ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2015 року № 826/6798/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Капітал», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування дозволу.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Капітал», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила: - визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р.; - скасувати (анулювати) Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р., виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що оспорюваний Дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. є протиправним, оскільки: - проектна документація на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає містобудівній документації та Генеральному плану м. Києва, що є порушенням ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності; - документи на земельну ділянку для розробки проекту не відповідають документам на право власності, що є порушенням 13 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466. Таким чином, на переконання позивача Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. відповідачем видано на підставі недостовірних даних наданих ТОВ «Терра Капітал», чим порушено публічні права та інтереси позивача, з огляду про що позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, проте через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, у якому зазначив про повну відповідність Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. приписам чинного законодавства, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи - ТОВ «Терра Капітал» проти задоволення позову заперечив з мотивів дотримання приписів законодавства при видачі Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р.

Третя особа - ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила покликаючись на правомірність спірного Дозволу та не доведення позивачем перед судом факту порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що позов не підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач видав замовнику будівництва - ТОВ «Терра Капітал» Дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного комплексу (І черга будівництва. Будинки № 1, 2, 3) АДРЕСА_1 за №ІУ115150130533 від 13.01.2015.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю спірного Дозволу, вважаючи його таким, що прийнятий з численними порушеннями приписів чинного законодавства, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, визначення правомірності дій відповідача при видачі Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Спірні правовідносини урегульовані приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466).

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з п. 2 Порядку № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.

Відповідно до п. 18 Порядку № 466, для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право подати особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5.

До заяви додаються: - копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; - проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; - копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта; - копія ліцензії, яка дає право на виконання будівельних робіт, засвідчена в установленому порядку (подається у разі потреби); - копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; - копії кваліфікаційних сертифікатів, засвідчені в установленому порядку, подаються з 1 червня 2012 р. (крім сертифікатів інженерів технічного нагляду, які подаються з дня набрання чинності цим Порядком).

Інспекція протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову в його видачі.

Як свідчать матеріали справи, замовником будівництва - ТОВ «Терра Капітал» до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт (вх.№ 40-290 від 13.01.2015) відповідачеві були подані: - проектна документація разом з експертним звітом на виконання експертизи проекту будівництва від 25.12.2014; копія рішення Київської міської ради №67/1901 від 26.07.2007 «Про заміну цільового призначення та передачу земельних ділянок ТОВ «МАЙК»; - копії договору купівлі - продажу земельної ділянки від 01.07.2009; витягу з державного реєстру правочинів № 8714575; ліцензії Держархбудінспекції України серії АЕ № 289329 від 31.01.2014 з додатком; - копії ліцензії Держархбудінспекції України серії АВ № 589307 від 13.07.2011 з додатком; наказу № 05/01-02 від 05.01.2015 про призначення ОСОБА_6 відповідальним за здійснення технічного нагляду з кваліфікаційним сертифікатом серія НОМЕР_1 від 15.05.2012; наказу № 28 від 16.06.2014 про призначення ОСОБА_7 відповідальним за виконання будівельних робіт; наказу № 01/14 від 09.04.2014 про призначення ОСОБА_8 відповідальним за здійснення технічного нагляду з кваліфікаційним сертифікатом серія НОМЕР_2 від 29.03.2013; - містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки.

За результатом розгляду вказаних документів, відповідачем було 13.01.2015 видано Дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного комплексу (І черга будівництва. Будинки № 1, 2, 3) АДРЕСА_1 за №ІУ115150130533.

Поряд з цим, суд приймає до уваги, що відповідно до відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дозвіл на виконання будівельних робіт є чинним до завершення будівництва.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як встановлено ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до пп.7 п. а) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Крім того, відповідно до статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій належить до делегованих повноважень у галузі будівництва виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 20 Порядку № 466, підставою для відмови у видачі дозволу є: - неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; - невідповідність поданих документів вимогам законодавства; - виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у видачі дозволу, з огляду про що обумовлюється висновок про відповідність дій відповідача приписам чинного законодавства.

Також суд вважає за доцільне зазначити проте, що дії щодо видачі чи відмови у видачі дозволу не створюють будь-яких правових наслідків та суті є лише процедурним заходом вчиненим у межах спірних правовідносин на виконання покладених на відповідача повноважень.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії відповідача щодо видачі Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р., не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення її прав та не породжують для неї будь-яких обов'язків, та враховуючи, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України має законодавчо визначене право на видачу таких дозволів, то дії щодо його видачі, не можуть вважатись протиправними. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги про скасування (анулювання) Дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р., суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється зокрема вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру.

Відповідно до п. 6 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано: 1) органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: а) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; б) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; 2) адміністративним судом за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо застосування такого заходу реагування у разі перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю, якщо таке перешкоджання було здійснено протягом одного року після накладення штрафу за зазначене порушення.

Суд звертає увагу на те, що вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/14623/12.

Також, в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі постанови про призначення перевірки від 06 лютого 2015 року, винесеної старшим слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві Рябчуком О.Ю. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Департамент) було здійснено позапланову перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Терра Капітал» та встановлено, що земельна ділянка 7,0671 га належить замовнику на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та направо постійного користування землею, договорів оренди землі за № 09-8-00089 від 24.10.2007р. та 40080 кв. м. згідно договору оренди земельної ділянки зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.10.2007 №66-6-00421.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Терра Капітал» отримані вихідні дані на будівництво, а саме: містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.03.2014 №2144/0/012/009-14 та ТУ для підключення об'єкта до інженерних мереж.

Водночас, проектна документація розроблена ТОВ «Творча майстерня «Золотий берег», під керівництвом головного архітектора проекту ОСОБА_8 та отримано експертний звіт від 25.12.2014 № 0041-2548-14/УЕБ.

Будівельні роботи на будівельному майданчику виконує генеральна підрядна організація - ПП «УКРБАЛТБУД».

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи із наведених вище приписів чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що час виникнення спірних правовідносин у відповідача відсутні були правові підстави для видачі замовнику - ТОВ «Терра Капітал» Дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-офісного комплексу (І черга будівництва. Будинки № 1, 2, 3) АДРЕСА_1.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Позивачем до суду не надані доводи щодо порушення Держархбудінспекцією України її прав та інтересів при видачі оскаржуваного дозволу.

Оскільки позивачем заявлено позов про оскарження рішення відповідача, суд вважає за доцільне зазначити, що під актом індивідуальної дії можна розуміти виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані, тобто у замовника будівництва та генерального підрядника.

Крім того, за змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт, має особа, якої він стосується.

При цьому, визначальною ознакою акта індивідуальної дії є обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (кола суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

За наслідком розгляду справи, суд дійшов до висновку, що Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. у розумінні Кодексу адміністративного судочинства не актом індивідуальної дії по відношенню до позивача; не застосовується до позивача у межах спірних правовідносин; не впливає на обсяг прав та інтересів, гарантованих позивачеві чинним законодавством, а відтак не є таким, що порушує законні права позивача.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи, належними доказами, наявними у матеріалах справи підтверджено, що Дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ 115150130533 від 13.01.2015р. видано у повній відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак він є правомірним. При цьому, позивачем не наведено, а судом у ході судового розгляду справи не виявлено обставин, що у силу приписів ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» свідчили про наявність правових підстав для анулювання спірного Дозволу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А.Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин