КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2009 № 1/336
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
при секретарі: Бабенко Т.І.
За участю представників:
від позивача - Олійник В.Ю. (довіреність № 274 від 24.09.2008 р.);
від відповідача - 1.Майданік В.В. (довіреність № 345-НЮ від 03.02.2009 р.);
2. повідомлений, але не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2009
у справі № 1/336 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
до 1. Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
2. Колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"
про стягнення 2 526,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від12.01.2009р. у справі №1/336 позов задоволено. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 2 526,30 грн. недостачі, держмито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. Відносно відповідача-1 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким вартість нестачі вантажу стягнути з відповідача-1, оскільки ця нестача сталася з вини залізниці.
Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вантажовідправник не вжив заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів вагону, запобігання видуванню або просипанню вантажу, розрівнювання та ущільнення поверхні, тим самим винним у нестачі вантажу є відповідач-2.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вантажовідправник повинен був підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з додержання Технічних умов, що не було дотримано.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від 16.03.2009 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 247220.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд встановив наступне.
14.01.2008 р. між позивачем та ТОВ ”ТК Схід Регіон” було укладено договір № 14/01-08 1.13 (далі - договір), за умовами якого ТОВ ”ТК Схід Регіон”, як постачальник, зобов’язався передати у власність позивача товар, вказаний в додатку до даного договору, а позивач, як покупець, прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості і за цінами, вказаними в додатку, який є невід’ємною частиною даного договору.
На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ ”ТК Схід Регіон” грошові кошти на загальну суму 200 000,00 грн. за поставку вугілля.
20.07.2008 р. за залізничною накладною № 50825426 (а. с. 15) у вагоні № 66370529 зі станції Карахаш було відправлено вугілля антрацит марки АМ кількістю 69 000 кг, відправником якого є КП ЗФ ”Центральна” (відповідач-2), одержувачем – Немирівський районний паливний склад ВАТ ”Вінницяоблпаливо” (позивача). Завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – КП ЗФ ”Центральна” (відповідач-2), про що свідчить оригінал залізничної накладної № 50825426 (а. с. 15). Станція призначення – Немирів.
Згідно із копії акту контрольного переважування завантажених вагонів від 20.07.2008 р. (а. с. 81) при переважуванні вагону № 66370529 встановлено: брутто – 90 130 кг, тара – 21 100 кг, нетто – 69 000 кг, перевантаження – + 30 кг.
Отже, наведене дає підстави вважати, що відповідач-2 передав відповідачу-1 до перевезення спірний вантаж в кількості 69 000 кг, перевантаження – + 30 кг.
З прибуттям вагону № 66370529 на станцію Знам’янка на підставі актів загальної форми станції Знам’янка № № 13344, 12347 від 23.07.2008 р. при виявленні поглиблень вагон відчеплений на вагову перевірку; при перевірці з’ясовано: навантаження рівномірне нижче бортів 200 мм; по документах значиться: навантаження вантажу навалом вище бортів, розмір навантаження відносно висоти бортів не вказаний; на поверхні вантажу є поглиблення справа по ходу поїзда на 1-2 люками довжиною 3 000 мм, шириною 2 000 мм, глибиною 600 мм, над 3-4 люками – довжиною 3 000 мм, шириною 1 500 мм, глибиною 400 мм; течі вантажу немає; двері заварені, люки щільно закриті; на поверхні вантажу є захисне маркування вапном; в місцях поглиблень доступ до вантажу усунений шляхом нанесення маркування вапном; об’єм кузова 73 м. куб.; кагот не застосовувався; переваження проводилось 24.07.2008 р. на 150-т вагових вагах станції Знам’янка; при переваженні виявилось: брутто 85 400 кг, тара з бруса 21 100 кг, нетто 64 300 кг, що складає різницю ваги ніж вказано в документах в сторону зменшення на 4 700 кг; переваження проводилось двічі, недостача підтвердилась; вантаж, якого не вистачало у вагоні можливо було помістити; на момент переваження маркування вапном не порушено, у зв’язку з чим складено комерційний акт № БК 047266/649/2 від 23.07.2008 р. (а. с. 16).
З прибуттям вагону № 66370529 на станцію призначення Немирів в розділі Ж комерційного акту № БК 047266/649/2 від 23.07.2008 р. (а. с. 16) зазначено, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.
В розділі 6 залізничної накладної № 50825426 (а. с. 15) зазначено: вантаж виданий згідно комерційного акту станції Знам’янка № БК 047266/649/2, нетто 64 300 кг, менше документа 4 700 кг.
Апеляційний господарський суд, проаналізувавши всі докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі вантажу та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2 вагової нестачі вантажу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 ГК України та п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з абзацом 1 ст. 31 Статуту визначено, що залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Абзацом 3 ст. 32 Статуту визначено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов’язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов’язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із ”шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно із п. 3.20. роз’яснення Президії Вищого господарського суду України ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601, в редакції чинній на час перевезення вантажу, за змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до залізничної накладної № 50825426 (а. с. 15) вугілля завантажувалось засобами відправника – КП ЗФ ”Центральна” (відповідача-2), маса вантажу визначена відправником без участі залізниці, про що вказано в накладній і підтверджено підписом представника вантажовідправника.
Із вказаних в залізничній накладній № 50825426 (а. с. 15) даних вбачається, що відповідачем-2 не застосовані заходи по збереженню вантажу, зокрема, заходи щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9. роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, в редакції чинній на час перевезення вантажу, у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Із вказаних в комерційному акті № БК 047266/649/2 від 23.07.2008 р. (а. с. 16) даних вбачається, що вагон № 66370529 прибув в комерційному і технічному відношенні справний.
Відповідно до п.п. а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
В комерційному акті № БК 047266/649/2 від 23.07.2008 р. (а. с. 16) відсутні дані про те, що мають місце ознаки втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Таким чином, на підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність вини відповідача-2 у нестачі вантажу та відсутність вини відповідача-1.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м.Києва від12.01.2009р. у справі №1/336 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 1/336 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Буравльов С.І.
Вербицька О.В.
13.04.09 (відправлено)