Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #489045861


УХВАЛА

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 466/9158/14-к

провадження № 51-645 км 18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківської районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140090003032, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

На підставі положень ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2014 року та ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Відповідно до положень ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 02 квітня 2013 року по 23 травня 2013 року, з 17 вересня 2014 року по 01 жовтня 2015 року та з 01 березня 2018 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Період з 02 жовтня 2015 року по 01 березня 2018 року зараховано ОСОБА_7 у строк покарання з розрахунку день за день. Початок відбування строку покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати його з часу фактичного затримання 17 вересня 2014 року.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 вересня 2014 року у період часу з 19 години 18 хвилин по 22 годину за місцем свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , маючи умисел на вбивство ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав множинні удари руками в голову потерпілої та в подальшому завдав їй молотком численні удари у життєво важливих органів, зокрема в голову, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки в момент заподіяння і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_8 .

З метою приховання слідів злочину ОСОБА_7 зв`язав руки потерпілої білим ізоляційним дротом, а ноги - білою шнурівкою, та загорнув тіло ОСОБА_8 у покривало. Того ж дня, близько 23 години після повернення додому брата ОСОБА_9 , ОСОБА_7 залучивши останнього, разом з ним виніс з приміщення квартири АДРЕСА_2 покривало із загорнутим у нього тілом ОСОБА_8 до сміттєвого баку на АДРЕСА_3 , де, витягнувши із покривала тіло потерпілої, залишили його на місці.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи вказує про відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення групи слідчих, а також постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня які не були відкритті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, атому вважає усі докази, надані стороною обвинувачення, такими, що зібрані неуповноваженими особами (органом), а тому - недопустимими.

При цьому вважає безпідставними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що, оскільки в матеріалах справи є витяги з ЄРДР і в них зазначені слідчі та прокурори, тому вони є уповноваженими на здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, що суперечить висновкам Верховного Суду.

Вважає, що протокол обшуку житла від 18.09.2014 є недопустимим доказом, оскільки він складений неуповноваженою особою та не був відкритий стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Також вважає за правилом «плодів отруєного дерева» недопустимими доказами вилучені в ході цієї слідчої дії речі.

Також стверджує про недопустимість доказу, а саме протоколу затримання ОСОБА_7 від 18.09.2014, оскільки обвинувачений був затриманий не під час вчинення злочину і не безпосередньо після його вчинення, а більш ніж через добу з моменту вчинення інкримінованого йому діяння і на значній відстані від місця його вчинення, а тому підстав для його затримання в порядку ст. 208 КПК України не було.

Вважає, що у вироку суду існують суперечності щодо часу затримання ОСОБА_7 , оскільки в мотивувальній частині вироку вказано, що ОСОБА_7 був затриманий в 00:05 год. 18.09.2014, що відповідає даним протоколу затримання, а в резолютивній частині вироку суд зазначив, що початок відбування строку покарання потрібно рахувати з часу фактичного затримання з 17.09.2014, не мотивувавши свій висновок.

Зазначає про відсутність підстав для допиту свідка ОСОБА_9 в прядку ст. 225 КПК України, оскільки в клопотанні слідчого та в матеріалах кримінального провадження не зазначено тих виняткових випадків, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка під час досудового розслідування в порядку, передбаченого ст. 225 КПК України.

Також допит свідка ОСОБА_9 був проведений за відсутності обвинуваченого, тобто мало місце порушення прав обвинуваченого на перехресний допит, й відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 87 КПК України це є підставою для визнання показань свідка недопустимим доказом. Також під час допиту свідка були відсутні потерпілі, які не були повідомленні про дату і час цього допиту.

Вказує, що стенограма до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 складена слідчим ОСОБА_10 , однак він відповідно до положень ст. 40 КПК України неуповноважений складати такий документ. Окрім того, в матеріалах провадження відсутній сам протокол допиту зазначеного свідка.

Також захисник надіслав заперечення щодо долучених прокурором на стадії касаційного розгляду копії постанови про призначення групи слідчих та копії постанови прокурора про доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня.

При цьому вказує, що оскільки стороною захисту як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ставилося питання про недопустимість доказів з огляду на відсутність цих документів, тому їх долучення на стадії касаційного розгляду не може спростовувати зазначених вище доводів касаційної скарги, що узгоджується із позицією, викладеній у постановіТретьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23).

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечував щодо її задоволення.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 вищезгаданого Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 ст. 434-1 КПК України передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає таке кримінальне провадження на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.

У цьому провадженні один з ключових доводів сторони захисту полягає в тому, що на час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій цього кримінального провадження у матеріалах справи була відсутня постанова про призначення групи слідчих, й при цьому стороною захисту і в місцевому, і в апеляційному суді ставилося питання про визнання доказів, які надані стороною обвинувачення недопустимими, оскільки вони зібрані неуповноваженими особами. Однак такі постанови не були надані суду ні в ході судового провадження, ні в ході апеляційного провадження.

На стадії касаційного розгляду прокурором була надана копія цієї постанови.

При цьому за змістом позиції, яка була викладена колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у змісті постановивід 30 жовтня 2023 року (справа № 759/23184/20, провадження № 51-5026км23), з урахуванням позиції об`єднаної палати ККС ВС у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963 кмо 20), вбачається, що, якщо питання про недопустимість отриманих доказів через відсутність постанови про визначення групи прокурорів та групи слідчих, які брали участь у їх отриманні, ставилося протягом судового та апеляційного розгляду, однак стороною обвинувачення такі постанови надані суду першої чи апеляційної інстанції на вимогу суду не були, долучення цих документів прокурором на стадії касаційного розгляду не може впливати на висновки судів нижчих інстанцій.

Колегія суддів вбачає підстави для відступу від такої позиції, тому з огляду на положення ч. 1 ст. 434-1 КПК України, з метою забезпечення єдності судової практики це кримінальне провадження необхідно передати на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Керуючись статтями376, 433, 434, 434-1, 434-2 КПК, Верховний Суд

постановив:

Передати кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3



  • Номер: 11-кп/811/1149/22
  • Опис: про обвинувачення Дідковського Ю.І. за ч. 1 ст. 115 КК України
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 466/9158/14-к
  • Суд: Львівський апеляційний суд
  • Суддя: Іваненко Ігор Володимирович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.12.2022
  • Дата етапу: 20.12.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація