донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
13.03.2007 р. справа №23/372а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
при секретареві судового засідання |
За участю представників сторін: |
від позивача: | не з’явився |
від відповідача: | не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 26.12.2006 р. |
у справі | №23/372а ( суддя Забарющий М.І. ) |
за позовом: | закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк |
до відповідача: | Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області
|
про | визнання рішення №66 від 12.07.2006р. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню |
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 26.12.2006 р. по справі №23/372а (суддя Забарющий М.І.) відмовлено у задоволені позову закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк, до Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області, про визнання рішення №66 від 12.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків неправомірним та скасування його повністю.
Не погоджуючись з постановою господарського суду, позивач, закрите акціонерне товариство „Енерговугілля”, м.Донецьк, звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови господарського суду.
Скаржник вважає, що при винесенні постанови господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Позивач зазначає, що його підприємство є збитковим, основна діяльність якого є видобудування та переробка вугілля, на підприємстві існує заборгованість з виплати заробітної плати саме за той період, за який складена вимога. Позивач вважає, що при дотриманні вимог п.п.5.1.5., 5.1.6. Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України”, у підприємства немає несвоєчасної сплати страхових внесків, тому відповідач склав вимогу неправомірно.
Закрите акціонерне товариство „Енерговугілля”, м.Донецьк, просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача. Також позивач просив суд розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.
Представник відповідача, Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області, в засідання суду не з’явився. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що вважає постанову господарського суду законною та обгрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду залишити без змін. Також відповідач просив суд розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Страхувальником в особі Олександрійської філії ЗАТ „Енерговугілля” за лютий –квітень 2005 року, січень – лютий 2006 року самостійно був визначений фонд оплати праці по підприємству та взято зобов’язання щодо розміру відрахувань по страховим внескам.
Відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області, прийняв рішення №66 від 12.07.2006р. про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків.
Цим рішенням відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. за несплату або несвоєчасну сплату внесків застосовано до ЗАТ „Енерговугілля” від імені якого діє страхувальник в особі Олександрійської філії ЗАТ „Енерговугілля” штраф в розмірі 113 544 грн. 00 коп. та нарахована пеня в розмірі 36 094 грн. 00 коп.
Позивач звернувся з позовом про визнання рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області №66 від 12.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного Фонду неправомірним та скасування його повністю. Господарським судом відмовлено у задоволенні позову.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду від 26.12.2006 р. у справі №23/372а відповідає вимогам норм матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року набрав чинності з 01.01.2004 року, тому фінансові та адміністративні санкції, а також пеня, передбачені статтею 106 Закону, застосовуються за порушення, вчинені з 01.01.2004 року.
Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах. передбачених законодавством, або за договорами цивільно –правового характеру для осіб, зазначених у п. п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Згідно ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків повинно здійснюватися страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків, фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, яка розрахована за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
З матеріалів справи вбачається, що позивач своєчасно не сплатив страхові внески та не надав суду доказів, що своєчасно сплатив відповідачу страхові внески, тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що відповідач обгрунтовано застосував до позивача фінансові санкції передбачені ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Беручи до уваги викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач, Управління Пенсійного Фонду України в м.Олександрії Кіровоградської області, обґрунтовано прийняв спірне рішення про застосування фінансових санкцій.
Згідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб”єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб”єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія вважає, що відповідач належним чином довів правомірність свого рішення №66 від 12.07.2006р. про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного вище вбачається, що позивач не довів у розумінні статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України свої вимоги та заперечення щодо обгрунтування позовних вимог та апеляційної скарги.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, про визнання рішення №66 від 12.07.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.
З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги Конституції України, Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.07.2003р., ст. ст. 2, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційної скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 187, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Енерговугілля”, м.Донецьк, на постанову господарського суду Донецької області від 26.12.2006 р. у справі №23/372а – залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 26.12.2006 р. у справі №23/372а ( суддя Забарющий М.І. ) –залишити без змін.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений та підписаний 15.03.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
2 –ДАГС