Справа № 130/1817/23

Провадження № 22-ц/801/2171/2023

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокуСправа № 130/1817/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепеля Костянтина Анатолійовича, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року про повернення позовної заяви, постановлену ускладі судді Питель О. В. в місті Бар, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепеля К. А., Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Мотивами прийнятої ухвали є те, що позивач лише частково усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Барського районного суду Вінницької області від 31.07.2023 року про залишення позовної заяви без руху

ОСОБА_1 з такою ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він вказав щодо відповідачів ту інформацію, яка йому відома, в новій редакції позову він не зазначає третіх осіб і це його право, копії документів, відповідно до вимог частини 2 статті 177 ЦПК України, він повинен надавати в одному екземплярі, а про те, що відповідь Вищої Ради правосуддя відповідає оригіналу, він надав розписку.

Відзив на апеляційну скаргу від у часників справи до апеляційного суду не надходив.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

По справі встановлено наступне:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепеля Костянтина Анатолійовича, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, треті особи: Жмеринська окружна прокуратура, Жмеринський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди (а. с. 1).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 20.07.2023 року визначено підсудність цієї справи Барському районному суду Вінницької області (а.с. 11).

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 31 липня 2023 року позов залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали (а. с. 23-24). В Ухвалі зазначено, що позов не містить повного найменування юридичних осіб – відповідачів та третіх осіб( код ЄДРПОУ, номери засобів зв`язку та офіційні адреси електронної пошти), позивачем не додано копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості осіб (позивач надав три копії, а повинен надати п`ять), позивачем не засвідчено належним чином копію письмового доказу.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивач ОСОБА_1 21 серпня 2023 року подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій виклав додаткові пояснення та доводи щодо позовних вимог.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто позивачеві (а. с. 31).

Повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивач не в повній мірі виконав вимоги ухвали про залишення позову без руху, а саме: позивач надав чотири копії позовної заяви (замість п`яти), не зазначено повного найменування юридичних осіб - відповідачів, а треті особи взагалі не зазначені, належним чином не засвідчено надану до позову копію документа.

Вимоги до форми і змісту позовної заяви закріплено в статті 175 ЦПК України.

У відповідності до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право на захист звернувся до суду із вказаним позовом, виклавши його зміст на власний розсуд, що не заборонено Законом.

Як вбачається зі змісту пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПКУ, засоби зв`язку та офіційна електронна адреса і адреса електронної пошти зазначаються, якщо вони відомі позивачеві.

З поданої позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позовної заяви (а.с. 28) видно, що він зазначив адресу відповідачів – юридичних осіб, код ЄДРПОУ та вказав, що йому не відомо інше (номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти), відтак у суду першої інстанції не було правомірних підстав стверджувати, що позивач не дотримався вимог пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України.

Невірним є і висновок суду першої інстанції про те. що позивач не надав копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи: по- перше, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 , подаючи позовну заяву у новій редакції, не вказав наявність третіх осіб у справі, тобто він пред`явив позов до Держави Україна в особі трьох осіб: ОСОБА_3 , Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, тому у суду першої інстанції не було правових підстав виснувати, що позивач зобов`язаний був вказати третіх осіб, оскільки саме на суд покладається обов`язок при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду з`ясувати чи може рішення суду вплинути на права та обов`язки сторін, які не є стороною у справі, та залучити їх до участі у справі в разі необхідності (частина 3 статті 53 ЦПК України). Відтак позивач ОСОБА_1 вірно надав 4 екземпляри нової редакції позовної заяви (одна для суду і три для осіб, які виступають як представники Держави Україна)

Неправомірною є і вимога суду першої інстанції про надання позивачем кількості копій документів, доданих до позову, відповідно до кількості учасників справи: дійсно за загальним правилом, позивач зобов`язаний надати копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачі і третіх осіб (частина 1 статті 177 ЦПК України). ПРОТЕ суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до частини 2 статті 177 ЦПК України, правила цієї статті не поширюються, зокрема на позови про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а саме з таким позовом звернувся ОСОБА_1 до суду і, як вбачається зі змісту наданої ним уточненої позовної заяви, посилався на ч.2 ст. 177 ЦПКУ, проте суд першої інстанції залишив це поза увагою.

Не може бути підставою для висновку про повернення позову позивачеві і та обставина, що, як зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не засвідчив копію наданого ним доказу до позовної заяви: Єдиний додаток, який надав ОСОБА_1 до позовної заяви, це рішення ВРП третьої дисциплінарної палати від 04.12.2019 року № 3303/3дп/15-19 (а.с.2 – 5). Подаючи на виконання вимог суду позовну заяву в новій редакції, позивач написав розписку, що він підтверджує достовірність копії та просить витребувати оригінал з Вищої Ради Правосуддя(а.с.27), що суд першої інстанції проігнорував.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Відтак апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції, повернувши подану ОСОБА_1 позовну заяву, не звернув уваги на вищенаведене, припустився як прямих порушень процесуального закону, так і допустив надмірний формалізм , оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому у доступі до правосуддя.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду, є підставними, а допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, тому відповідно до ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України оскаржувана ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 – 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча                               Т. М. Шемета

Судді                       О. Ю. Береговий

                                                                                О. С. Панасюк