Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #489020427


ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8873/23 Справа № 175/4314/23 Суддя у 1-й інстанції - Дараган  Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.




ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


16 листопада 2023 року                                                                м. Дніпро

       Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:


       головуючого – судді: Барильської А.П.,

       суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

       У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Одночасно з позовом подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження, відчуження, передачі в користування квартири, житлового будинку та автомобіля, які є предметом спору і належать відповідачу; заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації фізичних та юридичних осіб за адресою місцем знаходження квартири та житлового будинку, які є предметом спору і належать відповідачу.

       Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

       В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що судовий розгляд її позову може зайняти тривалий час, за який відповідач матиме змогу розпорядитись як рухомим так і нерухомим майном, набутим під час шлюбу, на свій розсуд, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Вказувала, що вимога про надання доказів існування того, що ще не сталося, і чому застосовані заходи мають запобігти, є необґрунтованою.

       Відповідач своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, не скористався.

       Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

       Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так само як і утруднити чи зробити неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивачки.

       Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

       Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

       Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

       За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

       Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

       Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що   ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2  про поділ майна подружжя та просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки SSANGYONG KORANDO G20DF, модель СК48М4, державний номерний знак НОМЕР_1 . Виділити та визнати за нею, в порядку поділу спільного майна подружжя, право особистої часткової власності на 1/2 частину: квартири загальною площею 40,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку загальною площею 22,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля марки SSANGYONG KORANDO G20DF, модель СК48М4, 2012 року випуску, VIN-номер: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

       При цьому, позивачкою не надано жодних належних доказів на підтвердження вимог, зазначених у заяві про забезпечення позову.

       Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

       Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №932/14900/19.

       Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

       Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

       Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

       Суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

       Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так само як і утруднити чи зробити неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивачки.

       Доводи апеляційної скарги про те, що судовий розгляд позову може зайняти тривалий час, за який відповідач матиме змогу розпорядитись як рухомим так і нерухомим майном, набутим під час шлюбу, на свій розсуд, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеним вище обставин.

       Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.        

       Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

       Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

       Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

       Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

       З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а тому ухвала судуу повинна були залишена без змін.

       Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-


ПОСТАНОВИЛА:


       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

       Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2023 року - залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

       Повний текст постанови складений 17 листопада 2023 року.


       Головуючий:                                                        А.П. Барильська


       Судді:                                                                 Е.Л. Демченко

                                                               

                                                                               Ж.І. Максюта


  • Номер: 22-ц/803/8873/23
  • Опис: про забезпечення позову
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 175/4314/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Барильська А.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.09.2023
  • Дата етапу: 16.11.2023
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація