Апеляційний суд міста Києва
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
12 березня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М. за участю ОСОБА_3 - особи, щодо якої винесено постанову, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя Автономної Республіки Крим, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року,
у с т а н о в и в :
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Як встановив суд, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, 22 грудня 2014 року о 9 годині 20 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем “Opel Vectra” д/н НОМЕР_1 на вул. Стальського в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп'яніння ухилився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді місцевого суду скасувати як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суддею не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Так, справу розглянуто без участі апелянта і за відсутності даних про своєчасне сповіщення про місце і час судового засідання, внаслідок чого порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, в тому числі довести обставини, які виключають відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення та можуть бути враховані при накладенні стягнення.
За твердженням ОСОБА_3, він, дійсно, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки поспішав до знайомої в лікарню, про що зазначив у протоколі.
__________________________________________________________________________________________
Справа № 33/796/322/2015 Постанова винесена суддею Хімічем В.М.
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП
Працівник ДАІ, не складаючи протокол про адміністративне правопорушення, відпустив його та повернув документи. Оскільки протокол не заповнювався, свідки при цьому присутні не були, і копію він не отримав. До того ж, відомості у протоколі стосовно місця проживання в м. Севастополі не відповідають дійсності, і мешкає він в м. Козятині Вінницької області. Звертає увагу на те, що є годувальником сім'ї, утримує малолітню доньку, працює водієм у суб'єкта підприємницької діяльності, а тому єдиним джерелом його доходу є робота, пов'язана з правом керування транспортними засобами, позбавлення якого позбавить належного матеріального забезпечення його та родину.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, пропуск якого мотивує тим, що справу розглянуто без його участі, копія постанови судді всупереч вимогам ст.285 КУпАП йому не направлялася, і про існування прийнятого рішення він дізнався лише 02.02.2015 року, коли звернувся до відділу ДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 підтримав клопотання про поновлення процесуального строку та апеляційну скаргу, і пояснив, що 22.12.2014 року був зупинений працівником ДАІ під час керування автомобілем “Opel Vectra” д/н НОМЕР_1 на вул. Стальського в м. Києві. Він відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки хотів поставити автомобіль на майданчику біля магазину "Епіцентр", а також не міг залишити начальницю, яка поспішала в лікарню. Протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складався, і свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в присутності яких він нібито відмовився від проходження огляду, не було.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, її розглянуто за відсутності ОСОБА_3 та даних про його своєчасне сповіщення. За наявними у протоколі даними правопорушник проживає за адресою: АДРЕСА_3, і він же власноручно зазначив про те, що просить направити протокол для розгляну за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки поштові відправлення, які направляються до АР Крим та м. Севастополя, за повідомленням УДППЗ "Укрпошта", призупинено, ОСОБА_3 про місце і час розгляду справи сповіщений не був і копія постанови йому не висилалася. За таких обставин строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Разом з тим, вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції згідно з ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, дав належну оцінку доказам і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення є обґрунтованим і підтверджується наявними в справі доказами.
Такими доказами є дані, зафіксовані в: протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою, в якому детально викладено суть порушення, вчиненого ОСОБА_3, про що зазначено раніше, і містяться його ж письмові пояснення про відмову їхати до лікаря нарколога; письмових поясненнях свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, в присутності яких ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я та із застосуванням приладу "Drager"; витягу з автоматизованої системи ДАІ, згідно з яким 27.08.2014 року щодо ОСОБА_3 за порушення вимог п.2.9 "a" ПДР, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, складався протокол про адміністративне правопорушення
Слід зауважити, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтвердив, що за вчинення вказаного правопорушення суд наклав на нього стягнення у виді штрафу.
Оскільки вказані докази об'єктивно узгоджується між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду.
Посилання апелянта на те, що його не було своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи в місцевому суді, у зв'язку з чим ним не реалізовано право давати пояснення, не можуть бути підставою для скасування постанови судді і закриття провадження у справі, адже неможливість сповіщення правопорушника обумовлена об'єктивними причинами, які не залежали від суду. До того ж при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_3 отримав можливість реалізувати свої права, передбачені ст.268 КУпАП, та скористався ними.
При цьому і з пояснень правопорушника, і зі змісту апеляційної скарги випливає, що він не виконав вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наявності в протоколі про адміністративне правопорушення власноручних пояснень ОСОБА_3, а також його підписів, непереконливими є і твердження про те, що в його присутності протокол про адміністративне правопорушення не складався, а так само про відсутність свідків.
Таким чином винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю і, з огляду на те, що він повторно протягом року вчинив порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, кваліфікація дій за ч.2 ст.130 КУпАП є вірною.
Що стосується доводів в апеляційній скарзі про суворість накладеного стягнення, то вони є безпідставними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Стягнення на ОСОБА_3 накладене в межах строків, встановлених ст.38 КУпАП, і відповідає вимогам ч.2 ст.30 та ст.33 КУпАП, а саме, характеру правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і вчинене повторно, ступеню його вини, а також особі правопорушника, і є мінімальним за санкцією ч.2 ст.130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що накладене стягнення вплине на роботу і, відповідно, матеріальний стан сім'ї, адже за родом занять ОСОБА_3 використовує транспортний засіб, не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів на їх підтвердження не надано.
А тому рішення судді про накладення стягнення у виді позбавлення спеціального права є правильним.
Отже, постанова судді є законною та обґрунтованою і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в :
Поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2015 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 /два/ роки, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.М. Тютюн