ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 листопада 2023 року Справа №  280/7586/23   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді        Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 08.09.2023 №000/4134/2409.

Ухвалою суду від 20.09.2023 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення – рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, позивач зазначає, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало висновки контролюючого органу про порушення позивачем строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за період з березня 2023 по травень 2023. Разом з тим, позивач зазначає, що ним з поважних причин порушено строки подання податкової звітності, а саме через відключення електрики, численні обстріли та повітряні тривоги у місті Запоріжжі. Також, позивач посилався на те, що відповідно до положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до яких за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. З урахуванням викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень – грудень 2022 та січень – травень 2023. Відповідач зазначає, що відповідно до п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім, зокрема, за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість. Відповідач зазначає, що норма п.52-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) містить виключення, зокрема, щодо несвоєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість. Також, відповідач посилався на те, що Законом №2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 та розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, у зв`язку з чим складно Акт перевірки №4717/08-01-24-09/2617313792 від 15.08.2023.

На підставі висновків Акту перевірки №4717/08-01-24-09/2617313792 від 15.08.2023 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №000/4134/2409 від 08.09.2023, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5100,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення – рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до пп.48.18.1 п.48.18 ст.48 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи судом встановлено, що податкова декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року фактично подана позивачем 01.02.2023, за квітень 2022 року – 01.02.2023, за травень 2022 року – 01.02.2023, за червень 2022 року – 01.02.2023, за липень 2022 року – 02.02.2023, за серпень 2022 року – 02.02.2023, за вересень 2022 року – 02.02.2023, жовтень 2022 року – 02.02.2023, листопад 2022 року – 02.02.2023, за грудень 2022 року – 02.02.2023, січень 2023 року – 31.03.2023, за лютий 2023 року – 31.03.2023, за березень 2023 року – 01.05.2023, за квітень 2023 року – 30.05.2023, травень 2023 року – 30.06.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт пропуску позивачем строків подання податкових декларацій з ПДВ за зазначений період.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що контролюючим органом до позивача застосовано штрафні санкції саме в розмірі 340,00 грн. за кожну податкову декларацію, що подана з порушенням встановлених строків, що відповідає положенням п.120.1 ст.120 ПК України.

Стосовно посилань позивача на те, що він не мав змоги своєчасно виконати податковий обов`язок щодо подачі податкової декларації через постійні обстріли та повітряні тривоги у місті Запоріжжі, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно п.69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (далі – Порядок №225).

Суд зазначає, що саме зазначеним Порядком визначено, зокрема і порядок підтвердження неможливості виконання платником податків - фізичною особою, зокрема самозайнятою особою, податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкового агента).

Також, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №225 передбачено, що у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.

В свою чергу, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 звертався до контролюючого органу з питання визнання його таким, що не має можливості виконувати податкові обов`язки, як і не містять доказів прийняття контролюючим органом відповідного рішення на користь платника податків.

За таких обставин, посилання позивача на те, що він не мав змоги належним чином виконувати податкові обов`язки є безпідставними.

Стосовно посилань позивача на запровадження карантину та звільнення від штрафу на підставі пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає наступне.

По-перше, суд зазначає, що податкові декларації щодо яких до позивача застосовано штрафні санкції стосуються періодів після запровадження воєнного стану в Україні, а тому пріоритет у застосуванні мають положення пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, які прийняті саме для унормування питань оподаткування у період воєнного стану, а не положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

По-друге, відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не звільняв платників податків від застосування штрафних санкцій за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до приписів абзацу 18 пп.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто, Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне подання до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення не підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                                    І.В. Новікова