |
зобов'язання вчинити певні дії |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 07.12.2006 р. у справі № 18/421а ( суддя Овсяннікова О.В. ) відмовлено у задоволені позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області, про зобов'язання відповідача закрити його справу як платника страхових внесків та зняти його з обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, як підприємця -фізичну особу і видати відповідну довідку для органів державної реєстрації, без вимоги сплати незаконно нарахованих сум.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови та прийняття нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права. Позивач зазначає, що висновок господарського суду, що при вирішенні спору не можливо застосовувати норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не ґрунтується на чинному законодавстві. Вищенаведений Закон продовжує регулювати відносини, пов'язані з погашенням зобов'язань перед державним цільовими фондами, що витікає з його назви, преамбули, ст. 2.1.2. З прийняттям Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зазначені положення з Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не виключені. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не регулює такі відносини, як конфлікт інтересів платника страхових внесків і Пенсійного Фонду, тому застосування ст. 4.4.1. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цілком можливе. Позивач просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області, вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою. Відповідач вважає, що позивач безпідставно посилається на Закон України „Про систему оподаткування” та Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в той час як з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”
Відповідач зазначає, що згідно ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п. 8 ст. 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, який діяв протягом періоду січень-березень 2005 року, встановлений фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідач вважає, що обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності і не регулюється Законами України „Про систему оподаткування” та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідач просить залишити постанову господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Макіївка, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, про що зроблено запис до єдиного державного реєстру - НОМЕР_2. Позивачем обрано особливий спосіб оподаткування - фіксований податок.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р., ст. 2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р., та згідно заяви суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, на підставі розпорядження №513 від 16.08.2006р. працівниками Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки проведена позапланова перевірка додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом ПФУ по страхових внесках та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб страхувальником суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2003р. по 16.08.2006р.
Перевіркою виявлені порушення п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. та п.11.12 ст. 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України від 16.01.2004р. №64/8663 зі змінами та доповненнями, а саме: страхувальник СПД ОСОБА_1 не надав розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005р. в строки визначені законодавством.
Також перевіркою встановлено, що згідно ст. 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які у 1 кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування зобов'язані сплатити до Пенсійного Фонду України фіксований розмір страхового внеску. СПД ОСОБА_1 станом на 01.08.2006р. не сплатила фіксований розмір страхового внеску за січень-березень 2005р. у розмірі 227 грн. 55 коп. (251 грн. 55 коп. -24 грн. 00 коп.) з урахуванням зарахованої частини фіксованого податку.
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Макіївка, звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконним акту НОМЕР_3 позапланової перевірки додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом по страховим внескам і формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб та зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки закрити справу платника страхових внесків, зняти з обліку як підприємця та видати відповідну довідку для органів державної реєстрації.
Заявою від 07.12.2006 року позивач змінив предмет позову і просив господарський суд зобов'язати відповідача закрити його справу як платника страхових внесків та зняти його з обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки, як підприємця-фізичну особу і видати відповідну довідку для органів державної реєстрації, без вимоги сплати незаконно нарахованих сум. Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду від 07.12.2006р. по справі №18/421а відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.01.2004 р. регулюються нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р.
Згідно ст. 18 зазначеного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Діючим законодавством не передбачено встановлення пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень зазначеного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону.
Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах. передбачених законодавством, або за договорами цивільно -правового характеру для осіб, зазначених у п. п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників у розмірі 32% суми фактичних витрат на оплату праці та 4% - від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів.
Відповідно до п. п. 3 п. 9 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які не користуються працею найманих працівників передбачена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування -32%.
Згідно ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 17 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування”, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків та зборів, ставки та механізм справляння яких не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 р.
Статтею 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п. п. 3 ст. 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Крім того, пунктом 5 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють господарські операції.
Аналізуючи наведені вище норми Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Статтею 45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” передбачено, що підприємці повинні сплатити до фонду фіксований розмір страхових внесків за січень, лютий та 30 днів березня із розрахунку 83 грн. 84 коп. за місяць, який діяв до 31.03.2006р., а остаточний розрахунок здійснюється до 01.04.2006р., якщо законодавством не буде передбачено інше врегулювання цієї проблеми.
Згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005р.” сплата та зарахування до бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та фіксованого податку здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2005р.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.12.2004р. був перерахован фіксований податок за січень-березень 2005 року у розмірі 240 грн. 00 коп, з якого в рахунок сплати страхових внесків зараховано 10%, тобто 240грн.*10%=24 грн. 00 коп. Сума страхових внесків у фіксованому розмірі, що не сплачена позивачем складає 227 грн. 52 коп. З огляду на вимоги законодавства дана сума є обов'язковою для сплати страхувальником.
Судова колегія вважає, що господарський суд обгрунтовано не прийняв посилання позивача на ст. 4.4.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” №2181, оскільки з 01.01.2004 року набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058, яким слід керуватися у відносинах з Пенсійним Фондом України щодо сплати страхових внесків.
Відповідно до п. 3.4.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663 орган Пенсійного Фонду України закриває справу платника після остаточного погашення ним недоїмки зі сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного Фонду.
З огляду на викладене господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що до погашення позивачем недоїмки до бюджету Пенсійного Фонду України відповідач не має права закривати його справу, як платника страхових внесків та знімати його з обліку.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки Донецької області діяло у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного вище вбачається, що позивач, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Макіївка, не довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги.
З урахуванням приписів Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. та “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 р., Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, про зобов'язання відповідача закрити його справу як платника страхових внесків та зняти його з обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м.Макіївки, як підприємця-фізичну особу і видати відповідну довідку для органів державної реєстрації, без вимоги сплати незаконно нарахованих сум.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, постанова відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Макіївка Донецької області, на постанову господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. у справі №18/421а - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 07.12.2006р. у справі №18/421а ( суддя Овсяннікова О.В. ) - залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 12.03.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 примір.
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -до справи
2 -ДАГС