ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       16 листопада 2023 року        м. Чернівці        Справа № 724/1672/17

       Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

       головуючого Лисака І.Н.,

       суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар: Собчук І.Ю.,

заявник: Державний виконавець Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – Сеник Іван Феодосійович,

боржник: ОСОБА_1 ,

стягувач: ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

при розгляді справи за апеляційною скаргою державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійовича на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 серпня 2023 року, постановлену під головуванням судді Єфтеньєва О.Г., -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року державний виконавець Хотинського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області звернувся до суду із поданням, в якому просив прийняти рішення про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, а саме: 70/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , якими боржник володіє спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 серпня 2023 року подання державного виконавця Хотинського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду державний виконавець Хотинського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області оскаржив її в апеляційному порядку.

Провадження №22-ц/822/809/23

В обґрунтування скарги вказує, що через відсутність у боржника рухомого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, в силу ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» настала черга звернення стягнення на житловий будинок (частку), співвласником якої є ОСОБА_1 .

Наголошує, що спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, відсутній.

       Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що державний виконавець не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що в свою чергу, позбавило заявника надати пояснення по суті подання.

       Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити.

       У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, дійшла до наступних висновків.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, однак рішення суду першої інстанції в повній мірі їм не відповідає.

Залишаючи подання без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державний виконавець звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким боржник володіє спільно з іншими членами сім`ї (матір`ю та сестрою), статус цього майна є спільним сумісним майном, частки яких у цьому праві не зареєстровані, а, відтак, право спільної часткової власності у співвласників 70/100 частки будинку не виникало, що є спором про право, який належить, за усталеною судовою практикою, вирішувати в позовному провадженні, що зовсім не межує зі справою, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2017 року Хотинським районним судом Чернівецької області (справа №724/1672/21) винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньки – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13.11.2017 року і до досягнення ними повноліття (а.с.81).

Державним виконавцем Хотинського ВДВС у Дністровському районі 02.11.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67335009 щодо примусового виконання судового наказу Хотинського районного суду Чернівецької області №724/1672/17 від 11.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей (а.с.80).

З розрахунку заборгованості ВП №67335009 вбачається, що станом на 15.08.2023 року у боржника ОСОБА_1 існує заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 155 801,57 грн (а.с.82-83).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.08.2023 року встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на 70/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , якою він спільно володіє з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Право власності зареєстровано на підстави ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.02.1995 року (а.с.84-86).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду (адреса АДРЕСА_1 ) вбачається, що спірний будинок складається з: літ. «А-1» житловий будинок; літ. «Б» - кухня; літ. «В» навіс; літ. «Г» вбиральня; літ. «ПГ» погріб; №3 огорожа; № 4 криниця; І замощення (а.с.87-89).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

У рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 зазначено, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1-2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч.5 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

За змістом ч.6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений ст.443 ЦПК України, згідно з частиною першою якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право, оскільки розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами цієї статті не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів за наявності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

При цьому необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору.

Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі №2-591/11 зроблено наступні висновки.

«…65. Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

75. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому, якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

96. Оскільки зазначені висновки сприйняті Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду як можливість виконавця звернутися до суду в порядку позовного провадження з різними по суті процесуальними документами, Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним роз`яснити свою позицію шляхом уточнення своїх висновків. Зазначене уточнення полягає в такому. В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору – див. п.73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені – див. п.74 – 75 цієї постанови)…».

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про залишення подання державного виконавця передчасно дійшов висновку про те, що останнє слід залишити без розгляду виходячи з наявності спору оскільки, прийняття такого рішення можливе лише, якщо під час розгляду подання виконавця суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тобто судом порушено ч.2 ст.443 ЦПК України згідно якої суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Згідно приписів частин 2, 4 і 5 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.

У частині 3 статті 129 ЦПК України зазначено, що судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, дату і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов`язковою.

З досліджених колегією суддів матеріалів справи не вбачається наявність дій суду першої інстанції щодо надсилання, крім іншого, заінтересованим особам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судових повісток-повідомлень з посиланням на те, яку дію буде вчинено, місце, дату і час її вчинення, а також про те, що участь цих осіб не є обов`язковою, що, в свою чергу, свідчить про неможливість встановити наявність спору без заслухання думки зазначених осіб.

       За вказаних обставин суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про залишення подання державного виконавця без розгляду.

       Крім того, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглянути подання по суті, так як останнє не розглянуте судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, шо відповідно п.1 та п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційній суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного виконавця Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сеника Івана Феодосійовича задовольнити частково.

Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 серпня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий                                        І.Н. Лисак

Судді:                                                Н.К. Височанська

                                                       І.Б. Перепелюк