донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.02.2007 р. справа №7/244пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Плохіх В.О. - довіреність № 25388/10/10-013 від 29.12.06р., |
від відповідачів: | не з"явились, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Костянтинівка |
на рішення (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 07.12.2006 року (повний текст підписано 12.12.06р.) |
по справі | №7/244пд (суддя Малашкевич С.А.) |
за позовом | Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції м.Костянтинівка |
до | Приватного підприємства "Інтерліга" м.Костянтинівка Товариства з обмеженою відповідальністю "Краус-Інтел" м.Харків |
про | визнання недійсною угоди на підставі ст.49 ЦК України із застосуванням відповідних наслідків (в редакції заяви від 11.10.06р. (л.с.71-72) |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка та Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків про визнання недійсною, на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України, усної угоди від 15.07.2003 р., як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства, а також про стягнення з другого відповідача на користь першого відповідача одержаних за угодою коштів в сумі 1 305, 00 грн. та матеріальних цінностей на суму 4 950, 00 грн., а з першого відповідача у доход держави матеріальні цінності на суму 6 255, 00 грн., отриманих ним за угодою.
Завою від 11.10.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною усну угоду купівлі-продажу від 15.07.03р., укладену між Приватним підприємством „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка та Товариством з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків згідно накладної № 57 від 15.07.03р. на загальну суму 6255грн. (див. л.с.71-72).
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.12.03р. (повний текст підписано 12.12.06р.) по справі № 7/244пд Костянтинівській об’єднаній державній податковій інспекції м. Костянтинівка було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною усної угоди від 15.07.2003 р., укладеної між Приватним підприємством „ІнтерЛіга” м. Костянтинівка та Товариством з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків, згідно накладної № 57 від 15.07.2003 р., та про стягнення 6 255, 00 грн.
В зазначеному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами не доведено наявності у сторін умислу щодо укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а сама по собі угода купівлі-продажу м’яса не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області по справі № 7/244пд від 07.12.06р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що повний текст рішення господарського суду Донецької області не отримав станом на 18.12.06р. При цьому, не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що воно підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права та неоднаковим застосуванням судами першої інстанції однієї й тієї ж норми права при розгляді аналогічних справ.
Скаржник зазначає, що він вже звертався до господарського суду першої інстанції з аналогічними позовними вимогами про визнання недійсними угод купівлі-продажу, які були укладені між ПП „ІнтерЛіга” та ТОВ „Краусс-інтел” з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства у відповідності до вимог ст.49 ЦК УРСР 1963р. При цьому рішеннями від 18.09.06р.: № 26/173пд та № 26/169пд позовні вимоги Костятинівської ОДПІ були задоволені.
За письмовими уточненнями до апеляційної скарги (вих. 2719/10/10-013 від 10.02.07р.) позивач також зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що застосування наслідків, передбачених ст.49 ЦК УРСР України 1963р. до господарських відносин, що виникли між відповідачами в липні 2003р. є безпідставними у зв’язку з набуттям чинності Цивільним кодексом України з 01.01.04р., який не містить публічно правові наслідки, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР. Вважає такий висновок суду помилковим та посилається при цьому на ті обставини, що податковий орган вже звертався до господарського суду з позовом про визнання недійсною угоди на підставі ст.207 ЦК України з застосуванням наслідків, передбачених ст.208 ГК України, у задоволенні яких позивачу також було відмовлено за рішенням господарського суду від 07.07.06р. у справі № 34/150пд з врахуванням приписів п.4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких положення цього кодексу застосовуються до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України лише щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Заявник апеляційної скарги наполягає також на тому, що судом встановлено, що оскаржена угода була укладена між відповідачами 15.07.03р. та виконана в повному обсязі 02.10.03р., тобто правовідносини між відповідачами закінчилися до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, тому відсутні підстави для застосування законодавства, на якому ґрунтуються позовні вимоги ОДПІ.
Вважає також, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності доказів в підтвердження укладання спірної угоди відповідачами з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, є необґрунтованим, так як під час розгляду справи судом не оцінено в якості такого доказу лист ДПІ у Комінтернівському районі м.Харькова № 782/23-506 та не досліджено, що за оскарженою угодою купівлі-продажу відповідач 2 отримав дохід у липні 2003р., який не був ним задекларований, що є порушенням ст.67 Конституції України та суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали, в засідання апеляційної інстанції не з’явились, про день та час розгляду скарги були повідомлені належним чином.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.07р. для розгляду апеляційної скарги Костятинівської об’єднаної державної податкової інспекції по справі № 7/244пд призначена колегія суддів у складі: Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.
Заслухавши пояснення представників податкового органу та дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду відповідає чинному законодавству і скасуванню, з підстав, викладених у скарзі, не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” поставило Приватному підприємству “ІнтерЛіга” м’ясо - свинину у кількості 300 кг, м’ясо - яловичину у кількості 338 кг на загальну суму 6 255грн., в.т.ч. ПДВ в сумі 1042,50грн., що підтверджується товарною накладною № 57 від 15.07.2003р. Оплата за поставлену продукцію була здійснена ПП “ІнтерЛіга” частково: шляхом взаємозаліку на суму 4 950грн., в т. ч. ПДВ 825грн., (на адресу ТОВ „Краусс-інтел” було відвантажено склополотно у кількості 9900 м. кв. за ціною 0,41 грн. за накладною № 3/1 від 03.07.2003 р.) та готівковими коштами в сумі 1 305грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 312 від 02.10.2003 р.
Суд першої інстанції, встановивши, що предметом дослідження даної справи є встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, як встановлено ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963р., дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не були надані докази на підтвердження того, що, укладаючи спірну угоду, відповідачі діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Так, наявність умислу, який суперечить інтересам держави і суспільства, на думку позивача, є приховування доходів, ухилення від сплати податків у Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків.
Проте, за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.10.2005 р., були визнані недійсними установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків з моменту їх реєстрації.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури підприємства, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема, держави. Факт скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Таким чином, наявність умислу, який суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки наявність противоправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Краусс-інтел” м. Харків не є предметом дослідження в даному випадку, що також обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи.
Крім цього, суд першої обґрунтовано зазначив, що, згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу, рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду лише щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Як вбачається, даним рішенням встановлено лише, що установчі документи ТОВ „Краус-Інтел” є такими, що суперечать чинному законодавству, фактів, які свідчать про наявність противоправного умислу при укладанні господарських угод зазначеним підприємством та мають значення для вирішення спору, зазначеним рішенням не встановлено. В зазначеному рішенні також відсутні обставини, встановлені в підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Сама по собі угода купівлі-продажу м’яса не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом з цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що рішення районного суду не звільняє позивача від надання належних доказів, для підтвердження і встановлення господарським судом наявності умислу відповідача на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, які не були надані позивачем згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, при цьому твердження позивача ґрунтуються на обставинах, які не стосуються предмету цього спору і не мають правового значення для справи.
Враховуючи, що позивачем належними доказами не доведено наявності у сторін умислу щодо укладання угоди з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Заперечення податкового органу в апеляційній скарзі стосовно врахування судом першої інстанції приписів Цивільного кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на ті обставини, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області прийнято на підставі ст.49 Цивільного кодексу України від 1963р., про що вбачається як з мотивувальної та і з резолютивної частини рішення. Посилання суду першої інстанції на норми Цивільного кодексу, який набрав чинності з 1 січня 2004 року не вплинули на результат розгляду спору.
При оцінці спірних правовідносин врахована правова позиція Верховного суду України, викладена в Постанові Верховного суду України від 14.02.06р. у справі № 21-321в005.
Ствердження скаржника стосовно неврахування місцевим господарським судом певних доказів, а саме листа ДПІ у Комінтернівському районі м.Харькова № 782/23-506, як доказу, що свідчить про укладення спірної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, також не приймаються судовою колегією до уваги, так як зазначений лист свідчить лише про порушення норм податкового законодавства, а саме Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Про податок на додану вартість” та інших, відповідальність за порушення яких встановлена законодавством з питань оподаткування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 91-93, 99, 101-102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С ТА Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області господарського суду Донецької області від 07.12.06р. (повний текст підписано 12.12.06р.) по справі № 7/244пд –залишити без змін.
Апеляційну скаргу Костятинівської об”єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Донецької області від 07.12.06р. (повний текст підписано 12.12.06р.) по справі № 7/244пд –залишити без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС